РЕФЕРАТ

на тему:

Автотренінг

Тренування автогенне (автотренінг) — метод самонавіяння, розроблений німецьким психологом І. Шульцем у 1932 р.

Використовується для психологічної саморегуляції, застосовується і як психотерапевтичний метод — насамперед для лікування неврозів, депресивних станів, психосоматичних захворювань.

Його ядро складають прийоми занурення до релаксаційного стану і самонавіяння, за рахунок чого відбувається оволодіння навичками довільного викликання відчуттів тепла, ваги, спокою, розслаблення.

Оволодіння свідомим контролем над подібними функціями приведе до нормалізації й активізації основних психофізіологічних процесів.

Автотренінг припускає навчання клієнтів м'язової релаксації, самонавіянню, розвитку концентрації уваги і сили представлення й умінню контролювати мимовільну розумову активність з метою ефективації значимої діяльності: спершу самонавіянням досягається релаксація, а потім у цьому стані проводиться основне самонавіяння, спрямоване на ті чи інші чи органи функції організму.

Виділяються дві ступіні тренування автогенної:

1) навчання релаксації, створення відчуттів ваги, тепла, холоду, що свідчить про керування вегетативними функціями;

2) створення гіпнотичних станів різного рівня.

Аутогенні тренування - один з методів лікування неврозів. Самонавіяння виникає завдяки слідовому збудженню - роздратуванням, зробленим за допомогою внутрішніх зв'язків, асоціацій. При самонавіянні діє інформація, що раніше надійшла і далі відтворена самим хворим. Самонавіяння може впливати на психічні і вегетативні процеси в організмі, у тому числі на непідвладні довільній регуляції.

Самонавіяння давно застосовується медиками Індії і ряд прийомів розроблений йогами. До самонавіянь відноситься й аутогенне тренування. При аутогенному тренуванні спочатку шляхом самонавіяння викликається відчуття ваги в тілі й у такий спосіб досягається стан м'язового розслаблення -і релаксація. Потім проводиться самонавіяння спрямоване на різні функції організму.

Класична техніка тренування проста. Хворому розповідається техніка і ті зміни, що може викликати аутогенне тренування, почуття ваги в тілі, тепло, приємні відчуття.

Повторення формул самонавіяння проводиться зі спокійною концентрацією уваги на них, без якої-небудь напруги.

Сеанси самонавіяння проводяться 2--3 рази в день по 1--2 хвилині протягом 3 тижнів, потім 2--3 рази в день від 2 до 7 хвилин усі наступні тижні.

У процесі тренування хворому необхідно опанувати шістьма вправами.

Оволодіння кожним з них займає від 10 до 14 днів, тобто усього для засвоєння всієї техніки тренування буде потрібно від 1,5 до 3 місяців.

Після цього тренування продовжують 1--2 рази в день 4--6 місяців, іноді рік. Сеанси проводяться в спокійній обстановці, чи сидячи лежачи на спині. Якщо хворий сидить, то руки вільно лежать на підлокітниках крісла, хворий сидить зручно, розслабивши. Якщо хворий сидить на стільці, то він повинний прийняти "позу кучерів " тобто голова вільно опущені вперед, руки лежать на стегнах, кисті звисають з колін, ноги зручно розставлені. Знаходячись у стані спокою виконують наступні вправи:

1. Викликання відчуття ваги, думкою повторюють фрази:

"Права (у лівш -і ліва) рука важка" -і 6 разів. "Я зовсім спокійний" -і 1 раз.

Вправу повторюють 10--14 днів. Після перших 4--6 днів вага поширюється на іншу руку, потім на ноги й усіх тулуб. Тоді відповідно повторюють "обидві руки... обидві ноги... усе тіло стало важким".

2. Викликання відчуття тепла.

Думкою повторюють: "Тепло важке"(викликається відчуття ваги і релаксації) 1-2 рази.

"Я зовсім спокійний"-1раз. "Права (у лівш - ліва) рука тепла" - 5 разів.

У процесі тренування, коли тепло виникає в обох руках і ногах, варто говорити: "Обидві руки... обидві ноги... усе тіло... теплі".

Вправа вважається освоєним, коли відчуття тепла викликається легко і вільно.

3. Регуляція ритму серцевої діяльності.

Викликається відчуття ваги спокою, тепла, повторюючи вправу 1 і 2 по 1 разу. Потім думкою 5--6 разів повторити: "Серце б'ється спокійно і могутньо". Навчитеся думкою вважати серцебиття, якщо це не виходить, те перші дні рекомендується класти руку на область серця, під лікоть руки підкладати подушечку, щоб рука лежала вільно. Вправа вважається засвоєним, якщо ви відчуваєте, що впливаєте на ритм серцевої діяльності.

4. Вправа для регуляції подиху.

Повторюються перші 3 вправи, потім думкою 5--6 разів повторюють формулу: "Подих спокійне" чи: "Дихається спокійно".

5.Вплив на органи черевної порожнини.

Хворий визначає в себе сонячне сплетення (знаходиться посередині між краєм грудини, мечоподібним відростком і пупком). Викликаються відчуття як при перших чотирьох вправах, потім повільно 5--6 разів повторюють фразу. З появою виразного відчуття тепла в епігастральній області вправа вважається засвоєною.

6. Викликання відчуття прохолоді в області чола.

Викликаються, відчуття властиві 5 першим вправам. Потім 5--6 разів повторюється формула: "Чоло приємно прохолодний" чи: "Чоло злегка прохолодний". Коли хворий навчиться викликати прохолодь в області чола, то вправа вважається освоєним. Коли вправа гарна освоєно, довгі формули заміняються короткими: "Спокій", "Вага", "Тепло", "Серце і подих спокійні", "Сонячне сплетення тепле", "Чоло прохолодний". Після закінчення вправ сидять спокійно перші 2 тижня 30--60 секунд, далі скільки захочеться. Після тренування дають "відбій". Виводять себе зі стану спокою, дають собі команду: "Зігнути руку" і роблять 2--3 рази згинаючих рухів, потім іншою рукою. Дають собі команду: "Глибоко зітхнути", "Відкрити ока".

Не дозволяється говорити "Голова гаряча" чи, "Чоло холодний" щоб уникнути різкого припливу крові до чи голови навпаки, її переохолодження, що викликає судинні спазми. Можна у вправі 3 після того як відчули вага і тепло в руках, ногах вимовити формулу "Груди тепла", потім приступати до уповільнення серцевого ритму. Тренування можна супроводжувати зоровими образами для посилення ефекту вселяння, можна додавати наприкінці лікувальне самонавіяння, що стосується органів і систем. Аутогенне тренування можна застосовувати при порушенні засипання, не виходячи з її, спокійно зануритися в сон, давши собі наказ заснути. Застосовується вона також при неврозах чекання, неврозі страху, фобіях.

При