Позитивне мислення – важливий чинник у запобіганні стресам. Позитивне мислення характерне тим, що молода людина свідомо контролює свої думки і не дозволяє укорінюватися негативним думкам, емоціям (запобігає конкретними діями виникненню негативних емоцій). При цьому вірить у себе, вірить у кінцевий успіх, залишається за будь-яких обставин оптимістом. Воно характерне, як правило, для позитивної Я-концепції особистості і є певною мірою звичкою [3, 66].

Оптимальний спосіб позбавлення молоді від тривалого стресу – повністю вирішити конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Можна виділити різні способи зниження значущості конфлікту. Перший полягає в тому, щоб зуміти отримати користь, щось позитивне навіть з невдачі. Другий прийом заспокоєння – довести собі, що “могло бути і гірше”. Порівняння власних труднощів з чужим ще більшим горем дозволяє стійко і спокійно відреагувати на невдачу. Один з кращих способів заспокоєння для молоді є спілкування з близькою людиною, що дає змогу відшукати шлях до благополучного вирішення конфлікту або хоч би до зниження його значущості [16, 145].

Для досягнення оптимального ефекту в діяльності бажано зняти емоційну напруженість на основі концентрації уваги не на значущості результату, а на аналізі причин, технічних деталях завдання і тактичних прийомах.

Коли молода людина знаходиться в стані сильного збудження, заспокоювати її буде марна втрата часу, краще допомогти їй розрядити емоцію, дати їй виговоритися до кінця. Коли вона виговориться, то її збудження знижується, і у цей момент з’являється можливість пояснити їй що-небудь, заспокоїти, направити її. Для екстреного пониження рівня напруги може бути використане загальне розслаблення мускулатури; м’язове розслаблення несумісне з відчуттям неспокою. Емоціями можна управляти і шляхом регуляції зовнішнього їх прояву: щоб легше перенести біль, потрібно старатися її не демонструвати [14, 138].

Важливий спосіб зняття психічної напруги у молоді – це активізація відчуття гумору. Як вважав С.Л.Рубінштейн, суть відчуття гумору не в тому, щоб бачити і відчувати комічне там, де воно є, а в тому, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто зуміти віднестися до чогось, що хвилює як до малозначного і негідного серйозної уваги, зуміти посміхнутися або розсміятися у важкій ситуації. Сміх призводить до падіння тривожності; коли молода людина сміється, то її м’язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормалізується.

Ще одним способом зняття стресу є релаксація. Автоматична релаксація тривоги складається з трьох послідовних фаз (згідно теорії Г.Сельє): імпульс, стрес і адаптація [14, 196].

Отже, якщо людина хоче направити свої зусилля на збереження здоров’я, то на стресовий імпульс він повинен усвідомлено відповідати релаксацією. За допомогою цього виду активного захисту людина в змозі втручатися в будь-яку з трьох фаз стресу. Активізуючи діяльність нервової системи, релаксація регулює настрій і ступінь психічного збудження, дозволяє ослабити або скинути викликану стресом психічну і м’язову напругу.

Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбавлятися від фізичної чи психічної напруги. Релаксація є дуже корисним методом, оскільки опанувати нею досить легко – для цього не вимагається спеціальної освіти і навіть природного дару. Але є одна неодмінна умова – мотивація, тобто кожному необхідно знати, для чого він хоче освоїти релаксацію. Методи релаксації потрібно освоювати наперед, щоб в критичний момент можна було запросто протистояти роздратуванню і психічній втомі.

Концентрація. Невміння зосередитися – чинник, тісно пов’язаний із стресом. Кожна молода людина повинна вміти виконувати концентраційні вправи для зняття стресових станів. Їх можна виконувати протягом цілого дня. Для початку можна займатися вдома: рано вранці, перед відходом на навчання чи на роботу, або увечері, перед сном, або – ще краще – відразу ж після повернення додому.

Часто виникають такі ситуації, коли важко пригадати чиєсь прізвище або якусь свою думку. За допомогою концентрації на слові можна пригадати забуте швидше, ніж за допомогою посиленої напруги пам’яті. Використовуючи цей метод, молода людина в змозі зробити зусилля і подолати себе.

Регуляція дихання. У нормальних умовах про дихання ніхто не думає і не згадує. Але коли з якихось причин виникають відхилення від норми, раптом стає важко дихати. Дихання стає утрудненим і важким при фізичній напрузі або в стресовій ситуації. І навпаки, при сильному переляку, напруженому очікуванні чогось люди мимоволі затримують дихання.

Молода людина має можливість, свідомо управляючи диханням, використовувати його для заспокоєння, для зняття напруги – як фізичної, так і психічної. Таким чином, ауторегуляція дихання може стати дієвим засобом боротьби із стресом, разом з релаксацією і концентрацією.

Дихання спокійної і урівноваженої людини істотно відрізняється від дихання людини в стані стресу. Таким чином, по ритму дихання можна визначити психічний стан людини. Від правильного дихання значною мірою залежить здоров'я людини, а, отже, і тривалість життя [16, 271].

Висновки

Людина багато років тому жила у згоді зі своєю природою. Людині загрожували стихія, голод, холод, ікло тварин і ворог, але протягом тисячоліть були відпрацьовані механізми захисту від цих труднощів життя. За останні тисячоліття спосіб життя людини суттєво змінився, проте основні фізіологічні реакції організму залишилися на старому рівні. Тому в наш час людина хворіє і вмирає, в основному, від хвороб, в основі яких лежить неправильний спосіб життя, важкі переживання, глибоке і невідступне