Психопрофілактика алкоголізму юнаків призивного віку

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………… 4

Розділ 1.

Теоретично-методологічні засади психопрофілактики девіантної поведінки в юнацькому віці………………….....…………………/….8

1.1 Алкоголізм серед юнаків як вид хімічної адикції...……………………...…... 8

1.2 Психопрофілактика алкогольної залежності,її види, етапи, в юнацькому віці……………………….................................................................………………..17

1.3 Запобігання алкогольної залежності в юнаків призивного віку.…………... 22

Висновки до першого розділу………………………................…………………. 33

Розділ 2

Організація і процедура дослідження…………...……....…………........ 34

2.1 Характеристика основних етапів дослідження. Характеристика вибірки… 34

2.2 Характеристика методик і прийомів дослідження девіантної поведінки юнаків призивного віку………………………………....…………........................ 40

2.2.1 Методика діагностики схильності до поведінки що відхиляється від норми(А. Н. Орел)...................................…………………………………………. 41

2.2.2 Тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна…………………………………..… 42

2.2.3 Методика діагностики показників і форм агресії А.Басса та А. Дарки (адаптация А. К. Осницкого)…………….................................................................................................. 43

2.2.4 Методика для визначення акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека.. 44

2.2.5 Торонтська алекситимічна шкала

(адаптована в інституті ім В. М. Бехтєрева)……………………………….....45

2.2.6 Анкета-опитувальник « Ваше відношення до вживання алкоголю?»….. 45

Висновки до другого розділу…………………………………………………….. 46

Розділ 3

Результати емпіричного дослідження девіантної поведінки юнаків призивного віку...............................................………….…....47

3.1. Аналіз даних та результатів емпіричного дослідження методики діагностики схильності до поведінки що відхиляється від норми(А. Н. Орел)…………………………………………………………………………....… 47

3.2 Результати дослідження за тестом-опитувальником Спілбергера-Ханіна.....52

3.3 дані та результати опитувальника Басса-Дарки……………………….……........ 54

3.4 Результати дослідження акцентуацій характеру юнаків........................….. 55

3.5 Результати дослідження савлення юнаків до вживання алкоголю.....……. 56

Висновки до третього розділу……….…………………………..………............ 58

Висновки ……………………………………………………………….…….... 59

Додатки ………………………………………………………………..……….. 62

Список використаних джерел ……………...……………………………. 86

Вступ

Актуальність теми дослідження. Минуле десятиліття характеризується погіршенням наркологічної ситуації в країні стосовно поширення алкоголізму серед населення, а також стосовно частоти споживання наркотиків. Імовірність розвитку зловживання алкоголем протягом життя досягає 10 - 15%. Омолодження алкоголізму за рахунок його ранніх форм погіршує ситуацію, тим більше що залежність підлітків частіше є полісубстантною – одночасно вживаються алкоголь, психоактивні й наркотичні речовини. Проблема раннього (підліткового) алкоголізму, як і алкогольної адиктивної поведінки (ААП) в межах хімічної залежності, стала привертати увагу вітчизняних клініцистів і дослідників в останні 15-20 років. Рівень алкоголізації підростаючого покоління в значній мірі може бути своєрідним індикатором психічного здоров'я нації. Тому зловживання підлітками алкоголем являє собою гостру медико-психологічну та соціальну проблему, що не одержала до сьогоднішнього часу належного вирішення. Особливо важливим є вивчення адиктивної алкогольної поведінки підлітків, коли індивідуальна залежність від алкоголю ще не сформована. Це зумовлено як досить великою представленістю даного контингенту в популяції підлітків, так і ефективністю психо- і соціотерапевтичної роботи з ними.

Теорії розвитку та лікування раннього алкоголізму в більшій мірі спираються на медичні моделі, психологічні ж механізми його розвитку, а також методи психологічної корекції вивчені значно менше. Водночас пояснення сутності адиктивної поведінки медичні моделі етіопатогенезу і психотерапії є менш за все успішними. Виявлення глибинних психологічних чинників формування адиктивної поведінки у підлітків є важливим і недостатньо вирішеним завданням.

Надзвичайно актуальною є ця проблема стосовно осіб призивного віку, особистість яких ще перебуває на етапі активного, як правило, досить складного і суперечливого процесу розвитку і визначення життєвих цінностей, вироблення переконань, самовдосконалення в духовній та фізичній сферах. Дослідження українських науковців свідчать про недостатню мотивацію та орієнтацію призивників на ухилення від військової служби. Окрім того, понад 40 % призовників характеризуються слабким психічним і фізичним здоров’ям, близько 30 % – мають різні граничні психічні відхиленняТому вивчення даної проблематики є провідним для комплектування, удосконалення та підвищення ефективності функціонування військових підрозділів Збройних Сил України.

Об'єкт дослідження  складає алкогольна поведінка юнаків призивного віку.

Предметом дослідження  є особистісні чинники, та типологія алкогольної поведінки у юнаків призивного віку.

Мета і завдання дослідження на основі системного підходу виявити психологічні і патопсихологічні чинники та механізми формування алкогольної адиктивної поведінки у юнаків призивного віку; поглибити теоретичні уявлення про види адиктивної поведінки і специфічні умови їхнього розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені такі завдання:

1) на основі вивчення вітчизняних та зарубіжних досягнень в галузі вікової психології та девіантології виявити структуру готовності до формування адиктивної поведінки у юнацтва та її динаміку протягом даного періоду.

2) описати типологію форм адиктивної поведінки у підлітків та юнаків призивного віку, а також їхню схильність до формування алекситимії; 3) вивчити особистісні особливості підлітків з адиктивною поведінкою (акцентуації характеру, профілі особистості, статеворольову сферу). 4) визначити особливості психологічної адаптації підлітків з адиктивною поведінкою.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

- подальший розвиток набуло теоретичне уявлення про чинники формування адиктивної поведінки юнаків призивного віку, уточнена гендерна специфічність механізмів формування адикцій у юнаків призивного віку, описано структуру готовності до формування адиктивної поведінки у юнаків призивного віку, показано, що особливість цієї структури є пов’язаною зі статтю;

- дістала подальшого розвитку типологія форм адиктивної поведінки, виявлено гендерно-специфічну вікову динаміку (період підлітковості та ранньої юності) типоутворення адиктивної поведінки, уточнено уявлення про частоту й особливості ранніх психічних травм у підлітків та юнацтва з проявами адиктивної поведінки, виявлено ступінь впливу дитячої травми у порівнянні з актуальною на формування адикцій;

- уточнено типологічні особливості особистості, особливості емоційної (наявність алекситимії, високого порогу актуалізації емоційності, змістовна трансформація емоційності) і статеворольової сфер особистості юнаків з адиктивною поведінкою, а також особливості їхньої психологічної адаптації, які пов'язані з неузгодженістю психофізіологічних процесів активації і гальмування (стримування).

Теоретичне значення полягає в тому, що виявлені типи і варіанти проявів девіацій можуть бути підґрунтям для створення програм діагностики, профілактики та оперативної корекції особистісного розвитку військовослужбовців. Отримані в результаті дослідження дані враховувались при розробці методичних рекомендацій щкільним та військовим психологам для проведення