є його гіпер компенсація, яка полягає у пошуках надійних засобів захисту, себе як індивіда, свого існування. Таким надійним засобом на думку Адлера є влада, отже, прагнення влади являє собою ключову рушійну силу функціонування особистості. Згодом Адлер розширив компенсаційні тенденції людини. До прагнення переважання: не лише влада як така, а й будь-який високий соціальний статус, що його посідає особистість робить її суспільно цінною істотою. Зі всіма випливаючи ми з цього наслідками, щодо захисту її життя, здоров’я, добробуту. Врешті-решт Адлер зупинився на тому, що найважливішим для людини, в тому розумінні що дає їй душевний комфорт, вдоволення собою, радість буття є прагнення вдосконалення, йдеться про духовну досконалість, про здатність любити і творити добро. Подібних висновків дійшла американська дослідниця Карен Хорні, вона називає те, що Адлер включав у ??? неповноцінності, основною стурбованістю людини і незахищеності. Показано все це на пс. жінки що робить її розробки особливо цінними.
38
Карл Густав Юнг учень і споч однодумець Фрейда, який однак відійшов від Фрейдизму. Зауважив, що це винна не зорієнтована належним чином на вирішення тієї проблеми, яка є основною для психології: як допомогти людям знайти радість буття, зробити їх щасливими. Концепція Юнга вельми своєрідна у ній чимало містики, положень, які не мають під собою хоч якихось переконливих доказів, так він стверджує, що основним змістом несвідомого є не витіснені туди потяги, а утворення які він назвав архетипами. Це духовні цінності вироблені, здобуті попередніми поколіннями. Виходить так , що кожна людина несе в собі, у несвідомій сфері своєї псих. духовна ціннісні надбання своїх предків, ядром архетипів є власне архетип – найбільш значущі духовні цінності, яким притаманна загальнолюдська вагомість. Цінності архетипів дуже важко виразити словами, обґрунтувати науково, вони представлені у несвідомому особистості і виявляються в культурі у символігнообразній формі, як художньо-мистецькі образи, релігійні символи і моральні символи, тощо. Оскільки вони не в свідомому їх треба звідти видобувати і явити їх у надбаннях культури. Це досягається посередництвом самозаглиблення, напруженого самозосередження, спрямування своєї волі і мислення в глибини власної психіки, таке ??? (самоспогляд) є необхідною умовою творчих актів у художньо-мистецькій, та релігійно-моральних сферах. Це також єдино вірний шлях до пізнання людської сутності, особистість яка пізнала людську сутність може відповідним чином будувати своє життя, діяти, поводитись, чим вона здобуває внутрішню і зовнішню гармонію, що є необхідним ґрунтом сталого душевного спокою, радості буття. Пошук сутності в глибинах власної душі має спрямовуватися на символ Бога, який втілює правдиві для людини істину, добро, красу, а відтак основними завданнями психоаналізу, психології є навч. люд. проникати у власне несвідоме і слухати голос архетипів у ньому.
Безумовно, що в людини все є соціальним, в тому числі і біологічне, в тому розумінні, що тіло людини пристосоване генетично запрограмоване для засвоєння суспільного досвіду (знань, умінь, навичок), але не має жодних переконливих свідчень, що спадково передається конкретний зміст, духовних цінностей знань умінь, навичок, навпаки факти свідчать про протилежне, отже, концепція Юнга є фантастичною, але і її основним висновком є те, що шлях до щастя людини пролягає через її духовний розвиток. Духовна цінність відрізняється від наукової та (емпіричної), практичної істини на сам перед тим що вона є суб’єктивною, а вони об’єктивними, це означає що істина не залежить від ставлення до них будь-якого суб’єкта, вона існує без жодного впливу такого роду ставлення.
Суб’єктивність цінності полягає в тому, що об’єктивну істинність того, що вона стверджує здебільшого перевірити не можливо, тому вона визначається суб’єктивно, вірою, емоційними відношеннями. Цінність є значущою для суб’єкта, важливою для його життя, функціонування. Але і цінності мають критерії істинності.
Якщо цінність сприяє всебічному гармонійному розвитку, добробуту, щастю людини, то вона є істинною незалежно від того можна довести її об’єктивну істинність чи ні. На приклад, християнські духовні цінності.
41
Сексуальна революція Т. Райха.
Учень і послідовник Фрейда, котрий розійшовся з класичним психоаналізом, Райх вважав, що дійсно лібідо є найпотужнішою силою людини і що дійсно вона в основі своїй є сексуальним, але воно не є таким деструктивно-агресивним як вважав Фрейд, а навпаки, коли воно є джерелом любові, творчості і всього найкращого в людині; просто воно страждає від безглуздих, жорстоких обмежень, заборон, які на нього наклало негуманне буржуазне суспільство, особливо на лібідо жінок.
Отже, необхідно рішуче зняти такі обмеження і насамперед з жінок. Жінка емоційне ядро родини, який у неї емоційний стан такий і в родині і в суспільстві. Таке звільнення має утворити основу сексуальної революції, яка дасть людині реальну радість буття, відкриє можливість правдивого щастя. Райх не закликав до розгулу, порнографії, сексуальної розпусти, до нищення родинних цінностей тощо, як йому приписували невігласи і свідомі фальсифікатори, сексуальна революція відбулась у цивілізованих країнах, насамперед в США. В ній було чимало різного в тому числі й негативного з позицій гуманістичних цінностей, але врешті-решт перемогла свобода у тій сфері людських взаємин, яка не лише не зруйнувала основи сім’ї, а відтак і суспільства, а навпаки, відчутно зміцнила їх тим, що вони засновуються не почутті любові, звільненому від суспільних обмежень.
40
Духовність у вченні В.Франкла
Він також визнає важливу роль несвідомого у функціонуванні людської психіки. Стверджую, що попри витіснені туди потяги та інші раціоналізовані утвор. у несвідомому - глибинні корені духовності, насамперед совісті. Людина може здобути душевну гармонію, стверджує Франкл на сонові своєї