4. Негативізм - опозиційна манера у поведінці від пасивної впертості до активної боротьби проти встановлених звичаїв та законів.

5. Образа - заздрість чи ненависть до оточуючих за вчинені чи

придумані дії.

6. Підозрілість - в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до впевненості про те, що інші люди планують та завдають школи.

7. Вербальна агресія - негатив почуттів як через форму (крик), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокльони).

2.2. Основні результати дослідження та їх інтрерпритація.

На основі проведеного нами дослідження ми бачимо, що професійна деформація є невід’ємною частиною співробітників ОВС, адже майже у всіх опитуваних професійна деформація на початковому етапі в основному утворилась, а в декількох респондентів вона утворилась повністю.

Наше дослідження ще раз доводить, що чим більше років співробітник служить в ОВС, тим яскравіше в нього проявляються ознаки професійої деформації.

На кореляційній матриці ми бачимо, що кількість років, проведених в ОВС, корелює майже зі всіма ознаками професійної деформації.

Особливу увагу слід звернути на ті ознаки професійної деформації, які із зростанням стажу служби в ОВС проявляються найбільше. А саме:

Відбувається професійне огрублення особистості працівника – 0,633 Воно полягає у постійній, надмірній зацікавленості службовими справами, бажанні подовше перебувати на роботі, соціо-професійній ізоляції.

Відбуваються зміни в образі “Я” – 0,6

Такі зміни полягають у стійкому завищенні професійної самооцінки, поблажливості у оцінці колег, неадекватному реагуванні на контроль і критику в свою адресу, переконаності у власній безпомилковості.

Фізична агресія – 0,6

Непряма агресія – 0,664

Роздратування – 0,654

Також ми бачимо, що у співробітників міліції, з тривалим стажем служби в ОВС присутнє таке явище як емоційне виснаження (в основному середній рівень) - 0,53, що відображається у емоційній перенасиченості, спустошеності, втомі працівників від роботи.

Приблизно така ж кореляція спостерігається і з деперсоналізацією – 0,532, що виявляється у негативізмі, цинічному ставленні працівника до роботи та її об’єктів.

Важливо відзначити, що для того, щоб результати проведеної експериментальної роботи можна було розповсюджувати на велику кількість індивідів потрібно щоб відповідні вибірки підкорялися закону нормального розподілу. Для існування ЗНР необхідно такі параметри вибірки : Асиметрія й ексцес входили в інтервал від –3 до +3; дані вибірки входили в довірчий інтервал ( до 0,05); коефіцієнт варіації був не більш 25%.

Всі отримані дані були перевірені за допомогою методів математичного і статистичного аналізу. Отримані результати були прокорельовані між собою.

В результаті дослідження виявилось, що отримані результати не можна поширювати на всю генеральну вибірку, тому що отримані в ході дослідження дані не підкоряються закону нормального розподілу (довірчий інтервал майже у всіх шкалах більше 0,05; асиметрія виходить за інтервал від –3 до +3; коефіцієнт варіації в деяких шкалах перевищує 25%).

Хотілося би зазначити, що данні та результати дослідження не можна розповсюджувати на генеральну сукупність.

Розділ ІІІ ОСНОВНІ ЗАХОДИ З ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ

Вплив чинників професійної деформації на особистість спеціаліста та розвиток ознак професійної деформації робить актуальними не тільки питання діагностики цього явища, а і його профілактики та корекції у всіх підрозділах міліції.

Під профілактикою професійної деформації ми розуміємо систему запобіжних заходів, які направлено на зниження вірогідності розвитку передумов проявлення досліджуваного явища. У цій системі визначаються заходи непсихологічного та психологічного характеру. До першої групи заходів відноситься організаційно-управлінська робота та відновлювально-реабілітаційні заходи в підрозділах міліції. Ця робота виконується переважно кадровими апаратами, інспекцією з роботи з особовим складом і начальниками підрозділів міліції [5].

Реалізацію першої групи заходів із попередження професійної деформації можна виконувати, використовуючи адміністративно-організаційні заходи.

Основну контрольно-рекомендаційну функцію в організації цих заходів повинен виконувати психолог. За його пропозиціями відповідні рішення приймають безпосередній начальник, начальник міськвідділу та начальники райвідділів, працівники кадрової служби. Ці рішення стосуються:–

закріплення за новоприбулим робітником наставника, неофіційного порадника з кола авторитетних колег [17];–

адаптації працівника до діяльності, посади, службового колективу;–

комплектування груп для виконання службових завдань, розстановка працівників із урахуванням їхніх психологічних особливостей, зокрема, рівня професійної деформації;–

тимчасового послаблення режиму роботи;–

надання короткочасної (до 10 діб) відпустки;–

надання чергової відпустки частинами;–

періодичні заміни та переводи за згодою працівника у межах однієї служби та в інші служби;–

створення умов для службового просунення, професійного зростання (зовнішня ознака необхідності в цьому – перебування на одній посаді без підвищення кваліфікації п’ять і більше років);–

своєчасне вирішення житлово-побутових проблем.

У цю ж групу входять відновно-реабілітаційні заходи. Їхнє здійснення забезпечують і проводять: безпосередній начальник, медичні працівники, працівники кадрової служби, посадові особи, особи, що відповідають за службову підготовку та культурно-розважальну роботу. Психолог виконує організаційно-допоміжну функцію. Цей напрям запроваджує такі заходи:–

уживання стимулюючих відновних препаратів (фітотерапія, кисневі коктейлі, чаї, соки та ін.) у поєднанні з оздоровчими процедурами;–

санаторно-курортне лікування та активний відпочинок із частковою або повною зміною соціального оточення;–

регулярні заняття бойовою, тактико-спеціальною підготовкою, спортом, фізичною культурою;–

створення спеціальних умов у службовий і позаслужбовий час для розширення соціальних контактів, збільшення позитивних емоцій від спілкування (зустрічі з цікавими людьми, виїзди на відпочинок, відвідування розважальних заходів і таке інше).

Необхідно підкреслити, що значну роль у відновно-реабілітаційних та деяких психолого-виховних заходах може відіграти близьке позаслужбове оточення робітника – його сім’я, родичі, друзі. Бажано, щоб вид професійних занять осіб, що оточують працівника міліції у позаслужбовий час, відрізнявся від діяльності, яку виконує сам робітник.

Це надає змоги більш легко відірватися від службових проблем, розширити свій світогляд, коло інтересів і зацікавлень.

Заходи психологічного характеру можна запровадити в системі психолого-виховного напрямку роботи.

Головну організаційно-виконавчу функцію тут виконує