цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, появу на цій основі нових мотивів, побудова їх ієрархії, появу у ряді мотивів нових якостей (самостійності, стійкості тощо)
А.К.Маркова описує дві групи психологічних характеристик пізнавальних і соціальних мотивів. [14, ст. 14-15]
Перша група мотиваційних характеристик – їх називають змістовними - прямо пов’язана з змістом навчальної діяльності. Друга група характеристик – їх умовно називають динамічними – характеризує форму, динаміку виразу цих мотивів.
Змістовними характеристиками мотивів є наступні:
1) наявність особистого смислу навчання для учня;
2) наявність дієвості мотиву, тобто його реального впливу на хід навчальної діяльності і всієї поведінки людини;
3) місце мотиву в загальній структурі мотивації;
4) самостійність виникнення і прояву мотиву;
5) рівень усвідомлення мотиву;
6) степінь розширення мотиву на різні типи діяльності, види навчальних предметів, форми навчальних завдань.
Динамічні характеристики мотивів:
Стійкість мотивів. Проявляється і в тому, що учень навчається залюбки навіть всупереч несприятливим зовнішнім стимулам, перешкодам, і тому, що учень не може не вчитися.
Модальність мотивів – їх емоційний фон. Психологи говорять про негативну і позитивну мотивації навчання.
Інші форми прояву мотивів виражаються також в силі мотиву, його вираженості, швидкості виникнення тощо. Вони виявляються в тому, наприклад, як довго може сидіти школяр над роботою, скільки завдань він може виконати, якщо учень керується даним мотивом тощо.
Форми виразу мотивів навчання повинні знаходитися в полі зору вчителя і не менше важливі, ніж аналіз внутрішніх, змістовних особливостей мотивів.
Як вивчити мотивацію учнів? На думку А.К.Маркової, найбільш реальними для вчителя методами вивчення мотивації є:
спостереження за поведінкою учнів під час уроку, і поза нього, за навчальною, суспільно корисною, організаційною і іншими видами діяльності, характером спілкування школярів;
результати цих спостережень фіксуються в щоденниках вчителя, в педагогічних характеристиках;
використання ряду спеціально підібраних ситуацій (їх можна назвати експериментальними педагогічними ситуаціями), які можна включити в
природній хід навчального процесу в вигляді контрольної роботи, завдань класного керівника на виховній годині;
індивідуальна бесіда з учнем, що припускає прямі і непрямі питання вчителя про мотиви, смисл, цілі навчання для даного учня;
анкетування, що допомагає значно швидко зібрати масовий матеріал в декількох класах, школах про відношення школяра до навчання. [7, ст. 299-300]
Непрямо про навчальну мотивацію свідчить рівень реальної успішності навчальної діяльності. Сюди відносяться звичайні показники шкільної успішності, відвідуваності і головне – показники сформованості навчальної діяльності.
Знаючи тип мотивації, вчитель може створювати умови для підкріплення відповідної позитивної мотивації. Якщо це мотивація, яка пов’язана з результатом навчання, то умовами для її підтримки можуть бути заохочення, показ корисності засвоюваних знань для майбутнього, створення позитивного суспільної думки тощо. Якщо це мотивація, яка пов’язана з цілю навчання, то умовами для її підтримання можуть бути інформація про досягнуті результати, пробудження і формування пізнавальних інтересів, проблемна методика. Для підтриманні мотивації, яка пов’язана з процесом навчання, важливі жива і захоплююча організація навчального процесу, активність і самостійність учнів, дослідницька методика, створення умов для прояву їх здібностей.
В процесі навчання тип мотивації змінюється. На зміну мотивації впливають різні причини: нові установки учня (наприклад, прагнення обходити або подолати труднощі), тривалі вдачі або невдачі в процесі навчальних занять, вибір життєвого шляху тощо.
Отже, основними ознаками мотивації даного типу діяльності є:
Мотивація навчання виявляється у змісті та інтенції освоєння загальнолюдського досвіду діяння у світі, досвіду пізнавальних та перетворюючих впливів на зовнішній, об’єктивний світ ат внутрішній, суб’єктивний світ „Я”;
Мотивація навчання є продуктом цілеспрямованого формування з боку батьків, учителів, соціального оточення та з боку самого індивіда;
Мотивація навчання видозмінюється в процесі онтогенезу, при цьому змінюються не тільки змістові ознаки та складові мотивації навчання, але й процесуальні, власне-спонукальні характеристики;
Мотивація навчання зумовлена мотивами освоєння культурно-історичного досвіду (з одного боку) і спроможністю індивіда сприймати та засвоювати цей досвід, його пізнавальними здібностями, інтересами, здатністю до творчої самодіяльності (з іншого боку);
Мотивація навчання спрямована на формування індивідуального досвіду індивіда у здійсненні пізнавальної та перетворюючої активності у світі й розкриття у вчинку само творення “Я” як діяльного, продуктивного, успішного індивіда.
1.2. Особливості розвитку мотиваційної сфери підлітка.
Підлітковий вік охоплює період від 11 – 12 до 14 – 15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 – 9 класам сучасної школи. У цей період особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов’язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини Активний психічний розвиток підлітка зумовлює суттєві зміни мотиваційної сфери його особистості. Насамперед це помітно у формуванні нової внутрішньої позиції, виникненні особливих потреб, зокрема намагання подолати у своїй самореалізації межі школи та прилучитися до життя і діяльності дорослих. На основі цих потреб підліток починає орієнтуватися на цілі, які він бачить за межами свого сьогодення. Якщо усі переживання, інтереси, прагнення підлітка зосередженні на проблемах тільки шкільного життя, то це свідчить про певне порушення (затримку) розвитку особистості, неготовність до переходу на новий віковий етап.
Нова внутрішня позиція підлітка виявляється й у виникненні потреби відповідати не тільки вимогам тих, хто його оточує (характерна для молодших школярів), а й власним вимогам та самооцінці. Спілкування підлітка з ровесниками, порівняння себе з іншими, інтерес до власної особистості, своїх здібностей, можливостей, їх оцінка зумовлюють значущість потреби знайти і зайняти своє місце у товаристві ровесників, самоствердитись. Щоб задовольнити це прагнення, підлітки стараються потрапити у надзвичайні ситуації, створюють екстремальні