де панує принцип “взаємного позитивного ставлення”, постає цілісна Я-концепція. Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність “Я”. Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.
Реінтегративний процес при дезінтеграції “Я” стає можливим за умови перетворення негативного досвіду в частину самоцінного для себе, що, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині. Проте, якщо дистанція між нормативами та вимогами соціуму і Я-концепцією є надто великою, потрібна, на думку К. Роджерса, “психотерапія, центрована на клієнті”, яка завдяки емпатичному розумінню останнього здатна відновити самоповагу, самосприйняття як необхідну умову повноти функціонування людини.
Звідси – важливий для нашого дослідження висновок про необхідність відносного балансу нормативів оточуючого середовища, а також щодо статеворольової поведінки і якостей, вихованих в особистості мікросоціумом – сім’єю та школою.
Незважаючи на визнання процесу творення підлітком власної статевої ідентичності як процесу кризового, його Я-концепція на цьому етапі розглядається як відносно стабільне утворення. Говорять про конгруентність Я-концепції підлітка як про стан узгодженості і гармонійності між образами Я-особи, єдність її когнітивних та емоційних складових (Р. Бернс, В.В. Столін), і зовсім мало уваги приділено динамічним аспектам творення підлітком своєї Я-концепції [5, 7].
Ми спробували зрозуміти формування ґендерної самосвідомості підлітка у контексті конгруентності впливів найближчого соціуму, а в центр дослідження помістити питання про специфічні внутрішні процеси інтеграції досвіду індивіда в образ статевовідповідного “Я”.
Тобто у цьому віці Я-концепція підлітка розглядається як сума образів статевовідповідного “Я”, які перебувають між собою у різних взаємозв’язках, тому що детерміновані зовні різними соціальними середовищами, які тією чи іншою мірою дистанціюються від традиційних стереотипів маскулінності-фемінності.
Розглядаючи динаміку творення підлітком свого ґендерного образу, ми визначимо, якою мірою він здатен протистояти тиску соціуму, чи може достатньо швидко зінтегрувати свою концепцію, щоб жити в злагоді із собою і водночас бути адаптованим до експектацій суспільства.
Хоча поняття Я-концепції передбачає єдність і тотожність позитивних образів, вони можуть бути досить неузгодженими між собою та соціумом і спричиняти глибокі кризи розвитку особистості, утруднюючи її самовизначення в сфері ґендерної культури. Тому розв’язання питання про інтеграцію впливів в процесі статевої ідентифікації є важливим для вирішення проблеми виховання особистості як представника певної статі як у сім’ї, так і в школі.
Література:
1. Костюк Г.С. Свідомість і діяльність людини // Психологія. Підручн. для педагогічних вузів. – К., 1968. – 365 с.
2. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – 432 с.
3. Выготский Л.С. Педология подростка // Собр. соч.: В 6 т. / Под ред. Д.Б.Эльконина. – М.: Педагогика, 1984. – Т.4.: Детская психология. – С.5–242.
4. Бех І.Д. Категорія “ставлення” в контексті розвитку образу “Я” особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9 –21.
5. Бернс Р. Развитие “Я – концепции” и воспитание. – М.: Педагогика, 1986. – 421 с.
6. Кон И.С. Психология ранней юности: книга для учителя. – М.: Просвещ., 1989. – 255 с.
7. Столин В.В. Самосознание личности. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 286 с.
8. Чамата П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. – К.: Рад. школа, 1958. – 44 с.
9. Титаренко Т.М. Такие разные дети. – К.: Рад. школа, 1989. – 140 с.
10. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.
11. Мухіна В.С. Особенности идентификации с собственным “Я”. Кризис личности в отрочестве // Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. – М.,1998. – С. 398–408.
12. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. – К.: Рад. школа, 1980. – 143 с.
13. Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків- підлітків із неповної сім’ї. Дис. канд. психол. наук. – К., 1991. – 135 с.
14. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч. посібн. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1999. – 384 с.
15. Городнова Н.М. Статеворольова соціалізація підлітків в сучасній школі: Неперервна професійна освіта: теорія і практика // Наук.-методичн. журнал. – 2001. – № 3. – С. 56–63
16. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. М.М.Исенина. – М.: Прогресс, 1994. – 480 с.