Усі батьки, які брали участь в опитуванні відзначилися надмірною концентрацією уваги на дитині. За результатами дослідження це від 103 до 131 балу, тобто це складає 74.1%. Ознаками сімейного виховання у даному випадку є надмірне піклування, встановлення відносин залежності, подолання опору. Таким сім’ям властиві придушення агресивності, боязкість образити когось із членів сім’ї, а також створення безпеки дитини за рахунок надмірного втручання у світ дитини.

У 87% матерів відсутнє незадоволення роллю домогосподарки та відхилення від конфлікту. Це пояснюється високим рівнем зайнятості матерів у своїй професійній сфері.

35% матерів не виявляють по відношенню до дітей надмірної суворості, так як вони поважають індивідуальність дитини, довіряють їй, заохочують ініціативу та самостійність дитини, а також намагаються бути рівними зі своїми дітьми.

50% матерів займають домінуючу позицію у сім’ї, що пояснюється відсутністю батька (постійною чи тимчасовою), його неавторитетністю, а також вищим соціальним статусом матері.

Вражаючим фактом є те, що результати батьків, які брали участь в дослідженні, всередньому однакові.

Опитувальник батьківського ставлення (А. Я. Варга, В. В. Століна)

Як нам уже відомо, даний опитувальник складається із 5 шкал, що виявляють домінуючий тип сімейного виховання:

“Прийняття - відторгнення”;

”Кооперація”;

”Симбіоз”;

”Авторитарна гіперсоціалізація”;

”Маленький невдаха”.

Після обробки результатів даного тесту ми відзначили, що 7% батьків одержали наступні дані (середнє значення процентильного рангу):

відторгнення – 54.79;

соціальна бажаність – 30.19;

симбіоз – 56.96;

гіперсоціалізація – 70.30;

інфантилізація – 44.57.

І шкала відображає інтегральне емоційне ставлення до дитини. У даному випадку мати сприймає свою дитину не зовсім хорошою, неудачливою. Їй здається, що дитина не досягне успіху в житті через низький рівень здібностей, невеликий розум тощо. Мати не до кінця довіряє дитині, а також часом відчуває до неї певну злобу, роздратування.

Причинами даного ставлення можуть бути як незапланована, небажана вагітність матері, так і відсутність можливості у матері для самореалізації, що виливається у значну злобу до своєї дитини та роздратування. Наслідками такого типу виховання можуть бути незадоволення дитини собою, невпевненість у собі, закомплексованість, скованість, не до кінця сформована статева ідентифікація.

ІІ шкала – це соціально бажаний образ батьківського ставлення. У нашому випадку мати не зовсім зацікавлена у справах та планах своєї дитини, не завжди допомагає та співчуває їй. Не належно оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини. Не у всіх випадках схвалює прояви ініціативи та самостійності дитини.

У даному випадку причиною є парадоксальне ставлення матері до своєї дитини: не допомагаючи дитині, не цікавлячись її справами, провокуючи, тим самим, її самостійність, забороняє будь – які прояви ініціативності та самостійності дитини. Наслідком такого ставлення може бути внутрішній конфлікт особистості, який з часом може перейти у невроз.

ІІІ шкала – відображає міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. Мати не завжди відчуває, що вона з дитиною – єдине ціле, не завжди прагне задовільнити усі потреби дитини, відгородити її від труднощів.

Наслідком даного типу виховання може бути відчуття непотрібності, самотності дитини у сім’ї.

ІV шкала – відображає форму і напрям контролю за поведінкою дитини. При високому показнику за цією шкалою у батьківському ставленні даних матерів прослідковується авторитаризм. Мати вимагає від дитини беззаперечної дисципліни та послуху. Вона намагається нав’язати дитині у всьому свою волю, не підтримує її точку зору. Мати пристально слідкує за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними здібностями, звичками, думками, відчуттями.

Причинами такого ставлення є недовіра матері до дитини, невпевненість у здібностях та можливостях своєї дитини, пригнічування почуття гідності, ініціативи, самостійності, що призводять до значних порушень у формуванні особистості дитини. Адже погрози, насильство, тиск викликають у відповідь грубість, спалахи агресивності, брехливість, лицемірство, навіть відверту ненависть. Якщо батькам вдається зламати опір дитини, то водночас вони ламають і важливі якості особистості, на які, власне, немає запиту в даних умовах і розвиток яких стає неможливим: самостійність, віру у власні сили, почуття гідності, ініціативність тощо

V шкала – відображає особливості сприйняття та розуміння дитини батьками. Мати не прагне відгородити дитину від труднощів життя і строго контролювати її дії. Вона бачить дитину старшою в порівнянні з її реальним віком (див. дод. 3).

У даному випадку найважливішою умовою успішного формування статево – рольової ідентифікації є бажання матері сприймати свою дитину такою якою вона є й намагання розуміти та підтримувати її.

Решта 97% батьків отримали наступні результати (середнє значення процентильного рангу):

1) відторгнення – 30.0;

2) соціальна бажаність – 49.82;

3) симбіоз – 97.65;

4) гіперсоціалізація – 31.13;

5) інфантилізація – 71.25.

Що свідчить про:

I шкала – матері подобається дитина такою, якою вона є. Поважає індивідуальність дитини, симпатизує їй. Прагне проводити багато часу разом з дитиною, одобрює її інтереси і плани.

Це пояснюється довірою, повагою, підтримкою, любов’ю матері до дитини, впевненістю у можливостях свого чада.

II шкала – мати зацікавлена у справах та планах дитини, прагне у всьому допомогти дитині, поспівчувати їй, якщо щось трапляється “не так”. Високо оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини, гордиться нею. Заохочує ініціативу і самостійність дитини, намагається бути рівною з нею. Довіряє малюку.

Дане ставлення матері можна проінтерпретувати соціальною бажаністю дитини.

III шкала – можна вважати, що мати прагне до симбіотичних відносин з дитиною. Відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити усі її потреби. Постійно відчуває