А. В. Буданов [13] описує прояви професійної деформації в сфері моральній (наприклад, втрату уяви про громадянський зміст своєї праці, коли офіцер розділяє або навіть протиставляє себе і цивільну людину), в сфері інтелектуальній (зниження здатності до самостійного мислення і прийняття рішень, утруднення в прийнятті рішень у нестандартній ситуації, схильність до шаблонів і догматизму, завищена самооцінка знань і здібностей), в сфері емоційній (звуження емоційної сфери особистості, послаблення здібності контролювати і регулювати свої емоції та почуття, розвиток відчуття внутрішньої емоційної неврівноваженості, конфліктність, в інших випадках – апатія і постійне наростаюче почуття втоми) і в сфері професійній (наприклад, стереотипність професійних дій).

Враховуючи та доповнюючи зміст наведених класифікацій, ми пропонуємо розглядати такі прояви професійної деформації: окремі професійні стереотипи і настанови, правовий нігілізм, деякі захисні механізми, перенесення своєї службової ролі у позаслужбові стосунки і такі якості особистості, як підозрілість і педантичність.

Кожний з названих проявів професійної деформації представлено двома складовими – психічною та соціально-психологічною (поведінковою).

1. Жорсткі професійні стереотипи і настанови, які в них відкриваються.

Зазначимо, що в психологічній літературі говорять про різні стереотипи, наприклад, соціальні, етнічні, динамічні, стереотипи мислення та інші. У даному контексті маються на увазі професійні стереотипи, які є окремим варіантом стереотипів соціальних і формуються при засвоєнні професійного досвіду.

Являючи собою окремий вид стереотипу соціального, професійний стереотип, або “шаблон оцінок”, характеризується відносною сталістю і спрощеністю і складається при наявності неповної інформації, що стосується професійної діяльності.

Вироблені професійні стереотипи здатні забезпечити необхідну швидкість, точність і успішність діяльності. Однак, нарівні з цим, закріплюються надмірна трафаретність у підходах, спрощеність у поглядах на трудові проблеми, що може привести до зниження рівня професіоналізму [16] і розвитку професійної деформації.

Стереотипи тісно пов’язані з такими особистісними утвореннями, як настанови. Це виражається в тому, що настанови виявляються в стереотипності сприйняття, мислення і поведінки.

Стереотипи, що розглядаються. взаємодіють, зокрема, з професійною «Я-концепцією» – настановою працівника міліції стосовно себе як професіонала. Враховуючи той факт, що настанови виявляються в стереотипах, ми можемо припустити, що професійні стереотипи функціонують так само, як і настанови, і включають у себе три компоненти – когнітивний, емоційний і поведінковий. Отже, професійні стереотипи виражаються, наприклад, в оцінці працівником міліції своєї службової діяльності, професійної ролі, в його емоційному ставленні до них і у відповідній професійній поведінці.

Розглянемо деякі професійні стереотипи і настанови, які є проявом професійної деформації працівника міліції.

А. «Обвинувальний ухил» являє собою схильність працівника міліції займати звинувачувальну позицію стосовно людей, з якими доводиться зштовхуватися в процесі виконання службових обов’язків. Тобто, коли представник підрозділу міліції в оцінці вчинків громадян над виправдувальним підходом часто надає перевагу обви-нувальному.

В основі даного стереотипу оцінки, як вважає В. А. Лазарєва [25], можуть лежати два явища. Перше являє собою специфічну професійну настанову – готовність працівника міліції звинувачувати підозрюваного і діяти стосовно нього відповідним чином. Формується ця настанова в процесі виконання професійної діяльності. Так, постійне спілкування з самими різними людьми, в тому числі зі злочинцями, дослідження їхніх особистісних особливостей і обставин подій, що відбулися (наприклад, скоєних злочинів), може розвинути надмірну підозріливість і упередженість. Ці риси особистості в поєднанні з некри-тичним ставленням до будь-якої неперевіреної інформації, невмінням більш об’єктивно поглянути на свої дії і на професійну ситуацію, яка склалася, призводять до утворення обвинувальної настанови.

Друге явище, на якому базується «обвинувальний ухил», – це психологічний бар’єр, що заважає подолати вже сформований у працівника міліції погляд на професійну ситуацію і об’єкт професійної діяльності. В цьому випадку мова йде про психічний стан, який проявляється в неадекватній пасивності особи і перешкоджає виконанню нею тих чи інших дій. В основі виникнення психологічного бар’єра лежить підсилення негативних переживань – почуття провини, страху, тривоги та низької самооцінки. Наприклад, при встановленні психологічного контакту з правопорушником психологічний бар’єр може виникнути через такі негативні емоції, відчуті працівником міліції, як гнів, роздратування або навіть ненависть, недовіра і неприязнь по відношенню до об’єкта праці.

Психологічні бар’єри в ситуаціях службової взаємодії також можуть бути викликані різницею в культурному й інтелектуальному рівнях розвитку працівника та об’єкта професійної діяльності. В цьому випадку психологічний бар’єр не має відношення до «обвинувального ухилу» і проявів професійної деформації.

Приклад поведінкового прояву «обвинувального ухилу» – це здійснювані працівником дії, направлені на одержання за всяку ціну визнання людиною власної винності. Ці дії характерні, наприклад, для представників слідчих органів міліції та прокуратури, які можуть бути спровоковані на використання заборонених методів дізнавання і слід-ства [7].

Підкреслимо, що часто особа, притягнута до кримінальної відповідальності, дійсно є винною у вчиненні злочину. Як зазначає В. А. Лазарєва [25], після багаторазового повторення цієї обставини працівник міліції може втратити здатність бачити в собі неупередженого дослідника і звикає відчувати себе обвинувачем. В результаті формується певний стереотип оцінки в формі «обвинувального ухилу».

Б. Упевненість у власній непогрішимості при вирішенні професійних питань. Її утворює професійна настанова представників підрозділів міліції на наперед відому, незалежну від часу, місця й обставин правильність виконуваних ними дій, висловлюваних оцінок, зайнятих позицій і зроблених висновків, а також фіксована орієнтація на особистий професійний досвід і завищену оцінку ролі власних дій у вирішенні професійних задач [13].

Таким чином, психічна складова даного прояву професійної деформації полягає в завищеній самооцінці, впевненості в безпомилковості своїх думок, поглядів і вчинків, а іноді