Підліток з високими домаганнями на визнання серед однолітків може досягти такого статусу за рахунок міцних знань. При цьому, для нього, як і раніше, зберігає своє значення оцінка його знань. Звертають на себе увагу деякі висловлювання учнів даного віку з приводу оцінок: “Оцінки допомагають зайняти певне місце в школі”; “Оцінка – показник знань”; “Оцінка - стимул”. Взагалі, у сучасних підлітків відмічається критичне ставлення до існуючої системи оцінок, хоч ними не відкидається необхідність оцінки учбових досягнень.

Навчальна мотивація підлітків формується на основі пізнавальних потреб і пізнавальних інтересів. А для формування в них більш широкого кола нахилів і здібностей велику роль починає відігравати активне випробування сил в різних галузях трудової діяльності. Такі практичні орієнтації обумовлюють можливість особистісного самоствердження і самовдосконалення.

Головною особливістю навчальної мотивації підлітків є виникнення у школяра стійкого інтересу до певного предмету. Цей інтерес не з’являється несподівано, в зв’язку з ситуацією на конкретному уроці, а виникає поступово по мірі накопичення знань і спирається на внутрішню логіку цього знання. При цьому чим більше дізнається школяр предмет, який його цікавить, тим більше цей предмет його приваблює. [12, ст. 257]

Підвищення інтересу до одного предмету протікає у багатьох підлітків на фоні загального зниження мотивації навчання і аморфної пізнавальної потреби, із-за чого вони починають порушувати дисципліну, прогулювати уроки, не виконувати домашні завдання. У цих учнів змінюються мотиви відвідування школи: не тому що хочеться, а тому що потрібно. Це призводить до формального засвоєння знань - предмети вчать не тому, щоб знати, а тому щоб отримати оцінки. Згубність такої мотивації очевидна - відбувається завчання без розуміння. В школярів спостерігається вербалізм, з’являється байдужість до суті того, що вони вивчають. Часто вони відносять до знань як до чого чужого реальному життю, яке нав’язане ззовні, а не як до результату узагальнення явищ і фактів дійсності. У школярів із зниженою мотивацією навчання не виробляється правильний погляд на світ, відсутні наукові переконання, затримується розвиток самосвідомості і самоконтролю, які потребують достатнього рівня розвитку понятійного мислення. Крім того, у них формується звичка до бездумної, безглуздої діяльності, звичка хитрити, щоб уникнути покарання, звичка списувати, відповідати за підказкою, шпаргалкою. Знання формуються поверхневі і відривчасті.

Навіть в тому випадку, коли школяр добросовісно вчиться, його знання можуть залишатися формальними. Учень не вміє бачити реальні життєві явища в світі отриманих в школі знань, більш того, не хоче ними користуватися в повсякденному житті. При поясненні певних явищ він намагається більш використовувати здоровий глузд, ніж отримані знання. Коли одного школяра спитали, чому він не користується в бесіді отриманими знаннями, він відповів: “А хіба ви хочете, щоб я, як в школі, відповідав? Добре, речі плавають, тому що...”. Інший, коли його спитали, чому танк роздавить собаку, а людина, якщо ляже на неї, - ні, відповів: “Не знаю. По-моєму, до собаки фізика взагалі ніякого відношення не має”. [12, ст. 258]

Головним мотивом поведінки і діяльності учнів середніх класів в школі являється, на думку Л.І.Божовича, прагнення знайти своє місце серед однолітків. [12; 24] Самою частою причиною поганої поведінки підлітків являється прагнення (і невміння) завоювати собі бажане місце в колективі ровесників; прояв фальшивої відваги, тощо, мають ту ж саму ціль. Іноді недисциплінованість в цьому віці означає прагнення протиставити себе колективу, класу, бажання доказати свою невиправність.

Невміння знайти своє місце серед однолітків викликає характерне для підлітків бажання будь-що досягти хороших оцінок, навіть в тому випадку, якщо знання не відповідають їм. Це свідчить про велике значення, яке набуває для підлітка положення хорошого учня: воно визначає його соціальний статус в класі. Ні до цього віку, ні після нього відмітка такої мотиваційної ролі не грала: у молодших школярів вона виявляється показником признання вчителем їх старань, а в старших школярів – показником знань.

Як відмічає М.В.Матюхіна, високовстигаючі школярі усвідомлюють своє відношення до навчання, в їх мотивації велике місце займають пізнавальні інтереси. Вони мають високий рівень домагань і тенденцію до його підвищення. Слабовстигаючі школярі гірше усвідомлюють свою мотивацію навчання. Їх приваблює зміст навчальної діяльності, але пізнавальна потреба виражена слабше; в них мотив “уникнення невдач” і рівень домагань невеликий. Вчителі низько оцінюють їх мотивацію навчання.

В мотиваційній сфері підлітків, на думку Л.І.Божовича, проходить надзвичайно важлива подія, яка проявляється в тому, що вони в значній степені здатні керуватися в своїй моральні поведінці тими вимогами, які самі собі пред’являють, і тими задачами і цілями, які перед собою ставлять. Отже, відбувається перехід від “реактивного” наслідування вимогам ззовні до активної побудови своєї поведінки в відповідності зі своїм власним ідеалом.

У школярів середніх класів відзначається велика, ніж раніше, стійкість цілей, достатньо розвинуте почуття обов’язку, відповідальності. Інтереси вже не ситуативні, а виникають поступово по мірі накопичення знань. Звідси – стійкість ряду мотивів, які базуються на інтересах і поставлених самими учнями цілей.

Отже, підлітковий вік є важливим етапом соціального розвитку, у межах якого відбувається становлення його мотиваційної сфери.

1.3. Старшокласник як суб’єкт навчальної діяльності.

Старшокласник (період ранньої юності з 14-15 до 17 років) вступає в нову соціальну ситуацію розвитку одразу ж при переході з середньої школи в старші класи нові учбові заклади – гімназії,