Щоб не стати жертвою домінанти, треба підкорити її своїй волі. Свідоме керівництво домінантами, це шлях до зміцнення здоров’я.

Окремі розділи психологічного тренування.

Психофізичний напрямок пропонує введення елементів психогігієни і психотерапії в повсякденне життя як здорових так і не здорових людей. Ми розглядаємо цілий комплекс рекомендованих вправ як режим сприятливого збудження з метою виконання у кожної людини віру в силу своїх захисних сил організму.

Багатолітня практика говорить про добрі результати, особливо в тому випадку, коли індивідуальна і колективна психотерапія поєднювалась з лікувальною фізкультурою та загартуванням. Особливо цінним, як показав досвід являється поєднання фізичних вправ з тренуванням уваги, реакції, пам’яті, а також чергування силових навантажень з м’язовим розслабленням.

Психофізичне тренування поступово веде до закріплення віри в резервні сили мозку і організму їх збільшення; до усвідомлення принципу: лікар лікує, а природа зцілює налаштовуючи втрачені сили.

Основою успіху психофізичного тренування являється іменно правильне дихання, яке забезпечує організм киснем в відповідності з потребами, а також тренуванням дихання і м’язів з метою дії на психічний тонус і функцій внутрішніх органів, хоча останні не підчиняються безпосередньо вольовим зусиллям.

Перш, ніж приступити до занять, необхідно навчитися дихати гармонійно новим типом дихання: вдих – одночасна діафрагмою (животом) і грудьми, видох – опускаючи і поступово втягуючи живіт. Чим більша потреба організму в кисні, тим найактивніший повинен бути видох. Видихати треба старатися завжди через ніс, безшумно і плавно.

Після засвоєння правильного дихання в комплекс психофізичного тренування вводиться розслаблення м’язів, яке ґрунтується на здатності людини при допомозі образного представлення відключати м’язи від імпульсів, які йдуть від рухових центрів головного мозку. В результаті, м’язи всього тіла робляться ніби в’ялими, появляється приємне відчуття легкості.

Зовнішні фактори і резерви здоров’я.

Природа подарувала людині дійсно безмежні можливості, яка не тільки зобов’язана дотримуватись законів природи, пізнаючи їх, підчиняючи себе і керуючи себе цими законами.

Доречно згадати, що ритм фізіологічних процесів організму взаємопов’язаний з ритмом явлень природи, із яких особливо суттєвий вплив на людину здійснює сонячна радіація і магнітне поле Землі.

Зміни фізіологічних функцій викликаються і іншими факторами внутрішнього середовища і залежить від пори року, склад в продуктах харчування вітамінів і мінеральних солей. Сукупність всіх цих фокторів здійснюють тобто стимулюючу, тобто гнітючу дію на самопочуття людини і протікання життєво важливих процесів в її організмі. Само собою, що людині треба пристосуватись до явлень природи і режиму їх коливань. Психофізичні вправи і загартовування організму допоможе людині зменшити залежність від метереологічних умов і перепадів погоди, сприяють її гармонійного поєднання з природою.

Для нормально функціонування мозку потрібні не тільки кисень і харчування, але інформація від органів чуття (сенсорна система). Особливо стимулює психіку новизна вражень, визиваючі позитивні емоції.

Процес старіння і можливості оновлення організму.

Проблема профілактики старіння в останні роки становить особливо злоденною. Дякуючи спостереженням геронтологів встановлено наступне:

ріст середньої довго тривалості життя майже закінчився;

смертність в найбільш продуктивному, цвітучому віці (30 – 45р.) суттєво збільшилась;

почався процес молодіння хвороб, особливо серцево-судинних захворювань серед чоловіків в віці 35 – 45р.;

ознаки атеросклерозу і гіпертонії відмічають навіть у школярів;

збільшується кількість хворих;

росте вживання алкоголю і тютюну.

Вчені рахують, що протистоянні надмірним нервово-емоційним напруженням і сприяє покращенню загального стану здоров’я і працездатності, а значить перешкоджати ранньому старінню організму допомагають оздоровчого міропривластива і психофізичних вправ, встановлюючи взаємні двосторонні зв’язки між всіма системами організму і зовнішнім середовищем. Необхідно підкреслити, що старіння залежить не тільки від зовнішніх але і від внутрішніх факторів, цілком керованих і дозволяючи продовжити той період життя, коли всі можливості організму реалізовуються найбільш повно. Фізична культура і психофізичне тренування здійснюють такий вплив на організм який сприяє активному довголіттю.

Щоб продовжити період творчого довголіття необхідно відмовитися від всіх поганих звичок. Необхідно дотримуватись усіх гігієнічних принципів:

дихати гармонійно повним диханням в спокої і рухах (тільки через ніс);

закалятися, приймати повітряні і прохолодні водні процедури, дякуючи цьому домінує терморегуляція, зменшуються простудні захворювання;

засипати до настання опівночі, спати в провітреній кімнаті;

не переїдатись, в раціон вводити більше овочів і фруктів;

не вживати алкогольних напоїв, не курити.

Не слід забувати, що бодрість духу, оптимізм, воля до життя має особливо важливе значення в процесі оновлення життєвих сил організму.

Встановимо дійсний тип дихання.

Основа життя людини – ритм даний кожному його природою, диханням.

К.С. Станіславський

Сядьте зручно, що м’язи не напружувались. Закрийте очі уявіть собі, що все в організмі працює ритмічно, рівномірно чергується в часі.

У здорової людини серце стукає рівномірно, а скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків проходить ритмічно.

Щоб встановити дійсний тип дихання необхідно зрозуміти, що діафрагма – самий сильніший м’яз для вдиху, а брюшний прес – для видоху. Якщо ці м’язи функціонують правильно, то при вдосі живіт трохи витягується (діафрагма ущільнюється і нажимає на нутрощі, масажуючи їх), а при вдиху живіт зменшується (скорочуються м’язи брюшного пресу і діафрагма приймає куполоподібне положення. Таке дихання називається діафрагмальним.

Діафрагмальне дихання проводити легше всього на спині, зігнувши ноги в колінах. Однак цьому типу дихання треба навчитися в положенні сидячи і стоячи.

Ритм дихання даний природою, тому у кожного він індивідуальний і залежить від загального стану здоров’я, зміни емоцій. Нагадаємо, що ритму дихальних рухів велике значення надав Сеченов. Один із основоположників вітчизняної фізіології. Він встановив, що від ритму дихальних рухів