Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





РЕФЕРАТ

На тему:

«Функції спілкування»

Зміст

Вступ

Спілкування та його значення в житті людини.

Класифікація функцій спілкування.

Вербальна і невербальна комунікація.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виникнувши на початку людського суспільства в різноманітних примітивних формах, спілкування пройшло довгий шлях розвитку, вдосконалюючись разом з суспільною свідомістю і суспільним виробництвом. Потреба у спілкуванні є тим вихідним пунктом, що пов?язує людину з людьми , котрі її оточують, забезпечує її розвиток як особистості.

Уся система ставлення людини до інших людей реа-лізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає за-собом передання суспільного досвіду. Його специфіка ви-значається тим, що в процесі спілкування суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаєм-ний обмін діяльністю, інтересами, почуттями та ін. У спіл-куванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування — на-лагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спіл-кування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє пот-ребу в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до більш складних (співробітництво, інтимно-особисте спілкування). В процесі індивідуального розвитку змінюються мотиви спіл-кування.

 

1.Спілкування та його значення в житті людини

Спілкування являється необхідною передумовою існування людини і суспільства в цілому. Людина не може жити, працювати, задовільняти свої матеріальні і духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. В цьому значенні спілкування є та «соціальна екологія», поза якою людина втрачає все людське і опускається до рівня тваринного існування [2;15]. Отже, спілкування – необхідна умова існування людини в філогенезі і разом з тим один з основних факторів та найважливіше джерело психічного розвитку людини в онтогенезі.

Соціальне буття людини включає не лише відношення до природи і суспільства, але й до конкретних людей, з якими вона всту-пає у прямі або опосередковані контакти. У своєму індивідуальному розвитку людина набуває соціального досвіду в процесі її діяльності і спілкування з іншими людьми. Спілкування - це форма життєдіяльності індивіда, рівень активності і діяльності особи. У процесі спілкування відбувається обмін інформацією, взаємовплив, взаємоопіяка, співпереживання, формування переконань, поглядів, характеру, інтелекту. Головна мета спілкування полягає у задоволенні людьми своїх потреб - біологічних, соціальних і духовних. Основними мотива-ми спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовно-му і емоційному контакті, у безпепі і психологічному захисті, у визнанні і престижі, у керівництві і домінуванні, у допомозі і альтруїзмі. У процесі спілкування індивід виявляє і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином, професіоналом.

Спілкування між людьми відбувається у різних формах. По- перше, у формі анонімного спілкування (партнери залишаються незнайомими, анонімними - тимчасові контакти пасажирів автотранспорту, жителів одного мікрорайону); по-друге, у формі функпіонально-рольового спілкування (зв?язки між його учасниками обумовлені їх соціальними ролями - лікар-хворий, педагог-учень, керівник-підлеглий); по-третє, як неформальне спілкування, яке реалізується за межами офіційних відносин (спілкування між друзями, закоханими) [12;10].

Людське спілкування розвивається і формується на засадах спільної трудовоїдіяльності. У процесі праці люди впливають не тільки на природу, а й один на одного, вони не можуть щось виробляти, не об'єднуючись пев-ним чином для спільної діяльності і для взаємного об-міну своєю діяльністю. У зв'язку з цим історія є система пов'язаних одна з одною форм спілкування. Ця система взаємодій і взаємних впливів є тим соціальним проце-сом, суть якого, на відміну від праці як виробництва речей («обробка природи людьми»), складає вироб-ництво відносин («обробка людей людьми»).

У широкому розумінні спілкування - це той бік людської діяльності, що вказує на зв'язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, який здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають у процесі їхньої со-ціальної життєдіяльності [7;58]. Саме через спілкування люди та групи вступають у матеріальні, політичні, релігійні та інші відносиниодин з одним. Можна сказати, що спілкування— це загалом громадянське суспільство, тобто сукупність усіх соціальних відносин, бо кожне соціальне відношення завжди має свій соціально-психологічний бік, і виявляється в безпосередньому чи опосередкованому контакті між людьми.

Психологічне вивчення будь-якого явища має два основні аспекти: мотиваційний - людські потреби, мотиви, які зумовили це явище; ефективний - ті зміни, які спричи-няють це явище у психіці та поведінці людей, що перебу-вають у сфері його дії, його впливу.

У феномені (явищі) спілкування виявлено і науково обгрунтовано чимало потреб, найбільш істотними з них є:

1. Контактувальна потреба. Людина мусить постійно сприймати інших людей, контактувати, спілкуватися з ними. Без цього деградує її психіка- руйнуються мовлення, мислення, пам'ять, почування.

2. Діяльнісна потреба. Щоб діяти, працювати людина мусить взаємодіяти з іншими людьми, узгоджувати з ними свої дії, що досягається за допомогою, посередництвом спілкування.

3. Пізнавальна потреба, людина шукає і знаходить в спілкуванні нову інформацію, думки, ідеї, духовні цінності. Це особливо стосується дітей, підлітків, спілкування для них - провідне джерело пізнання світу.

4. Емоційна потреба. З одного боку, людина шукає в спілкуванні підтвердження в почуттях інших людей власної цінності, неповторності, незамінимості, прийняття, довір'я, захисту, підтримки, симпатії, толерантності, ніжності, любові: подолання таким підтвердженням і прийняттям почуттів самотності, невпевненості, розгубленості, тривоги, туги, страху, відчаю та інших негативно забарвлених переживань. 3 іншого, людина задовольняє в


Сторінки: 1 2 3 4