Зміна циклів дихання супроводжується зміною кровообігу: під час вдиху прискорюється скорочення м’язів серця: швидкість розповсюдження пульсової хвилі під час вдиху збільшується, під час видиху – зменшується, наповнення периферичних судин кров’ю під час вдиху зменшується, а під час видиху зменшується.

Загальновідомо, що дихальну гімнастику можна успішно використовувати з метою регуляції нервових процесів, що досягається свідомим і вибірковим регулюванням ритму дихання в спокої. Відмітимо, що у займаючихся формується навик, допомагаючий поєднувати навантаження з найкращим навантаження з найкращим дихальним ритмом.

Коли буде встановлений діафрагмальний тип дихання, слід перевірити повний тип дихання, коли в процесі вдиху чи видиху беруть участь всі дихальні м’язи (діафрагма, міжреберні м’язи і брюшний прес).

Найкращим способом придбанням навиків гармонійного повного дихання являється такий. Сидіти не напружено тримати вертикально. Видихати так, щоб одночасно опускались груди і зменшувався об’єм живота. Не дихати, поки не з’явиться неприємне відчуття.

Потім почали думати, що при неглибокому вдиху вип’ячується живіт і розширюються груди, а при видиху груди опускаються і чуть пізніше втягується живіт.

Можна уявити процес повноцінного вдиху і видиху інакше, а саме: відчувати, як при вдосі послідовно поповнюються нижні долі легегь, потім середні і верхні, а прив видосі навпаки, опускаються груди і потім втягується живіт.

Дійсний тип дихання встановлюється на протязі 3 – 7 днів, але при умові, якщо 3 – 4 рази до їди цим займатися хоч би 2 – 3 хвилини, а на протязі дня декілька раз про це згадувати. Не забуваймо, що ще Арістотель казав, що дихання – це життя.

В спокої зручніше всього дихати діафрагмальним типом дихання, при цьому ритм дихання зменшується до 6 – 10 раз на хвилину, що здійснює сприятливий вплив на врівноваження нервових процесів (збудження і гальмування).

Якщо приходиться довго сидіти, то слід кожні 2 – 3 години провітрювати легені особливим видихом 2 – 3 рази під час продовженого видиху треба говорити „фу – фу”, кожен раз сильно втягуючи живіт.

Якщо не має можливості здійснювати прогулянки (3 – 4 – 5 км), то в край необхідно три рази подихати біля відкритого вікна 10 – 12 раз особливим способом. Цей спосіб складається з того, що ви дихаєте гармонійним повним типом дихання, але здійснюєте вдих якби позіхаючи з закритим ротом. Після довгого видиху слід не дихати, доки це приємно і легко. Збільшувати кількість таких вдихів до 20 можна тільки при умові, що дана кількість повторень не викликає головокружіння. Якщо таке відчуття виникає, то це значить, що мозок довгий час не отримував в достатній кількості кисень. Нормальне забезпечення киснем мозку встановлюється через 5 – 12 днів після володіння вказаним типом дихання.

Як навчитися регулювати дихання.

Будемо рахувати, що ми вже навчилися свідомо регулювати дихання, застосовуючи діафрагмальне і повне дихання, і кожен день робити видихи ривками і вдохи при позіханні.

Нагадаємо, що ці вправи виконуються в стані спокою. Основна мета їх складається з того, щоб забезпечувати нормальне відношення вуглекислого газу і кисню в крові і тканинах. Для визначення, досягнутим цієї мети, необхідно керуватися відчуттям, що дихається легко. Якщо після видиху є затримка дихання для тренування стійкості організму до гіпоксії, що слід орієнтуватися на відчуття, що застосована доза (2 – 3 секунди) не потребує вольових зусиль, а сприймається в спокої і вірусі як приємне, комфортне відчуття і не викликає навіть натяку на віддишку.

Нормальне відношення тиску і вуглекислого газу в крові сприятливе для організму. Відмітимо, що для збереження здоров’я і підвищення працездатності дуже важливо розвивати стійкість організму до кисневого недостатку і тому його треба підвищувати вольовою затримкою дихання. Самим неприємним способом для досягнення цієї мети являється вольова затримка дихання до межі можливості і поверхневе дихання під час фізичного навантаження. Так як вольова затримка дихання в цих випадках виключає дійсний спосіб контролю дійсної реакції організму.

Показники стійкості організму до кисневої недостатності.

Підрахуйте пульс на протязі однієї хвилини. Потім, після вдиху, видихніть і затримайте дихання до тих пір, доки не стане важко.

Дані пульсу і анное (в секундах) залишіть у вигляді дробу: (наприклад, так ). Чим менший показник, тим стійкіший організм до кисневої недостатності.

Оскільки киснева недостатність негативно впливає на всі функції нервової системи, необхідно покращувати показник стійкості, тренуючи дихальні м’язи , встановлюючи механізм нормального , дійсного дихання і регулярно виконуючи відповідні фізичні навантаження.

Однак продовжимо дослід. Зробіть, присідання і десять раз встаньте з крісла (в залежності від загального стану здоров’я). Темп рухів середній: на протязі секунди зробити присідання: і наступну секунду встати. Видихати під час присідання. Виконуючи завдання, віддихніть стидячи на протязі 4 хвилин, спокійно подихайте. Потім підрахуйте тиск і встановіть анное. Якщо розчитаний по формулі показник буде менший першого, зафіксованого в спокої, то це означає, що стійкість організму до кисневої недостатності під впливом тренувань росте.

Якщо ж показник збільшується, слід тимчасово зменшити навантаження, а іноді порадитись з лікарем.

Зменшення показника стійкості організму до кисневої недостатності залежить в основному від покращення роботи серцево судинної і дихальної системи, що необхідно і для підтримки відносної постійності життєво важливих фізіологічних функцій організму (гомеостазу) .

Рекомендуємо провірити даний показник два рази в місяць. Під впливом регулярних занять дихальними і фізичними вправами цей показник буде покращуватися. Відмітимо що, якщо дійсна затримка дихання після неглибокого видиху досягає 40 – 60 секунд, це значить, що