Я-Концепція В Дослідженні Гендерної Самосвідомості Підлітків

На сучасному етапі суспільного розвитку посилюється інтерес до внутрішнього світу людини, її самосвідомості як регулятора думок та вчинків. За останні роки з’явилася значна кількість праць у галузі вивчення свідомості та самосвідомості, розвитку самосвідомості у підростаючої особистості.

Сучасна психологія визначає термін самосвідомість як процес усвідомлення особистістю самої себе в усій багатогранності своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення своєї сутності й місця в системі численних суспільних зв’язків. У процесі самоусвідомлення формується і виділяється Я-особистість як утворення певної цілісності, єдності внутрішнього і зовнішнього буття. У самоусвідомленні особистість здатна сприйняти себе як об’єкт, побачити себе ніби збоку очима стороннього спостерігача.

Проблемі самосвідомості присвячено цілий ряд теоретичних та експериментальних досліджень, у ході яких вивчалися особливості виникнення і формування самосвідомості, її проявів на різних етапах психологічного розвитку дитини (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Т.В.Говорун, Т.В.Драгунова, А.Г.Ковальов, С.Л.Рубінштейн, А.Г.Спіркін, П.Я.Чамата, І.І.Чеснокова та ін.).

Вітчизняні вчені виділяють такі критерії розвиненої самосвідомості: здатність особистості до опосередкованості, контролю своєї поведінки, високий рівень саморегуляції; розвиненість механізмів захисту, їх перевтілення в механізми самоконтролю, які усвідомлюються, та підпорядкування несвідомого свідомому; здатність особистості не лише до свідомого засвоєння досвіду, але й до формування особистістю самої себе.

Підлітковий вік є сенситивним у формуванні Я-концепції. Власне, в перехідний від підліткового до юнацького віку період інтенсивно розвивається сприймання себе як людини певної статі, яка у зв’язку з цим має специфічні потреби, мотиви, форми поведінки, ставлення до представників іншої статі.

Перш ніж розпочати вивчення Я-концепції підлітка, ми повинні визначитися з провідними методологічними принципами та вихідними одиницями аналізу психічного розвитку особистості, щоб у ході практичної реалізації цілей дослідження застосувати адекватні методи та прийоми дослідження у висвітленні питання про складні шляхи розвитку такого особистісного утворення, як статеворольова ідентичність підлітка.

З літератури відомо, що одиницею аналізу психіки у Д.Н.Узнадзе була “установка”; у Л.С.Виготського – “знак”, тобто значення, що визначає специфіку власне людського рівня організації поведінки; у роботах С.Л.Рубінштейна такою одиницею була “дія”.

У працях Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, О.М. Леонтьєва, присвячених розкриттю діалектики зовнішніх та внутрішніх сил розвитку людини, детермінації цього розвитку, взаємодії об’єктивних та суб’єктивних факторів, підкреслюється роль механізму взаємодії організму та середовища як процесу діяльності, в якому об’єктивне і суб’єктивне представлено в єдності.

Застосовуючи дані теоретичні положення для аналізу процесу набуття ґендерної самовизначеності підлітком, можна сказати, що організм людини і соціальне середовище виступають у процесі діяльності в синтезі одне з одним, де результат взаємодії є завжди інтегральним виявом обох сторін. Звідси постає необхідність використання принципу цілісності в аналізі явищ ( новоутворень) психіки у процесі статеворольової ідентифікації. Розуміння психічного як продукту взаємодії суб’єкта з об’єктом є необхідною умовою розуміння рушійних сил становлення Я-концепції.

Особливості Я-концепції, образу “Я”, рефлексії, самооцінки тісно пов’язані із статевою ідентифікацією. Саме статева самосвідомість, яка розглядається як єдність когнітивного, афективного і поведінкового компонентів, визначає потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, форми поведінки людини як статевої істоти. Адекватна статева самосвідомість, яка свідчить про багатий внутрішній духовний світ, усвідомлення і збагачення своїх особистісних якостей, свободу від упереджень у ставленні до представників іншої статі, відповідальне ставлення до партнерських стосунків і почуття кохання, прийняття свого тілесного “Я” формується під впливом соціального оточення протягом усього життя [1].

Сформульований С.Л. Рубінштейном принцип єдності психіки і діяльності, свідомості і діяльності має велике значення для розуміння генезису Я-концепції особистості, освоєння нею статевих ролей [2].

Оскільки у становленні особистості чоловіка чи жінки суспільний та особистісний досвід невід’ємні один від одного, то соціальні умови формування статевої ідентичності і Я-індивідуальне тісно пов’язані між собою, а завдяки діяльності (у тому числі і творенню власної ґендерної ролі), індивід соціалізується і розвиває своє власне “Я” [3].

С.Л. Рубінштейн писав: “Я” – це не свідомість, не психічний суб’єкт, а суб’єкт – людина, що володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, саму себе. Самосвідомість – це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти, усвідомлюючи світ і змінюючи його – як суб’єкта в процесі його діяльності, практичної і теоретичної, діяльності усвідомлення в тому числі” [2].

Аналіз особливостей статевої самосвідомості підлітка передбачає їх розгляд у процесі безперервного розвитку, удосконалення в процесі взаємодії із соціумом. Визнання опосередкованого характеру психічного (в тому числі і самосвідомості), дає можливість розглядати самосвідомість у системі взаємодії людини з зовнішнім світом – і насамперед, із соціальною його часткою (В.Т. Асєєв, Л.І. Анциферова, Г.С.Костюк.).

Взаємодія людини із соціумом на кожному щаблі її розвитку є специфічною. С.Л. Рубінштейн зазначав: “Рушійні сили розвитку самосвідомості потрібно шукати в зростаючій реальній самостійності індивіда, яка проявляється в зміні його взаємостосунків з оточуючими...Реальна, немістифікована історія самосвідомості нерозривно пов’язана з реальним розвитком особистості і основними подіями її життєвого шляху” [2].

На думку А.Г.Ковальова, у взаємодії особистості та середовища необхідно враховувати два вирішальні і взаємопов’язані моменти: по-перше, характер впливу на підлітка обставин його життя і, по-друге, активність особистості самого підлітка, який сприйматиме або не сприйматиме ці обставини. При цьому вирішальний вплив на формування статеворольової ідентичності підлітка будуть мати стосунки між людьми, у сфері дій яких він знаходиться. Це сім’я – школа, автори підручників. Особистість підлітка залучається до цих відносин у процесі спілкування та навчальної діяльності, а тому