Хлопчики, які ростуть без батька, вульгаризують мужність, трактуючи її, як агресивність, грубість, різкість. Якщо такий варіант змісту чоловічої ролі не викликає у них симпатії, відштовхується, то у процесі дорослішання ці хлопчики являються більш соціально зрілими, ніж їхні ровесники з повних благополучних сімей, не відрізняються цілеспрямованістю, ініціативністю, врівноваженістю. Вони наче не відчувають достатньої безпеки, проявляють пасивність, нерішучість. Ті хлопчики, які навпаки одобрюють вульгаризовану мужність, намагаються культивувати в собі тільки чоловічі риси, вважаючи жалість, наприклад, сороміцьким для справжнього чоловіка. Нерідко являється, що вони виростають надто самовпевненими, не хочуть признавати авторитети. Хлопчики, які виросли в оточенні жінок, часто проявляють нестриманість, безчуттєвість у відношенні до оточуючих, постійно відчуваючи труднощі у саморегуляції поведінки, тим самим демонструючи своє викривлене поняття мужності [47].

Недостатньо жіноча мати, яка не засвоїла багатьох признак своєї ролі, не може оптимально впливати на формування психології статі і сина, і дочки. Гармонійна для статі поведінка вимагає одночасного сприйняття обох ролей: чоловічої у батька і жіночої у матері [47].

Приклади чоловічої та жіночої поведінки входять в структуру самосвідомості дитини перш за все через безпосередні прояви старшого покоління чоловіків і жінок. Дитина хоче орієнтуватися на цінності своєї статі. В першу чергу дитина знаходить відмінності чоловіків і жінок в одязі і манері поведінки [41].

Малюк пристально приглядається до представника своєї статі, однак не рідко індивідуальні особливості людини він приймає за ознаки, властиві своїй статі [41].

Одночасне сприйняття обох батьківських ролей пропонує їх порівняння, усвідомлення протиріччя кожної з них, необхідності єдності, існування однієї заради іншої і завдяки іншій [47].

У сім’ї не повинні забувати, що дитина копіює своїх рідних, особливо стараючись бути схожим на одного з батьків своєї статі.

Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важли-ва. Оскільки від правильності побудови виховного проце-су залежить статева самоідентифікація, засвоєння ролей чоловіка чи жінки, адекватне ставлення до статевих від-мінностей. Провідне значення при цьому має сім'я і най-ближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.

Батьки повинні досягати повного взаєморозуміння в усіх, як важливих, так і незначних питаннях виховання дітей. Вони повинні бути щирими і систематично обговорювати між собою всі питання, що відносяться до виховання дітей, до стимулювання їхнього фізичного і духовного розвитку. Єдність думок і поглядів – один з найважливіших пріоритетів щасливого життя. Слова і справи батьків – приклад для дитини. Діти мають потребу в керівництві і схвалюють розумні обмеження. Необхідно допомогти сформувати в дітей навички моральної поведінки, несумісної з однобічним витягом вигоди з відносин людини із суспільством людей різної статі і бажання поділитися з іншими.

Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу типів сімейного виховання на формування статево – рольової ідентифікації дошкільників

2.1. Опис методик емпіричного дослідження ролі сімейного виховання у формуванні статево – рольової ідентифікації дошкільників

Дослідження впливу типів сімейного виховання на формування статево – рольової ідентифікації дошкільників проводили в дитячому садку № 11 “Орлятко” м. Івано – Франківська. Досліджувана вибірка була побудована методом рандомізації. Підбір експериментальних груп визначався предметом та гіпотезою дослідження. Вибірка складалася з 64 чоловік, з яких 30 батьків (матері) віком від 22 до 36 років та 34 дитини (13 хлопчиків та 21 дівчинка віком від 4 до 5,5 років, серед яких є дві пари близнюків (дівчата)). Розподіл досліджуваних дошкільників згідно статі наближено відображає реальну ситуацію популяції.

Програма експериментального дослідження включає два етапи:

а) вивчення ставлення батьків до різних сторін сімейного життя і виховання дітей;

б) дослідження впливу особливостей сімейного виховання на становлення статево – рольової ідентифікації дошкільників.

Дослідження складалося з проведення методик: “Малюнок сім’ї”, “Методика PARI”, “Опитувальник батьківського ставлення (А. Я. Варга, В. В. Століна)”, та анкети “Розкажи щось про себе”.

Малюнок сім’ї

Діагностика міжособистісних взаємин дітей у сім’ї

„Малюнок сім’ї” – одна з найпопулярніших методик у практичній роботі психолога. Це зумовлено її зручністю та швидкістю в застосуванні, доступністю для дітей молодшого дошкільного віку, високою інформативністю. За допомогою цієї методики можна зняти напруження в ситуації обстеження, а також отримати багатий матеріал щодо розвитку дитини для бесід з батьками.

За Г. Хоментаускасом, ця методика допомагає „подивитися на світ очима дитини”, дає уявлення про суб’єктивну оцінку дитиною своєї родини, свого місця в ній, про її взаємини з іншими членами родини. Методика заснована на природній діяльності 5 – 10 - річних дітей – малюванні, що сприяє встановленню емоційного контакту психолога з дитиною. У малюнках діти можуть виразити те, що їм складно буває висловити словами. Мова малюнка відкрито передає зміст зображеного.

Методика „Малюнок сім’ї” спрямована на виявлення емоційних проблем і труднощів взаємин у сім’ї. Це „високоінформативний засіб пізнання особистості дитини, який дає змогу встановити, як дитина сприймає себе та інших членів родини, які почуття вона переживає в родині” (Г.Хоментаускас, „Використання дитячого малюнка для дослідження внутрішньосімейних взаємин”). Там само: „особливості графічних презентацій членів родини виражають почуття дитини до них, те, як дитина їх сприймає, які характеристики членів родини значущі для неї, які спричиняють тривогу”.

Інструкція:

Психолог пропонує обстежуваному аркуш паперу (А4), простий олівець, гумку і кольорові олівці: „Намалюй, будь ласка, на цьому аркуші свою сім’ю”.

Обстежуваний може запитувати: „А кого мені малювати?”, „А бабусю малювати?”, „А можна я намалюю свого друга?”

Психолог: „Я не знаю хто входить в твою сім’ю. Ти знаєш це краще за