- у вчинках (як і в свідомості взагалі) співіснують принциповість у великому та безпринципність у малому (зберігаються іноді риси дитячої поведінки);

- емоційне підвищене переживання власних невдач, неприємностей, які іноді гіпертрофуються в справжнє горе [47, c.234].

Ці симптоми можуть пройти безслідно, а можуть стати рисами особистості. Важливо зміцнити потребу юнаків працювати над собою систематично, прямуючи до поставленої мети зайняти позицію дорослої людини, і створювати умови для прояву ініціативи; творчості, корисних починань у самореалізації та в стверджуванні власної особистості.

У психології вважається, що загальні розумові здібності в основному оформлюються наприкінці підліткового віку. Протягом юнацького віку вони удосконалюються: збагачується науковий понятійний апарат, відбувається оволодіння складними інтелектуальними операціями, більш продуктивною стає розумова діяльність. Розумові здібності виявляються як індивідуальні властивості сприймання, пам'яті, мислення, уяви, вони визначають індивідуальний стиль пізнавальної діяльності старшокласника та її продуктивність.

Навчальні дії трансформуються у методи наукового пізнання: юнаки оволодівають елементами дослідницької діяльності: формулюванням гіпотез, плануючим контролем, прогнозуючою оцінкою. Формуються певні розумові звички, які становлять основу культури розумової праці. Важливе педагогічне завдання – навчити знаходити і ставити нестандартні завдання, бачити нову проблему, визначати нові засоби її вирішення. Саме такі риси характерні для самостійного творчого мислення. Але, за даними дослідження випускників шкіл, більша кількість юнаків працюють на репродуктивному рівні.

У цьому віці продовжується розвиток теоретичного мислення, розвивається здатність до зв'язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення та систематизації знань; підвищується самостійність, гнучкість та продуктивність мислення, його рефлективність [55, c.349].

Зростає продуктивність логічної пам'яті, що пов'язана з операціональним мисленням. Збільшується обсяг уваги, здатність до її концентрації, переключення. В той же час увага стає більш вибірковою: вона залежить від . спрямованості інтересів особистості, від її потреб. Формування професійної орієнтації юнака сприяє розвитку спеціальних здібностей (математичних, літературних, лінгвістичних тощо). У дівчаток в цьому віці спеціальні інтереси менш визначені, у порівнянні з хлопцями, хоча успішність у навчанні у цілому вища.

За висновками багатьох дослідників, творчі досягнення дорослих не пов'язані прямо з навчальною успішністю в школі. Це пояснюється тим, що шкільні програми регламентовані, викладання та вимоги до учнів не враховують індивідуальних особливостей у здібностях учнів та їх інтересів, тому творчість юнаків повніше та яскравіше виявляється поза засвоєнням програми: в наукових гуртках, факультативах, у гуртках за інтересами поза межами школи. Таким чином, розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хоча це теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантів у засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті, мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивної розумової праці.

Проводячи підсумки по даному розділу, слід відмітити, що передумовами вживання юнаками алкоголю та наркотичних речовин є:

1) неповна сім'я;

2) вживання алкоголю членами сім'ї;

3) сімейні конфлікти та недостатність близьких взаємин між батьками і дітьми;

4) неправильний стиль сімейного виховання;

5) погана успішність у навчанні.

Висновки :

Представники основних напрямків (психоаналізу, когнітивного, гуманістичного) висувають дуже креативне поняття девіантної поведінки, а також описують різні механізми її вияву.

Згідно з Е.Дюркгеймом, вірогідність девіацій поведінки суттєво зростає при ослабленні рівня соціального нормативного контролю.згідно теорії аномії Р. Мертона, девіантна поведінка виникає передусім тоді, коли сприйнятливі для суспільства цінності не можуть бути досягнуті певною частиною даного суспільства.

В контексті теорії соціалізації – до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких проходила в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів такої поведінки (насилля, аморальність).

Алкоголізм – це вид девіантної поведінки, який відносять до адитивного типу девіацій, зокрема класифікують як хімічну залежність. Дослідження алкоголізму як виду девіантної поведінки здійснювалось в річищі різних наукових концепцій вітчизняними та зарубіжними (психоаналіз, когнітивний та гуманістичний підходи) методами, які по-різному описують поняття «девіація», «адикція», «алкогольна залежність», і вбачають її сутність в різних механізмах, формах і реакціях.

Розділ 2

Організація і процедура дослідження

2.1 Опис основних етапів дослідження. Характеристика вибірки.

Матеріалом для виконання роботи стали результати психологічного дослідження проявів девіантної поведінки, зокрема алкогольної адикції юнаків 16-18 років, яких відносять до категорії призовників.

З метою вирішення поставлених завдань робота виконувалась у три етапи.

На першому етапі проводились вивчення та аналіз основних теоретичних підходів у дослідженні девіантної поведінки, зокрема алкогольної адикції у сучасній психологічній літературі. Основою дослідження девіації у осіб призовного віку послужили фундаментальні психологічні положення про структуру особистості і взаємозв’язки її з діяльністю. Було обґрунтовано комплекс діагностичних методик, застосування яких відповідало меті та завданням дослідження, визначено психопрофілактичні прийоми, що запобігають зменшенню високих проявів адиктивної поведінки підлітків.

На другому етапі дослідження емпірично виявили схильність до проявів девіантної поведінки у здорових осіб. Були застосовані наступні методики:

- методика діагностики схильності до поведінки що відхиляється від норми(А. Н. Орел);

- тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна;

- опитувальник Басса-Дарки;

- методика для визначення акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека;

- торонтська алекситимічна шкала.

Загальну вибірку склало 56 юнаків віком 16-18 років. Вибірка є рандомізованою і включає юнаків з різними типами відношення до алкоголю (на мотиваційно-емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях). Проведений на цій вибірці аналіз дозволяє виявити деякі загальні закономірності, що є характерними для підліткової субпопуляції в цілому, а не тільки для тієї її частини, до якої належать підлітки зі сформованою алкогольною адикцією.

На третьому етапі, заключному, проводилось вивчення індивідуально-психологічних якостей особистості для уточнення причин відхилень у поведінці й спроб прогнозування тенденцій особистісного розвитку,а також запропоновано систему заходів яка на нашу думку повинна допомогти у роботі щодо профілактики девіантної