ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ОСОБИСТОСТІ

Поняття життєвого шляху особистсті

Історія формування особистості. Кожна людина є творцем власної біографії, головним режисером тієї унікаль-ної вистави, якою є її життя. Людина тісно залежить від свого минулого, що безпосередньо й опосередковано впливає на сьогодення. Індивідуальна історія зумовлює і ставлення до майбутнього з його життєвими перспективами, планами й сподіваннями, мріями та шляхами їх досягнення.

Як частина суспільства, як сучасник епохи, як представник покоління, кожен із нас певним чином включає до власної історії сторінки історії людства, великий спектр соціально-історичних ритмів. Традиції, звичаї, обряди, ритуали, котрі є характерними для суспільства, так чи інакше стосуються кожної окремої людини. Культурний час — дуже тривалий час, і позбавити себе його впливу важко, як важко штучно відокремити своє життя від життя етносу, генерації, держави.

Життєвий шлях є не лише траєкторією приватного життя особистості. Він окреслює й творчий внесок кожної людини в історію суспільства. Є люди, які віддзеркалюють цінності та ідеали покоління, до якого належать. Є й такі, що уособлю-ють власним життям цілу добу, великий історичний період. А життя деяких стає віхою усієї всесвітньої історії.

Життєвий шлях завжди поєднує біографічне й історичне. Особистість не може розвиватися, не створюючи свою історію. Індивідуальна активність людини поступово зростає, зовнішні фактори поступаються внутрішнім, формується відповідальність за власні вчинки, наміри, наслідки дій. Людська діяльність змінює довкілля, об'єктивуючись у про-дуктах матеріальної і духовної культури. Кожне покоління спирається на досвід попереднього і має змогу йти вперед. Будуючи свій життєвий шлях, людина накладає на сучасні їй історичні події відбиток власних думок, інтересів, рішень, вольових імпульсів, віддзеркалюючи водночас і зворотний вплив своєї доби, ровесників, соціуму.

Серед піонерів психологічного дослідження проблеми жит-тєвого шляху передусім слід назвати П. Жане. У праці "Психологічна еволюція особистості" він намагався побачити людину в її реальних змінах під впливом часу. Зіставляючи вікові фази і ступені біографії, Жане синтезував біологічний, психологічний та історичний час у єдину систему координат.

Генетичний зв'язок між фазами життєвого циклу просте-жує Ш. Бюлер у роботі "Життєвий шлях людини як психо-логічна проблема". Вивчаючи велику кількість біографій, Бю-лер співставляє об'єктивний хід подій з історією творчої діяльності людини та віковими змінами у ставленні до життя. Людина має природжене прагнення до самоздійснення, вва-жає Бюлер, яке зумовлене життєвими цілями та особистісни-ми цінностями. Самоздійснення розглядається як підсумок життя в цілому, коли все, чого людина прагнула свідомо чи несвідомо, отримало реалізацію.

Згідно з Бюлер, слід розрізняти такі етапи життєвого шляху.

I етап (від 16—20 до 25—30 років), коли здійснюється по-шук самого себе, супутника життя. У мріях, сподіваннях на-мічається ескіз подальшого руху. Вибір головних життєвих цілей, потяг до справжніх, великих учинків супроводжуються драматичним пошуком, самовипробуваннями у різних видах діяльності.

II етап (від 25—30 до 45—50 років) — це апогей життя, зрілість, коли самоздійснення відбувається на основі реальних досягнень, праці за покликанням, що стабілізує ставлення до себе та оточуючих, до власного минулого й майбутнього.

НІ етап (від 45—50 до 65—70 років) — період, пов'язаний з інволюцією, який закінчується разом із завершенням про-фесійної діяльності. Настає душевна криза як результат ско-рочення часової перспективи, передчуття неминучості кінця існування, болісних переживань, пов'язаних із самотністю.

Вік до 16 років Бюлер виключає з контексту життєвого шляху, оскільки в цей час створюються лише передумови са-мовизначення. Після 70 років уже не може бути мови про усвідомлені, чіткі життєві цілі, і тому цей вік також не розглядається.

Людина може розвиватися як за біологічним (вітальним) типом, так і за психологічним. Перший варіант розвитку передбачає досягнення творчого піку у віці біологічного опти-муму. Другий варіант розглядає можливості досягнення лю-диною свого апогею і тривалої стабілізації без зниження про-дуктивності навіть тоді, коли починається в'янення організму і біологічний оптимум залишається далеко позаду.

Досить популярною є епігенетична концепція розвитку особистості, запропонована одним із засновників егопсихо-логїї Е. Еріксоном. Свідомість, як вважає Еріксон, може відігравати самостійну адаптаційну роль пристосування осо-бистості до зовнішнього середовища на основі діалогу. Люди-на ставиться до зовнішніх факторів вибірково, враховуючи їх значущість на кожному етапі життєвого шляху, роблячи вибір між протилежними ставленнями до світу і себе. Саме цей вибір визначає подальший етап розвитку, саморуху.

На початку життя, до півтора років, дитина вибирає довіру чи недовіру до світу. Довіра — дуже важлива якість, і людина може підживлюватися все життя із джерела надії замість кри-ниці суму. Довіра є основою формування позитивного са-мовідчуття, бажання йти назустріч новому, засвоювати новий досвід, нові діяльності.

Наступна стадія — раннє дитинство, що триває до трьох-чотирьох років. Полярними переживаннями стають почуття самостійності, автономії або ж невпевненості в собі, сорому. Головне прагнення дитини — оволодіння своїм єством, бо-ротьба за незалежність від бажань батьків, від зовнішніх умов. Якщо батьки зловживають обмеженнями, заборонами, зро-стають залежність дитини, невпевненість у собі, сумніви, зай-ва сором'язливість. Автономія, котра залежить від почуття власної гідності батьків, підвищує самооцінку і впевненість у власній компетентності.

З чотирьох до шести років людина переживає так званий ігровий вік, пов'язаний з почуттям ініціативи або ж провини. У грі розвиваються взаємини з іншими людьми завдяки си-стемі ототожнення в ігрових ролях, вивчаються типово людські емоції, виконуються бажання, долається нудьга. Ініціатива стимулює допитливість, енергійну пізнавальну діяльність. Для батьків важливо заважати появі у дитіпш по-чуття провини за допитливість, тому що провина формує са-мозасуджуючу свідомість.

У молодшому шкільному віці, від шести до 11 років, вини-кає вибір між