Акт творчості знімає протилежність особистого і речового, індивідуального і всезагального, свободи і необхідності, відкриття себе і самовіддачі, саме в ньому істинне покликання людини.

В чому б не бачила людина своє покликання, воно завжди передбачає захоплення, прагнення зробити максимум можливого і навіть неможливого. Людиною рухає не просто потреба, а прагнення до постійної самореалізації і самовизначення. Найважливішим параметром самосвідомості є порівняння реального “я” з потрібним і бажаним.[25;324]

Щоб відбутися як особистість, людина повинна могти, сміти і вміти вибрати свій шлях і прийняти на себе відповідальність.

При всій своїй різноманітності змісту і форм питання “Хто я?” зводиться до трьох: “Що я можу?”, “Що я смію?”, “Що я вмію?”.

Могти – категорія, яка описує діапазон об’єктивних можливостей і виборів, що окреслюють потенційні рамки діяльності людини. Сміти – категорія морально-вольова, описує рівень домагань і моральний потенціал. Вміти – категорія когнітивна, вона описує знання і навики, за допомогою яких вона реалізує можливості, закладені в її життєвій ситуації і у його власній природі.

Ці питання тісно пов’язані між собою. Яким би не був об’єктивний діапазон її можливостей, людина реально може тільки те, що вона сміє і вміє, а сміливість без вміння так само неефективна, як вміння без сміливості.

Давня філософсько-етична формула “Стань тим, що ти є” не просто вимога розвинути закладені в тобі таланти. Апелюючи до власної активності особистості, вона говорить їй: ти відбудешся, станеш тим, чим можеш і повинна стати, тільки якщо ти сама цього захочеш, зумієш зробити правильний життєвий вибір і докласти для його здійснення максимальні зусилля. Іншими словами, це формула свободи і самовиховання.