Лафатер починав не на порожньому місці – фізіономічні сеанси відомі з давніх часів. Був відомий фізіономіст Зопір. Він, побачивши Сократа побачив у нього низькі вади. З ним Сократ погодився. Великі вуха Сократа за Зоппером – ознака розуму. Пліній Старший вбачав у великих вухах обмежені розумові можливості, але за те довговічність.

Аристотель бавився фізіономікою. Він казав: ”У кого руки до колін – той відважний, сміливий і вільний у поводженні. У кого волосся рідкі і стовбурчиться як у свині, той боязливий. У кого пуп не на середині черева, а вище знаходиться той хворобливий і не довговічний. Широкий довгий ніс як у бика – лінощі, широкий з вивернутими ніздрями – глупість, довгий і тонкий як у ??? (гави) – необережність”.

Аристотель засновник тварин. фізіономіки і знаходить подібність обличчя людини на ту чи іншу тварину і пов’язують це з якимись іншими особливостями.

Вершина тварин. фізіономіки картини Порта. Люди на його картинах подібні до тварин. Неявно фізіономістом був Юлій Цезар.

Спеціалістом з волосся був Хуан ???: „Волосся чорне, товсте і густе свідчить про неабиякий розумовий потенціал. А м’яке, тонке свідчення хорошої пам’яті; кучеряве, що здіймається високо над чолом – це свідчить низькі вади, аморальність, дволичність, але музичний хист”.

Альберт Фон Бальштедт: „Хто постійно крутить головою, той підступний телепень, у кого тихий голос – той слабкий”.

До конституційно-антропометричних розробок належить вже відома нам френологія: череп – сорочка мозку. (психологічні здібності свій ??? у верхніх шарах мозку і є ???) (???)

6

Конституційно-антропометрична концепція Ернса Кречмера. Ернс Кречмера – німецький психіатр, гіпнотизер-віртуоз 10-20 рр XX сторіччя. Основна монографія – „Будова тіла і характер”. Спілкуючись повсякденно з психічно хворими та їх родичами, Кречмер помітив, що 2 основні ендогенні психози (запрограмовані генетично), шизофренія та МДП (маніакально-депресивний психоз, циклотенція) ніби уникають один одного, взаємовідштовхуються. Узагальнення він зробив на рівні людини кровних родичів. Якщо в родині є хворий на шизофренію, то не велика вірогідність що в ній хтось захворіє на МДП і навпаки. Попри це в кожній з таких родин спостерігаються певні виразні психолог. особливості та конституційні особливості її представників – якісь спільні тілесні форми, риси характеру особливості перебігу емоційних та ??? процесів. Від з’єднав антропометрію з психологією, психіатрією, ендокринологією, норму з патологією. Так з’явилась знаменита вісь шизо-цикло

??????????

??? (шизотенція) ??? (шизотичність), циклотичність, ??? – це норма, але відповідні радикали відсутні.

Кречмер вважав, що на цій вісі є місце кожної людини, залежно від співвідношення у ній радикалів шизо і цикло. Переважна більшість людей розміститься ближче до центру, тобто у них радикали більш-менш урівноважені. Кречмер помилився лиш в тому, що попри названі радикали та накреслену ним вісь існують радикали епілепто, істероїдно і напевне інші, а відтак є підстава накреслити також осі епілепсія-епілептоїдність, ??? (епітимність), а також істерія і стероїдність. Ці радикали виявили дослідники, які йшли за Кречмером.

Отже, Кречмер виявив, що між певними особливостями тілобудови, певними рисами характеру певними особливостями перебігу емоційних та мислительних процесів і наявністю психічно хвор. на МДП чи шифо існують кореляційні зв’язки. Ця зв’язок, у якому кожен із зв’язаних елементів є стосовно іншого і наслідком і причиною, і результатом і фактором. Узагальнення на рівні родини! Тобто у кожного окремого представника такої родини кожна з таких особливостей виявляється різною мірою у різній степені, діапазон повний від наявності усіх таких особливостей у повній до майже повної відсутності їх, однак вони обов’язково так чи інакше виявляться у його нащадків. На цій підставі Кречмер виділив два типи особистості: циклотичний і шизотичний

Термін шизофренія утворюється двома словами: скізо – розчеплення, роздвоєння, френос – душа – розчеплення душі. Чимало психіатрів і патопсихологів вважають, що цим терміном об’єднуються декілька психічних хвороб і справа лише часу розділити їх на самостійні, про це свідчить надто розмаїта палітра симптомів і синдромів, декілька виразно окремих форм шизофренії, які відрізняються одна від одної за перебігом психічний процесів. Характерними для шизофренії є галюцинації від окремих відчуттів до цілісної картини світу.

Галюцинаторними наз. відчуття, образи, цілі ситуації, які виникають у внутрішньому світі суб’єкта, однак він сам приймає їх як відображення реальної дійсності. Як щось таке, що насправді існує. Хворий сконцентровується на своїх галюцинаціях, живе ними. Зазвичай помітно змінюється емоційна сфера, емоційні ставлення суб’єкта, або змінюються на протилежний або загалом притуплюються (байдужість), або з’являється афективне (особливо сильне) емоційне ставлення до якоїсь ідеї, так званої ідеї-фікс. Багатьом хворим притаманна загальна емоційна холодність, апатичність. Фіксована, тобто підкреслена, або надцінна ідея, основний сиптом при параної, ??? шизофренії. Параноя буквально означає щось біля розуму. Суб’єкт створює собі надзвичайно високу мету на рівні порятунку людства, нації, звільнення соціального класу, статі, тобто така ідея мислиться параноїком як надзвичайна цінність не лиш для нього самого, але й всіх тих кому її реалізація могла би принести неймовірні блага. А відтак для параноїка все, що не стосується його ідеї-фікс, її реалізації не має жодної цінності, а все, що так чи інакше суперечить їй трактується як абсолютно вороже, таке, що заслуговує найжорстокішого покарання і нищення. Параноїка не має жодних моральних гальм, він без жодних сумнівів ладен принести в жертву своєї ідеї мільйони людських життів, надбання культури і цивілізації, цілі народи, котрі викликають в нього якісь підозріння щодо ворожого спротиву його ідей. Звідси манія переслідування – у