Слабкі краще виконують монотонну роботу, а сильні – ні.
Думаючи про свій темперамент і темперамент інших людей, треба мати на увазі дві головні обставини. По-перше, “чисті” темпераменти зустрічаються дуже рідко. Частіше у людини зустрічаються риси різних типів, хоча переважають властивості якогось одного. По-друге, не можна плутати властивості темпераменту і риси характеру. Чесним, добрим, привітним, сміливим, чи навпаки, брехливим, злим, грубим, боязливим, жорстоким можна бути при будь-якому темпераменті. Правда, проявлятися ці риси у людей з різними темпераментами будуть по-різному. Крім того, на базі певних темпераментів одні риси формуються легше, а інші – важче.
До індивідуально-психологічних особливостей особистості відноситься також характер. Характер (відбиток) – це сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності, спілкуванні і зумовлюють типові для неї способи поведінки. Наприклад, у діяльності педагога, який користується авторитетом в учнів, яскраво виражені справедливість, інтерес до свого предмету, гуманізм та ін., а у діяльності менеджера, який має успіх в роботі – раціональність, точність, прагнення до встановлення контактів, готовність до прийняття рішень, впевнена манера спілкуватись та ін.
На відміну від темпераменту характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками у сім’ї, школі тощо. Основні риси характеру особистості розвиваються під впливом соціального середовища, тобто в процесі засвоєння та відтворення соціального досвіду. Характер є індивідуальним у кожної людини. Пізнання характеру дозволяє прогнозувати поведінку, можливі вчинки та дії. На думку О.Ф.Лазурського (1874-1917), характер – це душевні якості людини, він проявляється як сукупність її нахилів.
Сучасна психологія розглядає характер особистості як систему її відносин із світом. Він проявляється у –
ставленні до інших людей (товариський, замкнений, сором’язливий, тактовний, уважний та ін.)–
відношенні до діяльності (наполегливий, безвідповідальний, лінивий та ін.)–
відношенні до речей, майна, власності (щедрий, марнотратний, бережливий та ін.)–
у відношенні до самого себе (самовпевнений, вимогливий, гордий та ін.)
Встановлено, що існують кілька основних типів характеру. Так, одні люди більш схильні до міркувань, переживань, поривань, а інші – до активної цілеспрямованої діяльності. Одні люди уникають самостійного прийняття рішення, погоджуються з оточуючими (конформісти), інші беруть відповідальність на себе (самостійні); одні в роботі більш орієнтовані на свої досягнення, а інші прагнуть уникнення неприємностей. Отже, характер мотивує діяльність. Але людину характеризують не лише цілі, до яких вона прагне, але й засоби їх досягнення. Одні досягають своєї мети завдяки наполегливості, сильній волі, а інші – комунікативними та організаторськими якостями.
Сила характеру виявляється, насамперед, у здатності протистояти життєвим невдачам, у стійкості, мужності, оптимізмі, здоровому глузді тощо.
Видатний філософ, психолог, соціолог Е.Фромм (1900-1980) у книзі “Людина для себе” так розкриває суть характеру: Людина може вступати у відносини з іншими людьми по-різному: вона може любити або ненавидіти, може суперничати або співробітничати, може побудувати соціальну систему, засновану на рівності або авторитеті, на свободі або насильстві, але вона повинна так чи інакше вступати у відносини, і форми цих відносин залежать від її характеру. Певний характер може бути небажаним з етичної точки зору, але він дозволяє людині діяти послідовно і звільнятися від необхідного прийняття кожного разу нових і обдуманих рішень. Характер також виконує функцію відбору ідей і цінностей. “Оскільки більшості людей, - пише Фромм, - здається, що ідеї незалежні від їх емоцій і бажань і є результатом логічної індукції, вони уявляють, що їх життєву позицію підтверджують їх ідеї і оцінки, в той час як насправді останні є таким самим результатом їх характеру, як і їх вчинки”.
Відносна стійкість рис характеру не виключає його високої пластичності. Для формування характеру дитини вирішальне значення має сімейне виховання. З віком роль виховання зменшується , а натомість зростає роль самовиховання.
Індивідуальність людської особистості проявляється не лише в її характері і темпераменті, але і у здібностях.
Здібності – це індивідуально-типологічні особливості особистості, які виявляються у відмінностях динаміки оволодіння знаннями, уміннями і навичками і є умовами успішності її діяльності.
Проблема здібностей важлива не лише для науки, а і для всіх сфер людської життєдіяльності, а формування здібностей є одним із завдань виховання, навчання і розвитку дітей і молоді.
Здібності не є вродженими властивостями людини, вони виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки людина за однакових умов швидко і грунтовно, легко і міцно засвоює способи її опанування та виконання. Здібності мають компенсаційні можливості – відсутність одних здібностей може компенсуватися іншими.
Певні здібності має кожна людина, але різні види здібностей у різних людей розвинені неоднаково. Це залежить як від природних задатків, типу вищої нервової діяльності (за І.Павловим), так і від того, які задатки конкретна людина розвивала в собі.
Наприклад,
у “художнього типу” краще розвинені здібності пов’язані з уявою і почуттями;
у “мислительного” – розумові;
у “проміжного” – приблизно однаково розвинені і ті й інші здібності.
Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Загальні здібності – ті, які проявляються у всіх видах діяльності. Спеціальні здібності – ті, що сприяють успішному виконанню певного виду діяльності (музичні, технічні, математичні та ін.).
Природною основою для розвитку здібностей є задатки (природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи). Але задатки переходять у спеціальні здібності лише в результаті їхнього розвитку в процесі навчання, виховання і праці. Важливою умовою розвитку здібностей є інтерес.
Видатні здібності у будь-якій одній чи кількох галузях діяльності називаються талантами. Талант проявляється у творчому рівні розв’язання складних практичних, теоретичних, прикладних і