35 | Мостовий Денис | 18 | Ч | 11 | - | 2.2

36 | Максим?юк Антон | 17 | Ч | 11 | + | 2.2

37 | Щербатюк Петро | 17 | Ч | 11 | + | 2.2

38 | Мостовий Роман | 18 | Ч | 11 | + | 2.1

39 | Джигринюк Андрій |

17 | Ч | 10 | + | 2.1

40 | Завальнюк Андрій | 16 | Ч | 10 | - | 1.1

41 | Іванов Андрій | 16 | Ч | 10 | - | 1.2

42 | Паска Богдан | 16 | Ч | 10 | - | 1.2

43 | Сербенюк Михайло | 15 | Ч | 9 | + | 1.1

44 | Стасюк Андрій | 17 | Ч | 11 | + | 2.2

45 | Ткачук Дмитро | 16 | Ч | 10 | - | 1.2

46 | Томащук Юрій | 18 | Ч | 11 | + | 2.1

47 | Тороус Василь | 18 | Ч | 11 | + | 2.1

48 | Христан Андрій | 17 | Ч | 10 | - | 2.2

49 | Ягнич Володимир | 16 | Ч | 10 | - | 1.2

50 | Галагуз Петро | 16 | Ч | 9 | - | 1.1

51 | Ковалюк Василь | 17 | Ч | 11 | - | 2.1

52 | Нагорняк Іван | 17 | Ч | 11 | + | 2.1

53 | Янчук Олександр | 15 | Ч | 9 | - | 1.2

54 | Яворський Андрій | 17 | Ч | 11 | - | 2.2

55 | Мандзюк Сергій | 15 | Ч | 9 | - | 1.2

56 | Кузьмин Петро | 16 | Ч | 10 | + | 1.2

Таким чином, при комплектуванні вибірки нами було залучено до участі в дослідженні 56 юнаків віком від 15 до 18 років.

Група | Індекс | Кількість досліджуваних | % досліджуваних

1 | 1.1 | 15 | 26,79

2 | 1.2 | 11 | 19,64

3 | 2.1 | 18 | 32,14

4 | 2.2 | 12 | 21,43

2.2 Система методик і прийомів дослідження девіантної поведінки юнаків призивного віку

Для визначення особливостей особистості, а в зв?язку з цим і схильностей до проявів девіантної поведінки юнаками призивного віку, ми використали низку методів, які на нашу думку, найбільше підходять для виявлення досліджуваного явища. Серед них можна виділити неекспериментальні та діагностичні методи дослідження.

Неекспериментальні методи дослідження:

- метод незалежних характеристик;

- метод експертних оцінок.

Діагностичні методи дослідження:

- анкета;

- тести;

- опитувальники;

- бесіда.

2.2.1 Методика діагностики схильності до поведінки що відхиляється від норми (А. Н. Орел)

Дана методика діагностики схильності до поведінки що відхиляється від норми є стандартизованим тестом – опитувальником, який призначений для вимірювання готовності до реалізації різних форм поведінки, що відхиляється від норми.

Методика представляє собою набір спеціалізованих психодіагностичних шкал, які направлені на вимірювання готовності (схильності) до реалізації окремих форм поведінки, що відхиляється від норми.

Шкали опитувальника поділяються на змістовні та допоміжні. Змістовні шкали направлені на вимірювання психологічного змісту цілого комплексу пов’язаних між собою форм девіантної поведінки, тобто соціальних і особистісних установок, які стоять за цими поведінковими проявами. Службова шкала призначена для вимірювання схильності досліджуваного до надання про себе соціально – схвальної інформації, а також для вимірювання оцінки достовірності результатів опитувальника в цілому. Для корекції результатів по змістовних шкалах в залежності від вираженості установки досліджуваного на соціально – бажані відповіді.

Досліджуваним пропонується бланк, який містить 98 тверджень, які стосуються деяких сторін особистості, характеру, звичок. Їх необхідно прочитати і вирішити чи є вони вірними або невірними по відношенню до них. Якщо вірно, то на бланку відповідей поряд з номером, який відповідає твердженню, у квадратику із зазначенням «так» ставиться хрестик. А якщо невірно, тоді хрестик ставиться у квадратику «ні». Також уточнюється, що відповіді на твердження стосуються теперішнього часу. Відповіді дуже довго не обдумуються, важлива перша реакція на дане твердження.

2.2.2 Тест-опитувальник Спілбергера - Ханіна

Методика вимірювання тривожності як особистісної властивості, так і стану розроблена Ч. Спілбергером і адаптована в російському перекладі Ю. Л. Ханіним.

Тривожність – це особливий емоційний стан субєкта, який проявляється в підвищеному емоційному напруженні; супроводжується страхами (фобіями), занепокоєнням, побоюваннями, відчуттям небезпеки, що утруднює адаптацію індивіда. Це особистісна стійка властивість характеризується двома показниками – особистісною і ситуативною (реактивною) тривожністю.

Рівень особистісної тривожності характеризує стійку індивідуальну властивість, яка означає підвищену схильність індивіда до тривожності і проявляється в тенденції вбачати в широкому спектрі життєвих ситуацій загрозу для своєї особистості, що може проявлятисяпатологічними реакціями (невротичними, психосоматичними, психопатичними) суб?єкта.

Рівень реактивної або ситуативної тривожності, як психічного стану людини, характеризується різним ступенем вираженості таких переживань: психоемоційним напруженням, хвилюванням, стурбованістю, нервозністю у зв?язку з психотравмуючими обставинами.

2.2.3 Методика діагностики показників і форм агресії А.Басса та А. Дарки (адаптація А. К. Осницкого)

Призначений для діагностики агр-сивних та ворожих реакцій людини. В адаптованому варіанті міститься 75 запитань, на які досліджуваний має відповідати "Так" або "Ні". При цьому відповіді розподіляються за такими шкалами:

- фізична агресія - застосування фізичної сили проти інших осіб;

- непряма агресія - агресія, спрямована через обхідні шляхи на іншу особу пліток, жартів або взагалі не спрямований ні