Любов являє собою унікальний рід пізнання, проникнення в таємницю особистості. «Єдиний шлях повного знання, це акт любові: цей акт виходить за межі думки, виходить за межі слова. Це сміливе занурення в переживання єдності»[7] . Прекрасно сказав при цьому і С. Франк: «Любов є безпосереднє сприйняття абсолютної цінності улюбленого; у якості такого воно є побожне відношення до нього, радісне прийняття його істоти усупереч усім його недолікам, переміщення на улюблену суть центра ваги особистого бутя люблячого, свідомість потреби й обов'язку служити улюбленому, чого б це не коштувало нам самим. Любов є щастя служіння іншому, що осмислює для нас і всі страждання і хвилювання, що нам заподіює це служіння»[8] .

Сім’я допомагає розкритися творчому потенціалу особистості, сприяє її

творчої самореалізації. Вона не дозволяє людині забути про цінності іншого

роду. І природно, що «у цілому люди, що складаються в шлюбі, счастливее

тих, хто не одружений (незаміжня), розведений чи самотній у результаті

смерті одного з чоловіків»[9] .

Сказаного досить для основного висновку: неминуща значимість сім’ї як

завоювання суспільного прогресу, її головне призначення укладається в

наділенні людей повноцінністю як соціальної, так і психологічної. Цінність

сім’ї укладається в тім, що тільки вона здатна поставляти суспільству

людей, у яких воно так гостро бідує, людей, здатних на дійсну любов, а

також «добудовувати» чоловіків і жінок до якісно нових, гармонійних

соціальних суб'єктів. Адже тільки закоханий має право на звання людини. До

речі говорячи, для кого «ценностно-лирическая» за формою аргументація

здається недоречною, або непереконливою, може скористатися термінологією системних досліджень. Кожний має право на прийнятне для нього рішення — лиш би не на шкоду змісту.

Як загальний висновок залишається внести уточнення в теоретично

важливе питання про причини невідповідності реальної сучасної сім’ї

покладеним на неї соціальним чеканням: або ця невідповідність є свідченням

розпаду сім’ї як зжигалої себе форми, або показником провини суспільства в тім, що воно поставляє негідний вихідний «матеріал» для сімейного

будівництва. Але адже і сам «матеріал» родом з сім’ї. У такій постановці

питання нагадує схоластичну проблему курки і яйця. Вирватися з порочного

кола нам допоможуть результати застосованого ціннісного розгляду сімейних відносин.

Американський дослідник сім’ї В. Клайн відзначає: «На відміну від людської культури, що розвивається і змінюється циклично, варіюючи стилі, особливості і пристрасті, основи нейрофізіології людини і структура її психіки залишаються стабільними. Зважаючи на це можна зрозуміти, чому в сімейних відносинах 50-х і 80-х років так багато подібного»[10] .

Але сучасна сім’я завжди відповідає тому змісту, що

надає йому дане суспільство, соціальні інститути які далекі від

досконалості.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алешина Ю. Е., Данилин К. Е., Дубовская Е. М. Семейное и индиви-

дуальное консультирование. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — С. 32–64.

2. Августинавиюте А. Исследования и совместимость в семье // Семья и личность (психолого-педагогические и медико-психологические проблемы). – М., 1981. – С. 76 – 77.

3. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2001.—

96 с.

4. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / МАУП. – К., 2001.

5. Виховання національно-свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: аналітико-інформаційні матеріали. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді. – 2003. – С. 76 – 80

6. Гребенников И. В. Основы семейной жизни - М.: Просвещение, 1991. – С. 24 – 26., — 158 с.

7. Добрович А. Б. Кто в семье психотерапевт? — М.: Знание, 1985. —

80 с.

8. Ковалев С. В. Психология современной семьи. — М.: Просвещение,

1988. — 208 с.

9. Ковбас Б., Костів В. Родиннна педагогіка: Том 1. Основи родинних взаємовідносин.- Івано-Франківськ, 2006.- 288с.

10. Ковбас Б., Костів В. Родиннна педагогіка: Том 2. Основи родинного виховання.- Івано-Франківськ, 2006.- 288с.

11. Кон И. С. Психосексуальное развитие и взаимоотношение полов.

Психология ранней юности. — М.: Просвещение, 1989. — С. 212–

236.

12. Кравець В. П. Психологія сімейного життя: (навчальний посібник для педвузів із спец. “практична психологія”) / М-во о. У.- Тернопіль, 1995. – С. 105 – 121.

13. Левицкий В. Н. Психология семейных отношений. — К.: Феникс,

1991. — 124 с.

14. Макаренко А. С. Книга для родителей. — М.: Педагогика, 1988. —

300 с.

15. Молода сім’я України 90-х. — К.: А. Л. Д., 1996. — 104 с.

16. От Я до Мы: Азбука семейной жизни / Сост. В. Ковалев. —

2-е изд., доп. — М.: Педагогика, 1990. — 336 с.

17. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: Семья как тера-

певт. — М.: Семья, 1993. — 332 с.

18. Психологічна допомога сім’ї: Посібник / За ред. З. Г. Кісарчук. —

К.: Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 1998. — 181 с.

19. Рибалко Е. Ф., Попова Е. Ф. Влияние оценки и самооценки личностных качеств на напряжённость семейных отношений // Семья и личность (психолого-педагогические и медико-психологические проблемы). – М., 1981. – С. 192 – 193.

20. Сатир В. Вы и ваша семья: Руководство по личностному росту. —

М.: Эксмо-Пресс, 2000. — 320 с.

21. Семья в кризисном обществе / Под ред. М. С. Мацковского, Е.