Наближуючись до кризи 3 років, діти не лише сприймають і відрізняють певні ознаки тієї чи іншої статі. Вони яскраво переживають свою належність до хлопчиків або дівчаток і бурхливо ображаються, якщо дорослі "плутають" їхню стать. У свідомості вже є деякі соціальні вимоги, очікування, пов'язані із статтю.

Навіть у 5-6 років багатьма дітьми константність статевої належності все ще не приймається. Залишається можливість перетворення на особу іншої статі якщо й не завдяки простому переодягненню, то завдяки виконанню певної ролі, оволодінню особливими функціями статі протилежної (як це передбачається, наприклад, казковими ритуальними діями) [57].

Для опису питання статі у нашій мові існує три системи термінів, жодна з яких не може бути признана успішною. Це механістична медицинська термінологія, туманний набір поетичних метафор і, врешті, низькопробний жаргон, який образливий для будь - якої людини. Суттєвим тут є і те, що загальна теорія статевого виховання лише порівняно недавно отримала відносну закінченість, при чому до тепер не перестали здійснювати спроби звести це виховання до елементарного статевого просвячення [58].

Для початку давайте спробуємо розібратися в сутності статевого виховання – питанні, яке завдяки роботі радянських вчених Д. В. Колесова і Н. Б. Сільверовой отримав якщо і не теоретичну закінченість, то у будь – якому випадку невистачаючу йому раніше стрункість.

На думку цих авторів, статеве виховання представляє собою процес, спрямований на розробку рис особистості і установок, які визначають корисне для суспільства відношення до людини протилежної статі (не тільки у сім’ї, а практично усюди) [58].

Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також настанов особистості, що визначають необхідні суспільству відносини людини з представниками іншої статі; формування поваги, дружби між хлопчиками та дівчатками, набуття ними відповідних норм та уявлень, виховання доброзичливих і позитивних взаємовідносин, диференційований підхід до організації життєдіяльності дітей з урахуванням специфіки статі; особлива частина морального виховання. У педагогіці та психології статеве виховання передбачає два аспекти: відносин та взаємовідносин [52].

Статеве виховання має важливе значення для подальшого розвитку дитини. Саме від таких установок, які батьки зможуть дати їй, залежить її майбутнє сімейне життя, відношення до шлюбу, до протилежної статі і її поведінка в сексуальних стосунках.

Цією проблемою цікавились такі відомі вчені як З.Фрейд, Кон І.С., Ісаєв Д.Н., Каган В.Є., Орлов Ю.М., Колесов Д.В. та інші.

Статеве виховання є предметом виключної уваги сучасних батьків, оскільки тепер вже ніхто не вважає, що такою природною і фундаментальною функцією як статева, можна керувати, тримаючи дітей в невіданні. Ми прекрасно розуміємо, що страх і не усвідомлення можуть спричинити хворобу, ось чому важливо щиро пояснити дітям, як все відбувається насправді [54].

Першим головним поняттям системи статевого виховання Д. В. Колесов і Н. Б. Сільверова вважають поняття соціальної сутності людини, засвоєння якої виступає одним з важливих педагогічних завдань.

Воно припускає наявність у дитини відповідного для її рівня розуміння, але вірного уявлення про соціальну природу людини у діалектичній єдності біологічного і соціального принциповою незвідністю будь – яких проявів життєдіяльності людей до поведінки тварин і в той же час нерозривного зв’язку людини із усім органічним світом.

Другим головним аспектом є поняття сутності статевих розбіжностей і значення статевої приналежності, які припускають прищеплення дитині усвідомленого розуміння значення своєї статі, поваги до протилежної статі і розуміння її відмінностей від власної.

Завдання статевого виховання автори бачать у формуванні суспільно корисних установок особистості у різноманітних аспектах взаємовідносин між представниками протилежної статі, які б забезпечували збереження особистого здоров’я, створення повноцінної здорової сім’ї, орієнтацію подружжя на таку кількість дітей у сім’ї, яка в найбільшій степені відповідала б інтересам суспільства і розвиток вміння враховувати специфічні статеві особливості (фізичного і психічного характеру) протилежної статі в процесі трудової діяльності. У зв’язку з цим дефектним статевим вихованням Д. В. Колесов і Н. Б. Сільверова вважають виховання, яке дає неправдиве направлення проявам сексуального розвитку дитини або ж просто подавлює їх (два ці моменти дуже тісно взаємопов’язані і взаємно породжують один одного).

Це дефектне статеве виховання майже виключно пов’язане з некомпетентністю вихователів. Є три основні прояви цієї некомпетентності вихователів: незнання особливостей сексуального розвитку дитині і відповідно неправильна реакція на цей розвиток; особисті невірні установки на питання взаємовідносин статей і невірні установки по відношенню до дітей.

Коротко основні помилки, які здійснюють батьки у статевому вихованні в основному зводяться до наступного.

Скутість природних реакцій – не тільки статевих, але й безпосередньо емоційних, - що призводить до виникнення черствості та розсудливості у нормальному сексуальному житті.

Надмірно суворе виховання яке припускає ізоляцію від осіб протилежної статі, яка заважає придбати потрібний досвід спілкування.

Вироблення ненависті до протилежної статі. Подавлення будь-яких проявів статевої сутності ті інтересу до другої статі.

Згладжування статевих відмінностей, своєрідна статева уніфікація.

І накінець, привиття виключного відношення до мудрості, своєрідна фетишизація невинності і цноти.

Для того, щоб ці помилки не були здійснені потрібне безперервне виховання поваги до осіб протилежної статі та формування навичок спілкування з ними [58].

У дошкільному віці дитина набуває значного досвіду, який систематично збагачується: нагромаджуються знання, насамперед