Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учи-тель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місце-вість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.

Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літера-турного героя або картину, використовує довільну уяву.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділя-ють на відтворюючу, або репродуктивну, і творчу, або продуктивну. Уява, що спирається на створення образів, які відповідають опи-сові, називається відтворюючою. Читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні матеріали, лю-дина відтворює за допомогою уяви те, що відображене в художніх торах, в історичних документах. Під час мовного спілкування людині доводиться уявляти незнайомі об'єкти або події на основі їх опису. Відтворююча уява обслуговує спілкування людей. Цим видом упни користується інженер, що вивчає нову для нього машину за кресленнями. На основі музичних творів формується багатий ма-теріал для відтворюючої уяви.

Творча уява також має довільний, продуктивний характер і Іпнжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення но-вих, оригінальних образів. Творчість являє собою діяльність, Внаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові ма-Терііїльні та духовні цінності. Творчість — це такий різновид діяль-ності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль. Творча уява необхідна там, де діяльність людини НйГІувас творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різно-ЙМлу творчості. Творча і відтворююча уява взаємопов'язані й пере-Цолнть одна в одну.

За активністю індивіда уяву поділяють на активну і пасивну. Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або Логічного завдання. Процес зберігання в головному мозку інформації «иіійміміїий, тобто відбуваються поступова зміна змісту .

4. Розвиток уяви у дітей

Уява — це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності, її розвиток вимагає нагромадження відповідного досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, вміння уявляти можливі зміни дійсності. Такі вміння ут-ворюються поступово і проходять у своєму формуванні кілька етапів.

Психологія почала з припущення, що дитина дошкільного віку володіє бурхливою, нічим не стримуваною уявою, і завершила констатацією того факту, що уява дитини раннього віку обмеженії можливостями безпосередньої пам'яті. Уява має "відтворюючий" характер, тому істинна творча уява виникає на досить пізньому етапі розвитку.

Уява починає формуватись у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помічаємо прихованої роботи її. Перші прояви уяви спостеріга-ються в дитини наприкінці другого — на початку третього року жит-тя. Дитина на цей час набуває певного власного досвіду, засвоює мо ву свого оточення, у неї з'являються нові потреби. В цей час уяіііі тісно пов'язана зі сприйманням, тому маленькі діти із задоволенням слухають розповіді про знайомі об'єкти і неуважно — про незнайомі,

У грі уява дитини 2—3-річного віку обмежена, сприймання ску те, дитина не оперує предметами-замінниками, її уява має відтно рюючий і мимовільний характер. Образи уяви швидко змінюються під впливом зовнішніх умов. Діти часто переходять від однієї гри до іншої. Нестійкий характер уяви виявляється в будь-якій діяльності дитини.

Уява дитини середнього і старшого дошкільного віку більш стій-ка. Діти можуть довше грати в одну сюжетну гру. Починають вико-ристовувати у грі предмети-замінники (так, паличка може служити ложкою, ручкою, дудочкою тощо). Стійкість образів уяви вияв-ляється в неодноразовому поверненні дитини до певних сюжетів малюнків, моделей конструювання, фігур ліплення. Для створення образу дитині буває досить навіть віддаленої схожості між тим, що вона сприймає, і її попереднім сприйняттям.

Образи дитячої уяви нечисленні, але досить яскраві, тому дити-на захоплюється ними як дійсністю. Це пояснюється надзвичайною вразливістю дитини і її невмінням відрізнити дійсність від образів уяви (це вміння набувається з досвідом). Ось чому, слухаючи казку, дитина не дивується її чудесам, для дитини не існує неможливого, адже вона ще не знає, що можливе, а що ні. Небезпечно грати уя-вою і довірливістю дітей. Ніколи не можна лякати дитину, викли-кати в неї почуття страху, нагадувати про жахи, які нібито загрожу-ють їй. Дитина довіряє дорослому, і якщо вона в щось повірила, то зневірити її вже не можна, бо уявлення дитини дуже жваві.

Відтворююча уява дитини розвивається під час слухання казок і оповідань, творча формується в іграх.

Уява дитини переддошкільного віку пов'язана з її зовнішньою діяльністю, з її рухами.

З розвитком мови у дітей дошкільного віку зменшується потре-ба в руховій активності. Мова дошкільника стає засобом об'єкти-вації створюваних образів уяви, засобом спрямування її роботи.

У дошкільному віці уява виступає як одна з важливих умов зас-воєння суспільного досвіду. Адекватні уявлення про навколишній сніг утверджуються у свідомості дитини і пропускаються крізь приз-му уяви. Наприкінці дошкільного періоду у дитини (творча уява якої розвивається досить швидко) уява представлена двома основ-ними формами: як зародження певної ідеї і як виникнення плану її реалізації.

Уява у дітей виконує пізнавально-інтелектуальну та емоційно-'ЛІхисну функцію, оберігаючи підростаючу, ще слабко захищену осо-бистість дитини від переживань і душевних травм. Завдяки пізна-йшіьпій функції уяви дитина краще пізнає світ.