П. І. Зінченко вважає, що сенсорна пам'ять тривалістю 100 мс створює можливість предметної віднесеності образу, проте ні конс-тантність, ні узагальненість ще не формуються. Завдяки сенсорній пам'яті індивід може розпізнавати образи ще в процесі їх формуван-ня. Так, у зоровій сенсорній пам'яті відбувається первинна обробка інформації, що надходить, її відбір (фільтрація), сканування (зчиту вання), після чого частина відібраної інформації надходить для по дальшої переробки в центральні канали — в короткочасну, а потім і тривалу пам'ять.

Короткочасна пам'ять характеризується швидким запам'ятову ванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.

Короткочасна, або оперативна пам'ять здійснює введення і одержання інформації з тривалої пам'яті для задоволення актуаль-них потреб людини.

мання інформації є важливим стимулом мимовільного запам'ятову-вання. Загальною особливістю цього мнемічного процесу є те, що людина його не усвідомлює і свідомо не керує його перебігом. То-му важливо, як об'єктивно складається алгоритм діяльності люди-ни, яку функціональну роль у ній виконують явища, котрі сприй-маються, як активізуються інтереси і почуття. Навчальна діяльність повинна бути організована як система дій, пов'язаних з постановкою і самостійним вирішенням нових пізнавальних завдань, підпорядко-ваних загальній меті. Набуті раніше знання повинні включатися в нове пізнавальне завдання як необхідна умова і спосіб її вирішення. За даними багатьох авторів, обсяг мимовільного запам'ятовування, за-лежно від умов, становить від ЗО до 70 % матеріалу, що пред'являєть-ся. Однак ці показники можуть бути і вищими, якщо пізнавальна і практична діяльність організовані з урахуванням умов ефективності цього запам'ятовування.

Для повного засвоєння і відтворення знань, вмінь, навичок необхідне довільне запам 'ятовування. Цей процес пов'язаний з виз-наченням суб'єктом мнемічної цілі запам'ятати, завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словес-них звітів чи вмінь, навичок у діяльності. У зв'язку з тим, що довіль-не запам'ятовування включає специфічну мнемічну мету і залуча-ються спеціальні прийоми, його прийнято вважати самостійною

"мнемічною дією".

Довільне запам'ятовування забезпечує міцне і повне (близьке до 100 %) засвоєння матеріалу. Однак його ефективність може бути ви сокою за певних умов, а саме: чіткого визначення мети, що орієнтус на запам'ятовування матеріалу певного змісту та обсягу; зв'язку ма теріалу, що запам'ятовується, з актуальними потребами, інтересами, почуттями, вольовими зусиллями; установки на певний термін зберігання; використання різних прийомів, способів змістовної ор ганізації матеріалу; організації адекватного режиму навчальної діяльності (добір матеріалу з урахуванням віку і раніше засвоєних знань, розподіл матеріалу в часі, уникання перевтоми).

Мнемічна спрямованість може бути націлена на повноту, точність, послідовність або тривалість запам'ятовування. Так, мнемічна спрямованість залежно від повноти запам'ятовування Г>у ває суцільною або вибірковою; щодо точності — дослівною аГю "своїми словами"; може відповідати чи не відповідати тій послідон-ності, в якій надходив матеріал, а також бути тривалою або корот-кочасною. В одному дослідженні учням запропонували запам'ятані два оповідання. Перевірка першого оповідання була призначена ми

наступний день, відносно другого зазначалося, що його потрібно запам'ятати надовго. Перевірка запам'ятовування обох оповідань була проведена через чотири тижні. Результати показали, що друге оповідання запам'яталося значно краще, ніж перше. Пояснити це можна тривалістю запам'ятовування: триваліша установка цього

процесу більш ефективна.

Роль мнемічного завдання не можна звести до дії самого по собі наміру запам'ятати. Очевидно, різними є і мнемічні дії. Наприклад, спрямованість на точність запам'ятовування тексту передбачає чіткість сприймання його окремих частин, участь мовно-рухових процесів, створення відповідних зорових образів.

Знання різноманітних способів запам'ятовування робить люди-ну свідомим володарем безмежних резервів своєї пам'яті. Способи довільного запам'ятовування можна поділити на дві групи: засно-вані на виявленні внутрішніх зв'язків у матеріалі (логічні); засновані на внесенні у матеріал штучних зв'язків (мнемічні). ^ До першої групи належать наступні логічні способи: групування матеріалу за значенням та змістом, співвіднесення нового з уже відомим, класифікація, систематизація матеріалу, пошук асоціацій за схожістю, суміжністю, контрастом.

Одним з найважливіших логічних прийомів є складання плану того матеріалу, що запам'ятовується. Складання плану передбачає такі три моменти: 1) розбивка матеріалу на смислові частини, кожна з яких об'єднує за змістом низку думок; 2) придумування заголовків для кожної з виділених частин або виділення в кожній частині певного опорного пункту, з яким легко асоціюється весь зміст цієї частини матеріалу; 3) пов'язування частин матеріалу за їх заголовками чи виділеними опорними пунктами в єдиний ланцюг

асоціацій.

Значення цього прийому для підвищення продуктивності за-пам'ятовування дуже велике. Об'єднання окремих думок, речень у смислові частини скорочує кількість одиниць, які потрібно запам'ята-ти, не зменшуючи обсягу матеріалу. Запам'ятовування полегшується ще й тому, що в результаті складання плану матеріал набуває чіткої, розчленованої й упорядкованої форми. Завдяки цьому він легше зас-воюється в процесі самого читання.

Ефективність довільного запам'ятовування залежить також від шмнпорення -— неодноразового відтворення матеріалу та заучування — багаторазового повторювання. Навчальний матеріал, який вимагає багаторазових повтоми: частинами — частковий; весь одразу — цілісний; і весь, І части-нами — комбінований.

Найраціональнішим є комбінований спосіб заучування, а най-менш раціональним — частковий. За часткового способу відсутня орієнтація на загальний зміст цілого, тому окремі його частини заучуються ізольовано одна від одної. Комбінований спосіб перед-бачає заучування в такому порядку: спочатку осмислюється, усвідомлюється весь матеріал загалом, у процесі чого в ньому вирізняються окремі частини, потім заучуються окремі частини, особливо найважчі, зрештою матеріал знову повторюється загалом. Таким чином, комбінований спосіб зберігає позитивні риси цілісного способу й мінімізує недоліки часткового.

Ефективність цього