Отож, як ми бачимо, у цьому віці використовуючи графічні знаки дитина передає більше інформації, ніж через мову. Яскраво виражений внутрішній світ, переживання дітей щодо ситуації у їхній сім’ї.

Таким чином, виявлено, що виховання в сім’ї помітно диференціюється за статевою ознакою, материнський стиль виховання відрізняється від батьківського, характеризується більш тісним емоційним міжособистісним зв’язком з дітьми. Матері більш схильні до інфантилізації синів, аніж дочок. Батьки є більш дистанційованими у вихованні дітей обох статей, це свідчить про порушення гендерного паритету в реалізації виховної функції сім’ї. Авторитарне ставлення у сім’ї є руйнівним для психіки дошкільника, оскільки емоційна депривація спричиняє розвиток малоцінності образу „Я”, породжує невпевненість у собі, пасивність, що суттєво впливає на формування статево – рольової ідентифікації дівчат і хлопців в умовах сім’ї.

Висновки

Дошкільний вік – це час, коли суб’єкт прагне розширити й уточнити зміст свого „Я”. Цей віковий період є важливим етапом формування статево – рольової ідентифікації, бо саме у цьому віці відбувається усвідомлення суті своїх ставлень до інших людей та самого себе, розширюється й уточнюється статеве самовизначення. У дошкільному віці зароджуються і розвиваються від-мінності у спрямованості спілкування хлопчиків і дівча-ток, доброзичливість до дітей своєї статі. Розвивається ус-відомлення себе як хлопчика або як дівчинки. Дошкільний вік визначає подальший розвиток особистості, орієнтацію на справжні зразки Я-чоловіка і Я-жінки в нових змінних умовах.

Саме у дошкільному віці відбувається формування статево – рольової ідентифікації, яке є внутрішнім переживанням своєї статевої належності, набуттям гендерної ролі й уподібненням до неї, своєрідною єдністю статевого самоусвідомлення і поведінки.

Статева ідентифікація – це ототожнення себе з представниками певної статі, що проявляється в єдності поведінки та самосвідомості індивіда, який відносить себе до певної статі та орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.

Статево – рольова ідентифікація дитини у дошкільному віці, перш за все, залежить від батьків, зокрема від типу сімейного виховання.

Виділяють такі типи сімейного виховання:

згуртовані (інтегровані) і роз’єднані (дезінтегровані) сім’ї;

гармонійні і дисгармонійні сім’ї;

корпоративні (прагматичні) і альтруїстичні сім’ї;

гнучкі й інертні (консервативні) сім’ї;

авторитетні, авторитарні, ліберальні сім’ї.

Класифікація сімей за наведеними ознаками дещо умовна. Характеризуючи сім’ю як той чи інший тип, беруть до уваги перевагу якоїсь однієї ознаки взаємин у сімейній групі й абстрагуються від усіх інших. Тому для діагностики сімейних стосунків доцільно визначити тип сім’ї за домінуючою ознакою.

Вплив типів сімейного виховання на формування статево – рольової ідентифікації дошкільника є очевидним. Так як від цього залежить самореалізація та самопрезентація особистості у подальшій життєдіяльності.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження ми здійснили теоретичний аналіз сім’ї, як персонального мікросередовища розвитку дитини, дослідили відношення батьків (перш за все матерів) до різних сторін сімейного життя, а також виявили психологічні особливості сімейного виховання та його вагомий вплив на формування статево - рольової ідентифікації дошкільників.

Програма експериментального дослідження включала два етапи:

а) вивчення ставлення батьків до різних сторін сімейного життя і виховання дітей;

б) дослідження впливу особливостей сімейного виховання на становлення статево – рольової ідентифікації дошкільників.

Дослідження складалося з проведення методик: “Малюнок сім’ї”, “Методика PARI”, “Опитувальник батьківського ставлення (А. Я. Варга, В. В. Століна)”, та анкети “Розкажи щось про себе”.

Після опрацювання результатів дослідження ми відмітили, що наша гіпотеза підтвердилася. Так як демократичний та ліберальний типи сімейного виховання, оптимальний емоційний контакт у сім’ї, довіра, низький рівень відторгнення та гіперсоціалізації позитивно впливають на успішне формування статево – рольової ідентифікації дитини дошкільного віку. А авторитарні, дисгармонійні, дезінтегровані сім’ї з несприятливим психологічним кліматом, які характеризуються напруженістю, інколи навіть конфліктністю міжособистісних стосунків, недовірою до власних дітей, невпевненістю у їхніх можливостях, високий рівень відторгнення та гіперсоціалізації і низький рівень соціальної бажаності дитини будуть слугувати передумовою несформованої статево – рольової ідентифікації дитини, або й зовсім відсутністю ідентифікації зі своєю статтю.

Отже, значення внутрішньосімейних відносин у статево - рольовій ідентифікації й становленні індивіда зумовлене як тим, що вони є першим специфічним прикладом суспільних відносин, з якими зустрічається людина від моменту народження, так і тим, що в них ніби фокусується і відтворюється в мініатюрі все розмаїття суспільних відносин, а також створюються можливості для раннього прилучення дитини до їх системи.

Література

1) Бібліографічний опис статті:
Єхалова Л. Психологічний клімат родини і психічний розвиток дитини // Соціальна психологія. - 2005. - № 5 (13). - C.137-143.

2) Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К. : МАУП, 2001.

3) Браун – Галковська Марія. Домашня психологія: Подружжя, діти, родина / Пер. з польськ. З.Городенчук. – Львів: Свічадо, 2007

4) Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб./ О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001.

5) Діти і депривація: як врахувати потреби дітей // Соціальний педагог, січень 2007, №1.

6) Дмитерко-Карабин Х. М., Королик Н. В. Психологічна допомога тривожній дитині: теорія, діагностика, корекція. – Навчально-методичний посібник. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2007.

7) Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості: Посібник для студентів педагогічних інститутів, учителів, вихователів дошкільних установ. – К.: Вища школа, 1978.

8) Зінченко С. Н. Нервові діти – хвороба чи виховання (закінчення) // Практична психологія та соціальна робота, 2005 - №8.

9) Люблінська Г. О. Дитяча психологія – К, “Вища школа”, 1974.

10) Макаренко А. С. Твори, т.4. – К., Рад школа, 1954.

11) Мозговий С. Любов як внутрішня