Описані особливості в значній мірі проявляються і в других, не тільки рухових, видах діяльності [148-149].
Сучасними дослідженнями встановлено, що вроджені,, природно обумовлені індивідуально-типові особливості людини опосередковано формують притаманний їй індивідуальний стиль діяльності і впливають на вибір професії [150].
Особи, які схильні до різноманітної роботи, характеризуються найчастіше рухливістю нервових процесів. А для тих, хто надає перевагу клопіткій праці, що потребує терпеливості характерна інертність нервових процесів. Монотипну роботу вибирають власники слабкої нервової системи, інертних нервових процесів. Особи зі слабкою нервовою системою уникають праці, що є пов’язана з ризиком і небезпекою [151].
Отже, залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи особистості виявляються по-різному, відіграючи позитивну або негативну роль. Наприклад, там, де потрібна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де слід виявляти співчутливість, лагідність, краще виявляє себе слабкий тип нервової системи [226].
Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявляти витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, монотонне мовчання флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявляти рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівної дії, що властиві меланхоліку, спричинюю боязкість, нерішучість, перешкоджає встановленню контактів з іншими. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одноманітній, хоча й важливій діяльності знижує активність у діяльності, постійно викликає потяг до нового, модного [226-227].
Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту [227].
Щодо навчальної діяльності, то вона несе на собі опосередкований вплив властивостей нервової системи і темпераменту [411].
Учні з рухливою нервовою системою характеризуються швидким засвоєнням навчального матеріалу, високою швидкістю запам’ятовування, розуміння і розв’язування задач, проте вони часто допускаються помилок, до того ж недбало виконують навчальні завдання. Навпаки, учні з інертною нервовою системою повільніше засвоюють матеріал, їм потрібно більше часу для його відтворення, проте в процесі розв’язування задач, до яких заздалегідь готуються, вони припускаються менше помилок. Відповідно розрізняється індивідуальний стиль їхньої навчальної діяльності: в „рухливих” більш розвинена виконавча частина, а в „інертних” – орієнтувальна [411].
Серед властивостей темпераменту, що істотно позначаються на успішності навчальної діяльності, особливу роль відіграє реактивність, але вона також супроводжується своєрідним індивідуальним стилем діяльності. Високо реактивні школярі більше уваги приділяють допоміжним навчальним діям (підготовці до виконання завдання, виготовлення чорнового варіанта, його перевірці тощо), ніж головним. Це пояснюється тим, що додаткові дії, забезпечуючи успішність виконання головних, дають змогу високо реактивному школяреві запобігти можливим труднощам, які успішніше долають його низькореактивні товариші. Хоча через низьку витривалість високо реактивні більше стомлюються в ситуаціях, що потребують неабияких зусиль, вони так організовують орієнтувальні дії, щоб раціонально використати свої можливості. Низькореактивні такої тенденції не виявляють, а тому й за звичних умов не мають помітних переваг у навчальній діяльності. В експериментальних умовах (ліміт часу чи висока відповідальність за можливі помилки) низькореактивні учні зазвичай випереджають високореактивних [412].
Всі типи темпераменту мають свої позитивні і негативні риси. Позитивними є активність, енергійність, пристрасність холерика, рухливість, жвавість, емоційність сангвініка, спокій, стриманість, неквапливість флегматика, глибина і стійкість почуттів у меланхоліка. Але при холеричному темпераменті часто є нестриманість, різкість, ефективність, при сангвістичному – нестійкість, легковажність, поверховість. Флегматик може бути надто повільним, байдужим, в’ялим, а меланхолік – залежним, надто соромливим, „мемозоподіним”. Завдання педагогів полягає в тому, щоб виявити ці й інші особливості темпераментів учнів і, спираючись на позитивні сторони їх темпераментів, допомагати учням переборювати негативні сторони динаміки їх поведінки [545].
Таким чином, глибоко і всесторонньо вивчаючи дітей, вчитель взнає риси темпераменту кожного учня, і це значно полегшить його виховну та навчальну роботу.
З цього розділу можемо зробити наступний висновок: вплив властивостей нервової системи і пов’язаних з ними особливостей особистості на діяльність, проявляється в тому, що люди з певним темпераментом віддають перевагу певній професії.
Список використаної літератури:
1. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К.: Здоров’я, 1994. – 296с.;
2. Казаков В.Г., Кандратьева Л.Л. Психологія. Учебник для индустр.-пед. Техникумов. –М.: Висш.шк., 1989. – 383с;
3. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272с.;
4. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навчальний посібник.: – МАУП, 2000. – 256с.;
5. Масляев О.И. Психологияч человека. –Д.: Стакер, 1998. – 416с.;
6. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2000. – 479с.;
7. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: Гумат.изд.центр ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688с.;
8. Основи психології: Підручник / за ред. Киричука О.В., Романця В.А. – 3-тє вид.стереотип. – К.: Либідь, 1997. – 632с.;
9. Петровський А.В., Брумлинський А.В., Зинченко В.Н. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов и др.. / Под ред. Петровського А.В. – 3-е изд., пере раб. и доп. – М.: Просвещение, 1986. – 464с.;
10. Психологія: Підручник для пед.вузів / за ред. Костюка Г.С. –К.: Радянська школа, 1968. – 431с.;
11. Психологічний словник / за ред. Войтка В.І. – К.: Вища школа, 1982. – 216с.;
12. Степанов О.М., Фібула М.М. Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник. –К.: Академвидав, 2005. – 250с.;
13. Трофімов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. та ін. Психологія: Підручник / за ред. Трофімова Н.Л. – 3-тє вид., стереотип.