Сім’я як персональне мікросередовище розвитку дитини

Усі людські проблеми починаються і закінчуються у сім'ї. Сім 'я - це основа збереження культури, етичних норм, традицій народу, основа соці-альної естафети суспільства, основа виживання суспільства та окремої особистості, всебічної підтримки людини.

У всі часи головні функції сім'ї об'єднувалися навколо однієї – вихо-вання дітей. Через цю визначальну функцію пролягали шляхи підтримки гасел культури, етики, народних звичаїв.

Видатний фахівець з психології сім'ї Вірджинія Сатір сказала: „Якби ми могли лікувати сім'ю, то могли би лікувати суспільство” [44].

Сім’я є свого роду системою, цілістю. Це не простий підбір осіб, але особи разом із відносинами, які між ними існують. Кожна з осіб у родині є пов’язана відносинами з іншими, а ці відносини об’єднують систему в одне ціле. Сім’я є досить багатою дійсністю. Кожна особа залежить від всіх членів сім’ї, а також від відносин між іншими членами сім’ї. (Напр. дитина залежить окремо від мами і від тата, але, особливо на неї будуть впливати відносини між батьками; відносини між чоловіком і жінкою будуть впливати на відносини між мамою і дитиною, а не маючи добрих відносин із чоловіком, жінка буде творити надто сильний зв’язок із дитиною) [43].

Державотворення починається з міцної сім’ї, в якій ростуть діти. Сім’я постійно відчуває на собі зміни, що відбуваються в країні, і сама накладає відбиток на розвиток суспільства [41]. Сім’я – невід’ємна частинка суспільства, і неможливо зменшити її значення. Жодна нація, жодне будь-яке цивілізоване суспільство не може існувати без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов’язує перш за все з сім’єю: щасливий той, хто щасливий в себе дома [54].

Людина від моменту народження потрапляє до певного життєвого середовища. Вона розвивається, виховується, навчається в ньому – взаємодіє з ним. Саме тут вибудовується її неповторний особистісний склад, визначаються можливості самостійно втручатися в життєдіяльність цього середовища – часто з намірами його вдосконалити відповідно до своїх переконань чи потреб. Починаючи з „молочного” віку, дитина у своєму психічному розвитку прагне досягти його вищого рівня. Це відбувається завдяки тому, що мотиви, створювані природними умовами, трансформуються під впливом соціальних мотивів. А ці мотиви залежать, у свою чергу, від складних та мінливих форм життя. Отже, у психічному розвитку дитини перетинаються і взаємодіють фактори біологічного і соціального характеру [58].

Одним з основних факторів соціального характеру є стиль спілкування у сім’ї, який традиційно вважається одним із основних чинників становлення особистості (Л.Орбан-Лембрик, Н.Пов’якель, В.Семиченко). Мається на увазі особистісно – інтимна значущість спілкування; відкритість сімейної комунікації найближчому соціальному середовищу, домінування власне сімейних інтересів; неформальність відносин між членами сім’ї; особливе вираження таких механізмів, як емпатія, ідентифікація, рефлексія; особлива значущість стосунків з батьками і батьків між собою [44].

Висвітлюючи соціально – психологічну специфіку формування й розвитку особистості, слід зазначити також і про спосіб життя сім’ї (альтруїстичний, споживацький тощо). Це поняття визначає всю систему цінностей, установок, потреб і мотивів сім’ї, зорієнтовану на реальні можливості її життєзабезпечення .

„Проблемні”, „важкі”, „неслухняні”, „неможливі” діти, так як і діти „закомплексовані”, „забуті”, „нещасні” – завжди є результатом неправильних відносин у сім’ї. За останні десятиріччя психологія зробила ряд чудових відкриттів. Одне з них – про значення стилю спілкування дорослого з дитиною. Як показує світова практика психологічної допомоги дітям і їхнім батькам, навіть дуже важкі проблеми з дітьми можна вирішити, якщо вдається створити благополучний клімат спілкування в сім’ї [49].

До теми відносин батьків та дітей останніми роками звертаються багато авторів (А.Співаковська, А.Захаров, Ю.Гіппенрейтер, М.Буянов, З.Матейчек, Г.Хоментаускас, А.Фромм, Р.Снайдер та ін.), але частіше психологи – практики.

Як правило, труднощі дітей слугують проекцією відносин у сім’ї. Відказуючись від ізольованого, позасімейного контексту аналізу дитячих проблем, ми повинні звернути увагу також на те, що коріння цих проблем формуються в дошкільному віці.

Саме у дошкільному віці закладаються фундаментальні підструктури особистості і установки, які слабо піддаються корекції у підлітків, а згодом у дорослих.

Російські психологи (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, П. Я. Гальпєрін, Л. І. Божович, В. С. Мухіна та ін.) в якості домінуючої сторони в розвитку особистості називають соціальний досвід, втілений в продуктах матеріального і духовного виробництва, який засвоюється дитиною протягом всього дитинства. В процесі засвоєння цього досвіду не тільки набуваються дитиною окремі знання та уміння, але й здійснюється розвиток її здібностей, формування особистості. Для розвитку особистості дитини важливою є гармонійність сімейних відносин.

Проблема відносин між батьками і дітьми визначається складністю об’єктної структури – усією різноманітністю взаємовідносин дітей і батьків, теми порушення у відносинах дітей і батьків, які можуть суттєво впливати на благополуччя дитини в сім’ї та її подальший розвиток.

Розглядаючи сім’ю як найважливішу умову забезпечення психологічного благополуччя дитини, ми будемо виходити із наступних положень:

1. Існують „нормальні” і „порушені” відносини між батьками і дітьми, які неопосередковано обумовлюють труднощі в розвитку дитини.

2. Для благополучного розвитку дитини необхідне усвідомлення проблем шлюбних відносин і відносин між батьками і дітьми та гармонійність впливу сім’ї на виховання дитини [49].

В результаті взаємовпливу індивідів у сім’ї, вона виступає як персональне мікросередовище розвитку особистості. Основними ланками сім’ї як мікросередовища розвитку є: колективна думка, міжособистісні внутрішньосімейні відносини, сімейні звичаї, традиції, настрої, норми внутрішньосімейної поведінки, духовний клімат [49].

Сім’я характеризується визначеною структурою, відомим внутрішнім розміщенням і групуванням її членів.