Саме дошкільний етап розвитку і виховання закладає основи моральних установок психологічних особливостей майбутніх жінки і чоловіка, створює необхідні передумови для ідентифікації статевої ролі [56].

У дошкільному віці зароджуються і розвиваються від-мінності у спрямованості спілкування хлопчиків і дівча-ток, доброзичливість до дітей своєї статі: хлопчик частіше, а дівчатка — дівчаток. Розвивається ус-відомлення себе як хлопчика або як дівчинки [52].

Психологія статевих розбіжностей дошкільнят чітко проявляється в ігровій діяльності. Німецький психолог В. Штерн, спостерігаючи особливості гри хлопчиків і дівчаток писав, що вже маленькі дівчатка трьох чи чотирьох років знаходять у своєму відношенні до ляльки часто таку щирість, відданість і турботу, таке тонке відчуття до предметних деталей догляду, що їх наче оточує ореол материнства.

Часто говорять, що хлопчики також граються ляльками і що характер їхніх ігор залежить від виховання. Однак хлопчик зовсім по-іншому ставиться до ляльки, ніж дівчинка, тільки у виняткових ситуаціях спостерігається при цьому турбота, догляд; хлопчик примушує свою ляльку скакати і маршувати, садить її верхи на іграшкових тварин і – врешті-решт кидає її [36].

Граючись, діти часто групуються за ознакою статі. В іграх проявля-ється емоційність дитини, відпрацьовуються варіанти чо-ловічої і жіночої ролі форм поведінки. У рольовій грі хлоп-чик, наслідуючи чоловіків, обирає роль шофера, космо-навта, моряка; дівчинка — лікаря, вихователя, перукаря. Дівчатка швидше і легше пристосовуються до нової ситуа-ції, ніж хлопчики [52].

У грі проявляються психологічні особливості дітей, як представників тієї чи іншої статі. Дівчатка краще пристосовуються до ситуації, що склалася, швидше і легше входять в нові умови, встановлюють контакти. Хлопчики створюють більше шуму. Вибрані ігрові ролі відображають соціальні прагнення дітей різної статі. У грі в своєрідній формі реалізується цікавість до діяльності, яка пов’язана з чоловічими і жіночими соціальними ролями [41].

Інтереси хлопчиків зосереджені на техніці, іграх-змаганнях, у яких можна реалізувати своє прагнення до пере-моги, лідерства. Вони визнають лідерами сильних, сміли-вих та ініціативних однолітків. Водночас дівчатка нада-ють перевагу міжособистісним стосункам з веселими, поступливими ровесницями з м'якою вдачею.

Статева належність дітей також проявляється у виборі іграшок, який відображає розрізнення дитиною специфіки чоловічої і жіночої діяльності: уже на 4-му році життя хлоп-чики вибирають для ігор машини, кубики, інструменти; дів-чатка — ляльки, посуд. У хлопчиків спостерігається біль-ший розвиток технічних навичок, у дівчаток — побутових [52].

Упродовж дошкільного періоду дитині необхідно образні іграшки, але у різні вікові періоди вони виконують неоднакові функції у її психічному розвитку: у немовляти викликають приємні переживання і позитивні емоції; у ранньому і дошкільному віці включаються до різноманітних видів ігор (сюжетно-рольові, будівельні, дидактичні, режисерські, ігри-драматизації). Образні іграшки розширюють сферу ігрових дій, допомагають розвивати їх сюжет, створювати ігрові ситуації.

Образні іграшки сприяють засвоєнню статевої ролі, що виявляється у виборі іграшок і діях з ними. Ігри з образними іграшками допомагають малюку захиститися від негативних переживань, зняти емоційну напругу, компенсувати нестачу любові і співчуття з боку дорослих. Саме вони найчастіше стають улюбленими друзями [52].

У спеціальному експерименті дітям пропонувалася ситуація вільного
вибору двох наборів іграшок з чотирьох. Були запропоновані чотири таці з
наступними предметами: машинки, посуд, кубики, ляльки. Дитину просили
назвати всі іграшки. Потім пропонувалося взяти для гри дві таці з найбільш
цікавими для нього іграшками. Усі дії дитини фіксувалися. У результаті
з'ясувалося, що, починаючи з чотирьох років, у хлопчиків і дівчаток
з'являється диференціація у виборі іграшок. Як виявилося, машинки й кубики
вибирали для гри переважно хлопчики, а ляльок і посуд — дівчинки.
Позиція дитини як представника своєї статі визначає специфіку розвитку
самосвідомості. Усвідомлення своєї статевої приналежності має найважливіше
значення для розвитку особистості: почуття тотожності зі своєю статтю,
прагнення підтримати «престиж» своєї статі в рамках соціальних очікувань
визначають основні позитивні досягнення в розвитку особистості. Тому так
важливо, щоб хлопчик мав чоловічий зразок для наслідування і
солідаризувався з ним («Ми — чоловіки!»), щоб дівчинка
ідентифікувала себе з мамою [59].

Деякі вчені доводять, що природні відмінності між хлопчиками і дівчатками приводять до визначених соціальних ролей у майбутньому. Вони навіть наполягають на тому, що жорстко задані статеві характеристики обмежують можливості дітей з самого їх народження [43].

До кінця дошкільного віку діти усвідомлюють незво-ротність статевої належності і починають відповідно будувати свою поведінку [52].

Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності має велике значення для розвитку його особистості. У дитини формується відчуття тотожності з іншими представниками своєї статі і прагнення підтримати “престиж” своєї статі, підкреслити свою чоловічу чи жіночу сутність. Це відчуття у дитини потрібно неодмінно підтримувати, так як воно визначає повноцінність розвитку її особистості [41].

Жити у злагоді зі своєю статтю треба навчитися, і батьки через виховання допомагають дітям у цьому, принаймні мають допомагати.

Життя у злагоді зі своєю статтю полягає в задоволенні нею і баченні в ній цінності без зверхності над людьми протилежної статі. Це водночас відсутність перебільшення значення статі, "буття собою" незалежно від статевих ролей, що їх людина виконує, можливість самостійно жити без підтримки особи протилежної статі.

Якщо хочемо, щоб дитина жила у злагоді зі своєю статтю, мусимо дивитися на стать як на цінність. Це неможливо про-читати в жодній книжці. Тобто прочитати можна, проте сама інформація багато не змінить. Щоб переживати свою стать як цінність,