опитування. В анкеті вказуються ті зовнішні ознаки, на основі яких можна судити про психічні особливості, що входять у комплекс тривожності. Діагноз вироблявся шляхом бесіди з випробуваними і безпосереднього спостереження за їхнім поводженням. Цей метод діагнозу досить ненадійний. В усіх цих роботах американських авторів, як і в більш ранніх роботах Іванов-Смоленського, комплекс психічних особливостей зіставлявся не із загальним типом нервової системи або окремих його властивостей, а з індивідуальними особливостями нервової системи або окремих властивостей залежить даний симптомокомплекс властивостей темпераменту. У випробуваних з високим ступенем тривожності сила гальмування менша, ніж сила порушення. Також з’ясувалася залежність тривожності від сили нервових процесів, 9 учнів зі слабким процесом порушень при виконанні контрольної роботи в тому випадку, якщо від її результатів залежить різке погіршення четвертної оцінки, розподіл уваги погіршується порівняно з виконанням цієї роботи, розподіл уваги не погіршується, а навпаки поліпшується у спокійній ситуації. Таким чином, цей симптомокомплекс володіє й іншими відмітними ознаками темпераменту: він залежить від загального типу нервової системи і має стійкий і постійний характер; виявляється в різні періоди життя й у різних ситуаціях [1, 90].
Ознаки стресового стану.
Стрес має фізіологічні, психічні, особистісні й медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов’язково включає емоційну напругу.
Фізіологічні ознаки: хекання, частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.
Психологічні ознаки: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше – уповільнення розумових реакцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам’яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.
Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.
Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, головні болі, безсоння [16, 235].
Зіштовхуючись із екстремальною ситуацією, людина випробовує різкий ріст емоційної напруги. Вона боїться, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе йому збиток. У результаті з’являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, якою людина займається. Діяльність дезорганізується: з’являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає невпевненість у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруги, що приводить до великих помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло “втягування” людини в стрес.
Існує ще й інший перелік різних станів, що можуть сигналізувати про наявність в організмі внутрішнього напруження. Такий стан, як правило, обтяжує, і ви починаєте визначати, у чому ж причина. Свідома оцінка стану здатна перевести ці сигнали з сфери почуттів у сферу розуму. Це дасть можливість досягти психічної рівноваги і тим самим ліквідувати небажаний стан.
Ознаки стресового стану:
Посилення тривоги, відчуття кризи або великої перешкоди.
Неможливість зосередитися на чомусь.
Занадто часті помилки в роботі, навчанні.
Дуже швидка мова.
Погіршується пам’ять.
Занадто часто виникає почуття втоми.
Відчуття втрати контролю над собою.
Думки часто змінюються.
Досить часто з’являються болі (голова, спина, шлунок).
Підвищена збудливість, дратівливість.
Робота не дає колишньої радості.
Утрата почуття гумору.
Різко зростає кількість цигарок, що випалюються.
Пристрасть до алкоголю.
Постійне почуття недоїдання.
Пропадає апетит.
Неможливість вчасно закінчити роботу.
Якщо людина буде знати ці ознаки стресу, то це допоможе знайти правильний шлях самопізнання, самостійного аналізу стресових реакцій свого організму [3, 61].
Основні причини виникнення стресових станів у молоді.
Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. У житті молодої людини стреси відіграють значну роль. Вони впливають на її поведінку, працездатність, здоров’я, взаємини з тими, що оточують нас і в сім’ї. Стрес є станом надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система одержує емоційне перевантаження. Найбільш поширеним визначенням, що широко вживається є наступне: “Стрес – це напружений стан організму людини, як фізичний, так і психічний”. Стрес присутній в житті кожної молодої людини, оскільки наявні стресові імпульси у всіх сферах людського життя і діяльності [14, 38].
До суттєвих змін у нормальному функціонуванні організму молодої людини призводять: ущемлення почуття гідності, егоцентричність (егоїзм), звуження інтересів; тенденція до фанатизму, коли людина агресивно відхиляє будь-які думки, що суперечать її поглядам; невідповідність домагань можливостям, коли людина, не жаліючи себе, рветься до недосяжного; постійна демонстрація свого “суперменства”, особливо якщо природно його немає; істероїдність, коли все “на підриві” та ін. Результат усього названого – вимотуюча незадоволеність своїм положенням. Все це призводить до стресу.
Найчастіше стресові стани загрожують таким типам молодих людей:
Гіперсоціальному, тобто надмірно “правильному”, коли молода людина “святіша за Папу Римського”, - надто відповідальному і сумлінному, надто вибагливому до себе, орієнтованому насамперед на досягнення соціального успіху, здійснення кар’єри.
Максималісту, коли молода людина бачить у всьому кривду, несправедливість, дискримінацію, протекціонізм, постійно живе в конфлікті з усім світом, граючи роль “непримиренного борця за правду і справедливість”, надриваючись у цій боротьбі, опиняючись врешті-решт у повній самотності, коли “помру, але доможуся правди!”
Ригідному – прямолінійному, настирному, безкомпромісному, коли є тільки біле або чорне, тільки “так” або “ні”; коли претензії, завищені і навіть нереальні, повинні здійснюватись за будь-яку ціну, коли “перемога або смерть”.
Слабкому – низько адаптивному, коли вроджені або набуті в процесі життя психофізичні можливості низькі, і пристосування до реалій життя ускладнено. Поняття “слабкий” часто є категорією не лише фізичною, а й психічною та соціальною. Слабкою молода людина стає тільки тоді, коли вона погоджується бути нею. Установка “я слабкий” спроможна призвести до слабкості сильного від народження. Установка “я сильний”, підкріплена мудрістю і завзятими зусиллями по