індивідуальне консультування та корекційні бесіди зі працівниками;–

проведення сеансів регуляції та подальшої саморегуляції загального психічного стану, поведінки. Важливим питанням у цій роботі стає вироблення в кожного працівника звички до самоаналізу, адекватної професійної самооцінки, критичного відношення до професійної деформації. На жаль, серед практичних робітників домінує тенденція сприймати деформацію як фатальний атрибут діяльності та розповсюджено поблажливе відношення до її проявів і наслідків;–

регулярні заняття з професійно-психологічної підготовки, пропаганда психологічних знань як елементу соціально-психологічної культури особистості;–

психологічне стимулювання кожного робітника до професійного, загальноособистісного зростання. Ефективним прийомом цього виявляється загальне обговорення можливостей службового просунення з визначенням лінії близької, середньої та подальшої перспективи.

До психолого-виховного напрямку також відносяться заходи, які стосуються службового колективу. В цілому вони повинні охоплювати всі основні характеристики колективу, завдяки яким стає можливим деформуючий вплив. При цьому пріоритетними стають такі заходи:–

формування стійкого позитивного соціально-психологічного клімату, обстановки змагальності, доброзичливо-вимогливого ставлення до кожного члена колективу, критичного узагальнення індивідуального професійного досвіду;–

забезпечення домінування здорових колективних традицій та звичаїв;–

ствердження компетентного, динамічного стилю керівництва колективом [42].

Ефективність профілактики та корекції професійної деформації більшою мірою залежить від планомірного систематичного проведення заходів за всіма трьома напрямками.

Ці напрямки повинні поєднувати колективну, диференціально-групову та індивідуальну форми проведення.

При виконуванні власне корекційної роботи треба надавати переваги індивідуальній формі, тому що саме вона дозволяє в повній мірі реалізувати особистісний підхід до працівника ОВС.

У найбільш загальному вигляді, тобто як методологічний принцип, особистісний підхід представляє собою відношення до людини як до цілісній особистості з урахування м всієї її складності, індивідуальних особливостей, історії формування та розвитку [29].

Реалізація особистісного підходу при корекційній роботі передбачає урахування певних основних моментів:–

існуючого рівня професійної деформації працівника, його відношення до цього та здійсненню корекційного впливу;–

запобігання нанесення шкоди психічному здоров’ю, інтересам працівника;–

положення в колективі, характер відношень із колегами та найближчим позаслужбовим оточенням;–

опосередкованість корекційного впливу структурою особистості в цілому;–

вірогідність виникнення тиснення при здійснюванні корекційного впливу на окремі якості, побічні зміни у інших якостях особистості.

Важливою умовою та одночасно місцем проведення ряду заходів відновно-реабілітаційного та психолого-виховного напрямків виступає кабінет психофізіологічної реабілітації (КПР).

Одним із напрямків профілактики професійної деформації може бути впровадження професійного відбору в системі ОВС.

Дуже важливим для профілактики професійної деформації виступає впровадження так званих психотренувань, на яких працівники міліції засвоюють вправи аутотренінгу [40].

Ці вправи допомагають представникам підрозділів міліції виконувати регуляцію свого стану, що особливо важливо при здійсненні службових обов’язків у складних, екстремальних ситуаціях професійної діяльності. Наприклад, постійні навантаження в процесі виконання функціональних обов’язків можуть викликати стан фізичного та психічного стомлювання. Постійне та тривале переживання цього стану сприяє появі у працівників міліції таких особистісних характеристик (агресивність, підвищена особистісна тривожність і ін.), які сприяють розвитку ознак професійної деформації. Володіння же технікою саморегуляції перешкоджає виникнення перевтоми та проявів професійної деформації у працівників підрозділів міліції.

За нашою думкою, а також згідно з точкою зору багатьох дослідників [32;35], ефективним засобом психологічної профілактики досліджуваного феномена виступає соціально-психологічний тренінг. Під соціально-психологічним тренінгом (СПТ) у самому широкому розумінні мається на увазі практика психологічного впливу, яку засновано на методах групової роботи. Ефективність цього напрямку в роботі з профілактики професійної деформації пояснюється тим, що в процесі СПТ відбувається оволодівання певними соціально-психологічними знаннями та корекція поведінки особистості, формуються навички міжособистісної взаємодії та рефлексії (наприклад, здібність аналізувати ситуацію та власну поведінку), розвивається здібність гнучко реагувати на ситуацію та швидко перебудовуватися в різних умовах. Крім того, на думку А. С. Прутченкова, в процесі тренінгу можливі змінювання стереотипів, які мають учасники групи, стає можливим надання їм суттєвої допомоги у вирішенні особистісних проблем.

В основі проведення соціально-психологічного тренінгу знаходяться деякі принципи, а саме: принцип представлення Я учасника, принцип активності на заняттях, принцип відкритого зворотного зв’язку, принцип “тут і зараз” та інші. Зміст цих принципів достатньо повно розкритий у науковій літературі з цього питання і тому спеціально не розглядається у межах цієї дисертаційної роботи. Однак зазначимо, що виконання цих принципів у процесі тренінгу виступає найважливішою умовою його ефективності.

Серед заходів, які направлено на психологічну профілактику професійної деформації працівників міліції, одним з найоптимальніших здається соціально-психологічний тренінг ме-тодом ділової гри. Його особливістю визначається відтворення предметного та соціального змісту професійної діяльності. Таке відтворення досягається завдяки ігровому імітаційному моделюванню та рішенню професійно-орієнтованих ситуацій при доцільному сполученні індивідуальної та групової ігрової діяльності учасників тренінгу.

Вибір цього способу психологічної профілактики професійної деформації як провідного можна пояснити тим, що умови ділової гри виявляються вельми схожими на умови реальної службової діяльності. В подібних ігрових умовах стає можливим формування в працівників міліції навичок конструктивної рольової поведінки, яка зв’язана з виконуванням певних професійних обов’язків. Також відмітимо, що під час соціально-психологічного тренінгу методом ділової гри представники підрозділів міліції навчаються справлятися з утрудненими професійними ситуаціями, які виникають в процесі служби. Наявність таких навичок та вмінь належним чином перешкоджає розвиток ознак професійної деформації.

Інша особливість соціально-психологічного тренінгу методом ділової гри міститься в груповій, а тому ж і в достатньо інтенсивній взаємодії її учасників. Групова взаємодія, на думку К. Рудестама [41], у більшій мірі, ніж індивідуальна робота сприяє виникненню ефективних змін в настановах особистості. Той же автор стверджує, що для того, щоб виявити та змінити свої неадаптивні настанови та виробити нові форми поведінки, люди повинні вчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші.

Наступною перевагою соціально-психологічного тренінгу методом