На поведінковому рівні впевненість у власній непогрішимості може проявлятися в найрізноманітніших формах. Наприклад, в неадекватній і неконструктивній реакції на доцільні рекомендації щодо організації професійної діяльності. Або в прийнятті посадовими особами рішень протилежного характеру по одному і тому же питанню і небажанні ці рішення узгоджувати.

В. Стереотип закритості належить до професійного стереотипу оцінки і полягає в монополізації певної інформації, схильності до «самозасекречуванню» для надання собі уявної значущості й одержання можливості для різного роду маніпуляцій. На психічному рівні цей стереотип відбиває наявність у працівника міліції надконтролю, замкнутості та схильності до хвилювань.

Соціально-психологічний компонент цього стереотипу може проявлятися, наприклад, в агресивній поведінці працівників у відповідь на критичні зауваження на їхню адресу. На думку М. Баранова та Н. Вітрука [8], такі критичні зауваження можуть з’явитися, наприклад, в пресі стосовно фактів винесення неправосудних вироків, здійснення незаконних арештів і затримань, примушування до давання неправдивих свідчень, небажання працівників міліції знайомити громадськість з допущеними ними грубими порушеннями закону тощо. Цей стереотип заважає системі МВС постійно вдосконалюватися.

У той же час зазначимо, що існує інформація, яку дійсно не можна розголошувати. Наприклад, у ситуації затримання злочинців, коли вони мають доступ до засобів масової комунікації і можуть скористатися наданою правдивою інформацією в своїх цілях. Нам здається, що в основі механізму виникнення цього стереотипу лежить процес адаптації працівника до організаційно-управлінських, власно професійних та інших особливостей самої діяльності, зокрема, до роботи в умовах дотримування службової таємниці.

Уточнимо, що професійні стереотипи (не тільки оцінки, але і сприйняття, мислення) несуть дуже важливу функцію в оцінці людиною оточуючого світу: прискорюють процес пізнання, скорочують час реагування на ситуацію, що виникла. У спеціаліста-початківця, в нашому випадку – представника міліції, формування стереотипів може бути корисним. Наприклад, деякі професійні стереотипи прискорюють ведення слідства працівником міліції. Професійні стереотипи є невід’ємним відображенням досягнутого високого рівня майстерності, тобто проявом не тільки знань, але й цілком автоматизованих вмінь і навичок, керованих підсвідомими настановами. Вони розвиваються, як правило, з тих якостей, які особливо корисні для даної професії. Проте, будь-який стереотип, який є істинним в одному випадку, в іншому може виявитися хибним, в меншій мірі відповідним до конкретної професійної ситуації. Тобто він може бути ефективним для вирішення одних професійних задач і виконувати консервативну роль при вирішенні інших.

Якщо більша частина поведінки будується на стереотипних діях, то це негативно впливає на виконання функціональних обов’язків.

2. Перенесення своєї службової ролі, професійних настанов і стереотипів у позаслужбові взаємостосунки також розглядається багатьма авторами як самостійний прояв професійної деформації [16].

Виконання професійної діяльності, особливо якщо вона є особистісно значущою для індивіда і виконується тривалий час, як правило, приводить до засвоєння ним певної рольової позиції, прийнятої в даному професійному середовищі, і до формування професійної адаптованості.

Проте особистість є членом не тільки професійної, але й інших груп, в яких вона може виявитися дезадаптованою. Це відбувається, коли професійна роль та її адаптивні стратегії поширюються на позаслужбові сфери, де соціальні очікування і орієнтації можуть не співпадати з професійними. А. А. Налчаджан зазначає, що при хорошій адаптації в трудовому колективі особистість може бути дезадаптованою, наприклад, у сім’ї.

На психічному рівні стан дезадаптації викликає розвиток певних захисних механізмів особистості. Поведінка ж людини, на думку Р. М. Грабовської, в цьому випадку стає неадекватною обстановці, і спілкування з нею утруднюється.

Наприклад, у юристів вимоги професії виробляють спостережливість, пильність, критичність і аналітичність мислення. Вміння працівників міліції помічати і надавати належного значення дрібницям і деталям, методичність в аналізі, наприклад, під час огляду місця події або при складанні словесного портрета є професійно важливими характеристиками особистості.

Проте намагання описувати все так докладно, послідовно і за звичною схемою навіть тоді, коли це не обумовлено ситуацією, може перешкоджати безконфліктному і повноцінному міжособистісному спілкуванню, проявляючись, наприклад, у нетактовності по відношенню до співрозмовників.

У представників різних служб зазначений прояв професійної деформації може носити специфічний характер. Дослідження, проведені Г. Г. Романовичем і В. І. Батюком, показа-ли, що використовують жаргонні вирази поза службовою діяльністю 43% опитаних працівників карного розшуку, 17% працівників відділу боротьби з розкраданням державної власності, 20% працівників слідства. На прояви надмірної агресивності та роздратованості вказали 56% працівників карного розшуку, 25% працівників відділу боротьби з розкраданням державної власності, 50% працівників ДАІ, 38% працівників слідчого апарату. Ті ж автори стверджують, що спостерігається різниця в проявах професійної деформації працівників у залежності від стажу роботи.

Перенесення стилю службової діяльності і спілкування, окремих професійних методів і прийомів на позаслужбові сфери, на думку В. С. Медведєва [34], спочатку відбувається підсвідомо, а в подальшому має тенденцію до автоматизму.

3. Правовий нігілізм являє собою свідоме ігнорування вимог закону, яке виключає, проте, злочинний задум. Указаний прояв професійної деформації має кілька форм.

А. Правовий нігілізм як зневажливе ставлення до вимог закону або неприйняття необхідних за законом заходів.

При цьому на психічному рівні деякі процесуальні накази оцінюються працівником як формальні і другорядні, а принцип доцільності протиставляється принципу законності.

Правовий нігілізм може виражатися в поведінці як службова бездіяльність. Мова йде про ситуації, коли закон вимагає від працівників міліції втручання, надання допомоги потерпілим, припинення злочинних дій тощо, але вони цих вимог не виконують через різні причини незлочинного характеру. Наприклад, через дефіцит часу, невміння, зайнятості та перевантажень у роботі.

Іншим поведінковим проявом цієї форми правового нігілізму служить формально-пасивне виконання обов’язків, пов’язане з розчаруванням у професійній діяльності і зневірою в можливість досягнення її офіційних завдань.

Б. Ігнорування