Дослідження також спирається на теоретичні положення в області юридичної психології і юридичної педагогіки, що містяться в роботах А. У. Буданова, Р. Р. Дебольського, Р. В. Костіцкого, В. Р. Кукушина, В. C. Медведєва, А. І. Папкина, А. Р. Ратінова, А. Р. Столяренко, М. П. Стуровой і ін.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОТРИМАННИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Отримані дані про чисельні фактори, які впливають на професійну деформацію, можуть використовуватися при проведенні досліджень в загальній та юридичній психології, в конфліктології та в психології праці.

Практичні психологи та керівництво районних і міських відділів міліції можуть застосовувати конкретні дії, які рекомендовані, для профілактики та корекції професійної деформації особового складу підрозділів ОВС.

РОЗДІЛ І СУЧАСНІ НАУКОВІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПРОФЕСІЙНУ ДЕФОРМАЦІЮ ТА ЧИННИКИ, ЩО ЇЇ ВИЗНАЧАЮТЬ

1.1. Поняття професійної деформації в психології

Поняття деформації первісно використовувалося в фізиці та означало змінювання форми та розміру фізичного тіла внаслідок дії на нього механічних сил. У медико-біологічних науках термін “деформація” визначається як змінювання форми, структури органа або системи органів, яке виступає причиною зміни їхньої функції.

Потім цей термін стали використовувати політологи, педагоги, соціологи, психологи, юристи. У сучасній психології він застосовується з метою характеристики осіб із девіантною поведінкою, асоціальних елементів, правопорушників, засуджених та ін [4;8].

У психології праці та професійній психології поняття “професійна деформація” у широкому розумінні трактується як змінювання особистісних якостей людини під впливом трудової діяльності [43]. Причому, вживаючи термін «деформація» у психології праці, найчастіше мають на увазі погіршення особистісних якостей із позиції суспільної оцінки. Хоча потрібно відразу зазначити, що в цьому процесі є і позитивні зміни або позитивний вплив на трудову діяльність.

Професійна деформація може виникнути внаслідок виконання будь-якого виду діяльності, навіть у таких специфічних професіях, як "людина — художній образ". Підтвердження випливає із коментаря одного з класиків радянської психології Б.М. Теплова щодо долі композиторів Моцарта та Сальєрі. Проблеми останнього пов’язані не з відсутністю таланту і заздрістю, як це прийнято вважати (крім того, не в славі та багатстві, які прийшли пізніше ніж до Моцарта). "Джерело трагедії Сальєрі в страшній вузькості, — зазначає Б.М. Теплов, — в тому, що музика для нього не головний, не центральний, а єдиний інтерес, що музика для нього не вікно, через яке відкривається панорама всього світу, а стіна, яка загороджує собою все, що інтерес до своєї справи зробив його глухим до всіх інших вражень життя". Ідея, що охопила всю свідомість Сальєрі, вимагала від нього тривалої абсолютної концентрації, наслідки якої виявились негативними. "Наявність лише одного ізольованого інтересу, який увібрав у себе всю спрямованість особистості і не мав опори ні в світогляді, ні в істинній любові до життя, неминуче позбавляє людину внутрішньої свободи і вбиває її дух".

З аналізу очевидно, що професійна деформація найчастіше виникає серед виконавців професій типу "людина — людина". Не останніми серед них є працівники ОВС. Це зумовлено тим, що їхня діяльність здійснюється, як правило, у вигляді тривалого, систематичного, насиченого за змістом спілкування. Таке спілкування є активним і двоїстим і за своєю суттю вважається суб’єктом — суб’єктним взаємовпливом. Психологічний підтекст поведінки іншої людини став, зокрема, обставинами життя працівника, що не минають для нього безслідно [32].

Помітний вплив робить професія і на особистісні особливості представників тих спеціальностей, робота яких пов'язана з людьми. Крайня форма професійної деформації особи виражається у формальному, суто функціональному відношенні до людей. Вона погіршує соціально-психологічний клімат в колективі, розвиток самої особи, служить основою виникнення психологічних бар'єрів.

Особистий життєвий досвід фахівця, що становить його професійне багатство і опору, стає бар'єром для сприйняття нового. Людина заздалегідь упевнена, що йому нічого нового не повідомлять, а з роботою він і так справляється, тому інформація не сприймається.

Для зняття таких бар'єрів в системі навчання (перепідготовки) або на заняттях, організованих психологічною службою установи, дають спеціальні завдання, при виконанні яких слухачі переконуються, що не можуть справитися із запропонованими завданнями, що примушує їх переглянути уявлення про рівень своєї обізнаності. В результаті мотивація оволодіння новою ідеєю підвищується.

Щодня, впродовж багатьох років, рішення типових завдань не тільки удосконалює професійні знання, але і формує професійні звички, певний склад мислення, стиль спілкування. Наприклад, вчителі, що зупинилися в своєму професійному зростанні, розглядають конкретного учня як «тип», абстрагуючись від його індивідуальних особливостей, вважаючи, що це: «ледар», «хуліган», «розтяпа» і т.п., знижуючи тим самим ефективність своєї дії на нього [34].

Дослідження професійної деформації працівника ОВС в даний час є також вельми актуальною проблемою, рішення її представляє значний інтерес як в теоретичному, так і в прикладному плані. Професіоналізація особи працівника ОВД в процесі багаторічного виконання ним професійних обов'язків пов'язана як з розвитком професійно важливих якостей, так і з розвитком якостей, що негативно впливають на його діяльність.

Відносно джерел розвитку деформації єдиної відповіді у науковій літературі немає. Так, деформація особистості може з’явитися за довгий час до появи професійної деформації. Тому що остання починає розвиватися тільки при наявності трудової діяльності [18;19]. Тому при розгляді професійної деформації як об’єкта наукового дослідження треба пам’ятати, що вона може виникнути на основі деформації особистісних якостей, що з’являються ще у дитячому віці.

Так, авторитарні методи виховання або надмірне пестування дитини з боку батьків викликають у неї бажання завжди бути у центрі уваги, самоствердитися будь-яким чином [6]. Підвищений рівень самооцінки та вимог до життя не знаходять визнання у оточення. Внаслідок цього виникають негативні психологічні новоутворення з відповідною логікою розвитку,