Тема: Соціальна психологія сім’ї

Зміст.

§ 1. Сім’я, як соціально-психологічний інститут 3

§ 2. Розлучення, їх наслідки і статистичні дані по Хмельницькій області 6

§ 3. Соціальні, педагогічні, психологічні причини появи важковиховуваних дітей. Принципи перевиховання 10

Література 14

§ 1. Сім’я, як соціально-психологічний інститут.

В сім’ї людина народжується, в ній вона робить свої перші кроки, пізнає перші радості і образи, із сім’ї вона виходить у великий світ, до неї вона повертається, коли їй стає особливо незатишно в цьому світі. Що ж таке сім’я? Які її ознаки? Яку роль вона відіграє в суспільстві? Що вона дає кожній людині? Ці питання старалися вирішити мислителі всіх епох, починаючи з сивої давнини.

За Арістотелем, сім’я – перший вид спілкування людей. Вона є першоланкою, з якої виникає держава. Вчення Арістотеля в зміненому вигляді було сприйнято християнством і всією західноєвропейською традицією.

Кант припускав, що природне спілкування статей основується на законі природи, а правова форма – на законі розуму. Тому для того, щоб необхідне спілкування статей відповідало розуму і природі, воно повинно стати договірним відношенням. Права подружжя не повинні порушуватися: чоловік і жінка повинні зберігати пожиттєву вірність один одному; моральним і правомірним є лише моногамний шлюб. Фіхте єдиною моральною основою шлюбу визнав любов [5, с. 62].

Шлюб (брак – с древнерусского – отбирать свою половину, с древнеславянского – договорится, слюбится) – це вільний рівноправний союз жінки і чоловіка, який укладається з дотриманням порядку і умов, встановлених законом, який утворює сім’ю і породжує взаємні особистісні і майнові права і обов’язки між подружжям [3, c. 13].

У зв’язку з тим що сім’ю вивчають багато наук: соціологія, педагогіка, демографія, право, етика, історія і ін., в літературі можна знайти різні визначення сім’ї. Важко знайти таке визначення, яке б влаштовувало всі науки і всі підходи у вивченні сімейно-шлюбних відносин. Погодимося з одним із визначень. Сім’я – форма спільності людей, що складається із з’єднаних шлюбом чоловіка і жінки, їх дітей (власних чи усиновлених), а також, в деяких випадках, і інших осіб, зв’язаних з вищевказаними кровно-родинним зв’язком.

Таке визначення подобається нам тим, що воно включає всі суттєві характеристики сім’ї на будь-яких стадіях її розвитку, в тому числі і зв’язаних з відсутністю моральної відповідальності і кохання, що характерно, наприклад, у ситуації перед розлученням.

неповна і позашлюбна сім’я є відхиленням від норми.

Неповна сім’я – об’єднання людей, що складається з чоловіка і жінки з його чи її потомством (власними чи усиновленими), а також може включати, в деяких випадках, інших осіб, зв’язаних з вищевказаними кровно-родинним зв’язком.

Єдність сім’ї забезпечується наявністю взаємної любові, моральної економічної, правової і інших видів взаємної відповідальності всіх членів сім’ї, взаєморозумінням і емоційною прив’язаністю.

З однієї сторони, сім’я – доволі замкнуте об’єднання людей, що захищає свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, протистоїть зовнішнім впливам. Якщо в сім’ї забрати її внутрішній світ, зробити все, що в ній відбувається відкритим для суспільства, вона розпадеться. З іншої сторони, сім’я – об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у світі. У сім’ю проникають проблеми суспільства і це не руйнує її, а навпаки, сприяє її розвитку, дозволяє задовольняти особисті потреби в спілкуванні з іншими людьми, забезпечує почуття безпеки і захисту.

Якою б герметичною, замкненою сім’я не здавалась, вона тисячами ниток зв’язана із суспільством. Кожен член сім’ї зберігає відому автономність і завдяки цьому входить в різні інші об’єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі і юнацькі організації, суспільні союзи, політичні партії, вступає в зв’язок із центрами торгівлі, охорони здоров’я, з місцевими властями, сусідами. Відносини в сім’ї складаються з не лише за волею її членів, але і під впливом зовнішніх умов соціального життя суспільства.

В той же час сім’я діє на відносини в суспільстві, впливає на характер всіх процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили в сімейний союз, але й виконує цілий ряд соціальних функцій, і тому є невід’ємним елементом соціальної структури суспільства. Ось чому форма сім’ї не може бути довільною. Сім’я і шлюб – це форми відносин чоловіка і жінки, що санкціонуються суспільством, в найбільшій мірі відповідають відновленню населення в конкретно-історичних умовах, визначають рівень розвитку виробничих сил, характер виробничих відносин, спосіб виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ [5, с. 65].

Говорячи про соціальні функції, слід мати на увазі, з однієї сторони, вплив суспільства на сім’ю, з іншої – місце сім’ї в загальній соціальній структурі, суспільні задачі, які вирішує сім’я.

Отже, основні функції сім’ї:

Репродуктивна – відтворення, дітонародження. Ця функція включає в себе елементи всіх інших функцій, так як сім’я бере участь не лише в кількісному, але й якісному відтворенню населення.

Сім’я бере участь у суспільному виробництві, відновлює втрачені на виробництві сили своїх дорослих членів, веде своє господарство, має свій бюджет, організовує споживчу діяльність. Все це разом взяте складає економічну функцію.

Виховна функція сім’ї має три аспекти.

Перший – формування особистості дитини, розвиток її здібностей і інтересів, передача дітям дорослими членами родини накопиченого суспільством соціального досвіду...

Другий аспект – систематична виховна дія сімейного колективу на кожного свого члена на протязі всього його життя.

Аспект третій – постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім’ї ), що спонукає їх активно займатися самовихованням. Успіх виконання цієї функції залежить від