Правда, вибір професії може відбуватися не стільки усвідомлено, а під впливом батьків, в результаті наслідування товаришів або випадково інтересу, який виник. В цьому випадку вибір може бути не пов’язаним з мотивацією навчання.

Мотиви навчання у старших школярів суттєво відрізняються від таких у підлітків в зв’язку з наміченою професійною діяльністю. Якщо підлітки вибирають професію, яка відповідає улюбленому предмету, то старшокласники починають особливо цікавитися тими предметами, які їм пригодяться для підготовки до вибраної професії. Якщо перші дивляться в майбутнє з позиції теперішнього, то другі дивляться на теперішнє з позицій майбутнього.

Мотиви, які пов’язані з прагненням за допомогою хороших оцінок завоювати певне положення в класі, типові для підлітків, в старших класах відходять на другий план. Тут вже оцінка – це критерій знань, вона в значній степені втрачає свою спонукальну силу, замість неї роль спонуки до навчання починає грати прагнення до знань.

Таким чином, роль оцінки як мети навчання з віком зміняється. Змінюється з віком і співвідношення між мотивацією на набуття знань і отримання хороших оцінок. Співставлення цих двох мотивів навчання, проведене в 1997 році в одній із шкіл Санкт-Петербургу (М.Н.Ільїна, Т.Г.Сиріцо), виявило цікаву динаміку. Вираженість мотиву на оцінку у учнів з 3-го по 10-й клас була приблизно однаковою, в той час як мотивація на отримання знань коливалася: вона значно збільшувалась в 5-му і 9-му класах. Збільшення в 5-му класі можна пояснити появою багатьох нових предметів, що могло підвищити інтерес до навчання; збільшення мотивації до отримання знань в 9-му класі могло бути обумовлено бажанням продовжити навчання в старших класах, куди набирають після здачі конкурсних екзаменів. Поступив в 10-й клас, учні “розслабляються”, що позначається на зниженні мотивації на отримання знань і взагалі до навчання. [12, ст. 260]

За даними Н.А.Кудрюкової (1997), існує певний зв’язок між успішністю учнів і співвідношення у них мотивацій на отримання знань і оцінок. Так, в середніх і старших класах в учнів, які не встигають у навчанні, мотив на оцінку, може бути виражений більше, ніж на отримання знань, це відноситься не тільки до хлопчиків, але і до дівчаток. Перевага мотиву знань над мотивом оцінки є тільки у відмінників і “хорошистів” і то в значно меншій степені, ніж в молодших класах.

Чим старше школярі, тим меншу кількість мотиваторів вони називають в якості спонук своєї поведінки. Це може бути пов’язано з тим, що під впливом світогляду, який у них формується, виникає достатньо стійка структура мотиваційної сфери, в якій головними стають мотиватори (особистісні диспозиції, особливості особистості), які відображають їх погляди і переконання. Виникає у старшокласників потреба виробити свої погляди і на питання моралі, а прагнення самим розібратися у всіх проблемах приводить до відмови від допомоги дорослих.

У старшокласників складається особлива форма навчальної діяльності. Вона включає елементи аналізу, дослідження в загальному контексті деякої вже усвідомленої як необхідність професійної спрямованості, особистісного самовизначення. Важливе психологічне новоутворення даного віку – вміння школяра складати життєві плани, шукати засоби їх реалізації визначає специфіку змісту навчальної діяльності старшокласника (Д.І.Фельдштейн). [11, ст. 181] Вона сама стає засобом реалізації цих планів, все більш явно “відходячи” від положення ведучої діяльності. Істотно, що якщо для підлітка авторитети вчителя і батьків як би урівноважуються доповнюючись авторитетом ровесників, то для старшокласників авторитет окремого вчителя-предметника диференціюється від авторитета школи. Зростає авторитет батьків, які приймають участь в особистісному самовизначенні старшокласника.

Готовність учня до професійного і особистісного самовизначення включає систему ціннісних орієнтацій, явно виражені професійну орієнтацію і професійні інтереси, розвинуті форми теоретичного мислення, володіння методами наукового пізнання, вміння самовиховання. Це завершальний етап дозрівання і формування особистості, коли найбільш повно виявляється ціннісно-орієнтаційна діяльність школяра. В цьому віці на основі прагнення школяра до автономії у нього формується повна структура самосвідомості, розвивається особистісна рефлексія, усвідомлюються життєві плани, перспективи, формується рівень домагань.

Старший школяр включається в новий тип ведучої діяльності – навчально-професійну, правильна організація якої багато в чому визначає її становлення як суб’єкта наступної трудової діяльності, його відношення до праці. Це ще в більшій степені як би підчиняє навчальну діяльність більш важливій меті – майбутньої професійної або професійно орієнтованої діяльності. Самоцінність навчальної діяльності відчиняється більш віддаленим цілям професійного самовизначення. Людина вчиться не тільки заради самого навчання, а для чогось більш значимого для нього в майбутньому, що в найбільшій степені проявляється в студентському віці.

1.4. Модель розвитку навчальної мотивації особистості у підлітковому і юнацькому віці.

В психологічних роботах часто можна зустріти поняття “мотиваційна сфера особистості”. В.А.Алексеєв відмічає, що мотиваційна система людини має, набагато більш складну будову, ніж простий ряд заданих мотиваційних констант. Вона описується виключно широкою сферою, яка включає в себе і автоматично здійснювані установки, і поточні актуальні прагнення, і область ідеального, яка в даний момент не являється актуально діючою, але виконує важливу для людини функцію, даючи їй ту смислову перспективу подальшого розвитку її спонукання, без якої поточні турботи повсякденності втрачають своє значення. [11, ст.218]

Мотиваційна сфера або мотивація в широкому смислі слова розуміється як стержень особистості, до якого “стягуються” такі її властивості, спрямованість, ціннісні орієнтації, установки, соціальні очікування, домагання,