У даному випадку мають місце любов матері до своєї дитини, яка, часом, може здатися надмірною, а також прагнення матері завжди відгороджувати дитину від труднощів. Це відображає коротку міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною.

IV шкала – за даними результатами переважає ліберальний та демократичний тип сімейного виховання.

Дані результати можна пояснити не лише батьківською підтримкою й допомогою дітям в їх окремих справах, а й взаєморозумінням, взаємоповагою дітей і батьків, встановленням партнерських взаємин, заснованих на співчутті, співпереживанні, відповідальності за наслідки власної активності.

Такі типи виховання засновані на взаємній повазі членів сім’ї, спільному вирішенні всіх важливих питань, що за звичай призводять до формування здорової, гармонійної особистості.

V шкала – мати бачить свою дитину молодшою у порівнянні з її реальним віком. Інтереси, думки, захоплення, відчуття дитини здаються мамі несерйозними, дитячими. Мати прагне її відмежувати від труднощів життя і строго контролювати її дії.

Дані результати можна пояснити неадекватним сприйманням та розумінням матір’ю своєї дитини (див. дод. 4).

Безумовно вищесказане ставлення матері до дитини буде передумовою успішного формування статево – рольової ідентифікації дошкільника.

“Малюнок сім’ї”

За допомогою даної методики ми намагалися знайти відмінності у малюнках хлопчиків і дівчат, а також відзначити як типи сімейного виховання впливають на статево – рольову ідентифікацію дошкільнят.

При порівнянні малюнків дівчат і хлопчиків однієї і тієї ж групи дитячого садка кидається в очі різний зміст цих робіт. Дівчата зображають будиночки, дерева, квіти, пейзажі, сонечка. У членів сім’ї звертає на себе увагу декоративна різноманітність портретів: складні костюми з рюшами, стрічками, бантиками і т. д. серед хлопчачих малюнків нічого схожого не зустрінеш. Там переважають індустріальні пейзажі, машини, танки, космічні ракети.

Техніка виконання також дає нам змогу судити про авторство. Якщо аркуш паперу охайний, ретельно розфарбований, з продуманою композицією, великою кількістю дрібних деталей, зображення на ньому статичне, ілюстративне – це робота дівчинки. Якщо спостерігаються великі штрихи, нерідко рваний папір, експресія, динамізм, масштабність, наближеність – значить робота належить хлопчику.

У дівчачих малюнках переважає яскравість, барвистість кольорів, їх різноманітність. А в хлопчиків малюнки сірі, виконані переважно чорним олівцем, хоча є малюнки, намальовані голубим та салатовим кольором. Проте хлопчачі малюнки, у порівнянні з дівчачими, одноколірні.

Отож, ми бачимо, як у дитячих малюнках чітко прослідковується статево – рольова ідентифікація. Вона особливо проявляється у техніці, змісті малюнку, яскравості, барвистості та різноманітності використаних кольорів.

Після обробки результатів даної методики ми відмітили, що у 7 % дітей (дівчат), у яких недостатньо сформована ідентифікація зі своєю статтю, малюнки дуже схожі на малюнки хлопчиків. Їм притаманна безколірність (одноколірність), відсутність промальованості, дрібних, прикрашаючих деталей.

Порівнявши результати досліджень батьків цих дівчат, ми побачили, що у ставленні даних матерів до дітей прослідковується авторитаризм (на дитячих малюнках даний тип виховання відображається у тому, що дівчата відокремлені від своєї матері батьком та братом – в однієї дівчинки, й тільки батьком – в іншої), низький рівень спілкування з дитиною (усі члени сім’ї зображені без пальців рук, що свідчить про недостатньо гармонійне внутрішньосімейне спілкування, відсутність емоційної прив’язаності до членів сім’ї). Дані сім’ї характеризуються дезінтегрованістю, кожен живе ніби сам по собі, духовно й емоційно майже не пов'язаний з іншими членами сім’ї.

З психолого – педагогічного погляду негативно впливає на становлення особистості дитини авторитарний тип сімейного виховання. Батьки суворо контролюють поведінку дитини, примушують її неухильно дотримуватися встановлених правил. Батьки стримані у стосунках зі своєю дитиною. Усі прагнення дитини добитися незалежності від таких батьків можуть виявитися для неї вкрай фруструючими, що у даному випадку вилилося у недостатньо сформовану статево – рольову ідентифікацію.

Уже в молодшій групі дитячого садка дитина по - різному відноситься до дітей своєї і протилежної статі. Вона реагує на певні специфічні статеві особливості, доступні для її сприйняття. Як вказують автори багатьох робіт про проблеми статевого виховання А. Г. Хрипкова і Д. В. Колесов, дитина дуже чітко встановлює нормальний або ненормальний характер статевих особливостей ровесників, комплексне їх сприйняття. Невипадково діти з рисами статевої невизначеності викликають неприязнь, насмішки, негативні оцінки [50].

Проводячи анкетування “Розкажи щось про себе”, ми відмітили, що усі діти ідентифікують себе зі своєю статтю. Про це свідчать висловлювання: “Адже я – дівчинка (хлопчик)!”,”Я люблю носити бантики, тому що я дівчинка”, ”Я граюся ляльками, тому що машинками граються хлопчики”, ”Хотів би носити краватку або ”метелика”, тільки не бантики, тому що я – хлопчик, як мій тато” тощо.

Проводячи дослідження, ми відзначили двох дівчаток, які знають, що вони дівчатка, але наполегливо хочуть бути хлопчиками. Пояснюють це тим, що:

І дівчинка: “Я люблю гратися з хлопчиками, з ними цікаво. З дівчатками – ні, бо вони мене б’ють. Дуже не люблю бантики”;

ІІ дівчинка: “Люблю гратися з хлопчиками і тільки з ними й граюся. З дівчатками – ні. Бо я сильніша за усіх. Хочу бути хлопчиком!”.

Порівнявши результати методик їхніх батьків з результатами методик батьків, діти яких цілком впевнено ідентифікують себе із своєю статтю, ми побачили, що матері даних дівчаток відрізняються своєю недовірливістю до дитини, роздратуванням, певною байдужістю, не зовсім зацікавлені у справах та планах своїх дітей, не завжди допомагають та співчувають їм. Не належно оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дітей. Не у всіх випадках схвалюють прояви ініціативи та самостійності дітей.

Ми відмітили, що справді, у малюнках діти можуть виразити те, що їм складно буває висловити словами.