із зерна почали робити в XIV ст.). Для більшості на-селення алкогольні напої тривалий час були малодоступні як дорогі. Це був, по суті, предмет розкоші. Лише промисло-вий спосіб одержання етилового спирту зробив можливим масове споживання алкоголю. У XVIII ст. пияцтво було по-ширеним у Великій Британії, Німеччині, Швеції. У цей час горілку почали широко вживати і в Росії. У XIX ст. алкого-лізм вже став складною проблемою цивілізації, яка ще більше загострилася в XX ст.
Опитування виявляють цікаву картину:
* переважна більшість респондентів вважають, що пияцт-во — велике зло, але ця сама більшість або п'є, або "випи-ває, як всі";
* близько 50 відсотків опитаних не хотіли б мати серед друзів людину, яка не споживає алкоголю;
* 33 відсотки респондентів образилися б, якби господар під час зустрічі не "пригостив" спиртним;
* 40 відсотків вважають, що споживання спиртного в ме-жах норми не є шкідливим, не позначається на їхній працездатності;
* 20 відсотків опитаних вважають цілком припустимою по-яву в нетверезому вигляді на вулиці, в транспорті, в місцях відпочинку.
Алкоголь став атрибутом усіх соціальних ритуалів, офіцій-них церемоній, свят, засобом розв'язання особистих проблем. Однак це явище дорого обходиться суспільству: 90 відсотків хуліганств, 90 відсотків зґвалтувань, майже 40 відсотків інших злочинів пов'язані зі сп'янінням. Тяжкі злочини — вбивства, пограбування, розбійні напади, завдання тяжких тілесних по-шкоджень — у 70 відсотків випадків здійснюють люди в не-тверезому стані (СПН журнал, 1993, №4). З пияцтвом пов'я-зана приблизно половина всіх розлучень. Слід зазначити, що алкоголь є причиною передчасної смерті багатьох людей. Зок-рема, від 20 до ЗО чоловік на 100 тис. населення працездат-ного віку вмирає від отруєння алкоголем (див.: Статист, що-річник України 1998. - К., 1999, с. 342).
Розрізняють три моделі споживання спиртного: винну, горілчану і пивну. Вони складалися історично і виявляються в традиціях різних народів.
Винна модель є поширеною у Франції, Італії, Іспанії, Пор-тугалії, Угорщині, Вірменії, Грузії, Молдавії. Для населення цих країн характерні регулярне споживання слабкого виног-радного вина за обідом і вечерею, порівняно рівномірний розподіл об'єму алкоголю між різними групами населення. Такій моделі властиве дуже високий рівень споживання алко-гольних напоїв (у Франції приблизно 16л абсолютного алко-голю в рік на людину, в Італії — 14л).
Горілчана модель (Польща, Україна, Білорусь, Росія, США, Швеція, Фінляндія). В цих країнах на міцні напої припадає приблизно половина загального споживання алкоголю. Для цієї моделі характерні: висока нерівномірність розподілу спо-живання алкоголю серед населення; наявність груп, які різко виділяються непомірністю споживання і асоціальною поведін-кою; досягнення сильного сп'яніння як свідома мета спожи-вання алкогольних напоїв. У середньому п'ють помітно менше на душу населення, ніж при винній моделі (у Фінляндії та Швеції — трохи більше 7 л на рік на людину).
Пивна модель (Німеччина, Нідерланди, Австрія, Данія, Швейцарія, Чехія) близька до винної, а за рівнем споживання алкоголю посідає проміжне місце.
В історії боротьби з алкоголізмом можна виділити два на-прями: обмеження різними методами доступності спиртних напоїв, скорочення їх виробництва, підвищення цін тощо. На-приклад, у деяких країнах вводився навіть "сухий закон" (США, Великій Британії, в Росії з 1914 по 1925 p.). Однак усе це не дало бажаних результатів — процвітала контрабанда, виготовлення горілки в домашніх умовах.
У Бельгії, Франції, Норвегії вводили заборонні закони на напої певної міцності. У Швеції з 1865 р. діяла так звана Готтенбурзька система (пізніше в дещо зміненому вигляді її було прийнято і в інших скандинавських країнах). Сут-ність цієї системи полягала в тому, що продаж спиртного здійснювався тільки разом з гарячою їжею, а продавець мав прибуток лише з харчових продуктів. 31919р. замість цієї системи було введено систему Братта, яка нормувала спожи-вання напоїв (Л л на сім'ю на місяць). У середині 50-х років і цю систему відмінили, а урядовий орган — шведський "де-партамент тверезості" фактично перетворився на статистич-ну установу. У колишньому СРСР періодично провадилися широкі кампанії по боротьбі з алкоголізмом. Остання з них була у другій половині 80-х років, коли було знищено поло-вину насаджень виноградників, за площею яких СРСР посідав перше місце в світі.
Другим напрямом боротьби з алкоголізмом є створення умов, що стримують потяг до спиртного, формування у насе-лення безалкогольних стереотипів поведінки. Це шлях довгий, потребує високої культури суспільства, рівня добробуту.
Наркоманія — це захворювання, яке виражається в тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умов постійного приймання наркотичної речовини, що призводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій людини. Різке припинення приймання наркотика спричиняє порушення багатьох функцій організму.
Про наркоманію у нас тривалий час говорили як про щось далеке, іноземне. Тепер з наркоманією впритул зіткнулося і наше суспільство. За даними Національної координаційної ради по боротьбі з наркоманією, у Міністерстві охорони здоров'я України на обліку перебувають 86 тис. наркоманів, серед яких тисячі підлітків. Кількість же тих, хто вживає наркотики, пере-вищує півмільйона чоловік. Тільки в 1999 р. померли від нарко-тиків 1000 чол. (див.: Киевские ведомости. — 2000. — 6 квітня). Результати соціологічних досліджень доводять, що головні мо-тиви споживання наркотиків — прагнення задоволень, бажан-ня пережити гострі відчуття, ейфорію. А оскільки наркоманія є найпоширенішою серед молоді, ці мотиви посилюються со-ціальною незрілістю, безтурботністю, легковажністю.
Більшість опитаних наркоманів (77 відсотків) прилучили-ся до зілля під впливом інших осіб (друзів, знайомих). Спо-живання наркотиків у молодіжному середовищі часто має гру-повий характер. Деякі наркомани вживають наркотики в гро-мадських місцях — на вулицях, дискотеках, у кафе тощо. Значна
