На жаль, багато керівників на практиці не додають цьому питанню першорядного значення. Буває і так, що знову призначеним керівникам часом ніде почерпнути таких знань. У цілому ж психологічний бар'єр негативного відношення до проблеми ефективності керування колективом виявляється в нерозумінні проблеми. Існує навіть таке невірне переконання, що начальнику досить бути гарним професіоналом. На наш погляд, керівник повинний знати науку керування, постійно впроваджувати наукову організацію управлінської справи, оскільки ця функція є його головним професійним, службовим обов'язком.

Домогтися докорінного перелому в боротьбі зі злочинністю можливо тільки лише при постійному удосконалюванні форм, методів і стилю керування. Сучасним керівником може бути тільки професійно грамотний, ініціативно мисляча, діяльна людина, вимогливий до себе і підлеглим, що володіє організаторськими здібностями, готовий узяти на себе відповідальність [2].

Необхідно відзначити, що гарний керівник звичайно виробляє свій стиль діяльності, називаний індивідуальним стилем керівництва. Знаючи прийоми, якими користаються інші керівники, талановитий керівник не прагне сліпо їх копіювати, механічно використовуючи у своїй діяльності, а додає їм своєрідність, його манеру керівництва не поплутаєш ні з який іншої.

У будь-якому випадку начальники служб і підрозділів ОВС зобов'язані ретельно продумувати, планувати і проводити заняття по морально-професійній підготовці. Тут важливо, щоб застосовувана методика, стиль занять прилучав співробітників, змушував їх творчо мислити, аналізувати теорію зіставляти її з практикою. Такі заняття повинні проходити в дискусіях, суперечках, сприяти розвитку самостійного мислення, умінню сперечатися аргументовано, використовувати передові методики і спеціальні прийоми.

У числі нових питань, що виникають сьогодні в діяльності правоохоронних органів, безумовно, і проблеми, зв'язані з тенденціями і структурою злочинного і протиправного поводження. Цей аспект практично не зачіпався авторами, хоча професійна деформація в співробітників органів внутрішніх справ, звичайно, ініціюється станом і характером криміногенної поведінки, рівнем розвитку правової культури громадян ступенем результативності та ефективності боротьби з антигромадськими проявами. Не випадково факти корумпованості окремих ланок правоохоронної системи розбещуючи діяли на рядових співробітників, вселяли непевність і пасивність, психологію «із сильними світу не міряйся», пристосовництва і кар'єризму [21].

Не випадкова, мабуть, неоднозначна реакція на процеси, що відбуваються в суспільстві, гуманізації діяльності правоохоронних органів, коли поряд з визнанням громадськістю доцільності декриміналізації карної політики (скасування виняткової міри покарання), існують і альтернативні підходи, вимоги підсилити карну репресію як метод боротьби з протиправним поводженням.

У цих умовах співробітникам органів внутрішніх справ вкрай важливо протистояти як популістським настроям на «закручування гайок», так і ліберально-романтичним поглядам, що, мов, «чим більше демократії, не стиснутої законом і правилами моралі, тим більше порядку в суспільстві».

Не можна не відзначити і виникнення незвичайних для нашого суспільства раніше, міжнаціональних зіткнень, ріст екстремальних і конфліктних ситуацій на міжконфесійній основі. Міліція, чий функціональний обов'язок проявляється в охороні суспільного порядку і забезпеченні гарантій суспільної безпеки громадян, не може використовуватися як репресивна сила для вирішення політичних розбіжностей і конфліктів. Її завдання — бути гарантом соціальної згоди на основі бездоганного виконання закону як громадянами, так і співробітниками органів внутрішніх справ. Ці, а також інші питання, заслуговують спеціального вивчення, оскільки попередження професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ, сьогодні «трансформувалося» з вузьковідомчої проблеми в загальногромадянську.

висновки

В сучасній психології поняття «професійна деформація» достатньо повно відбиває сутність зазначеного ним явища. Визначаючи цей феномен, можна стверджувати, що він являє собою сукупність особистісних специфічних змін спеціаліста, які здійснюються, перш за все, внаслідок особливостей професійної діяльності і професійної ролі. Процеси професійного становлення і розвитку особистості знаходяться у взаємодії та взаємовпливові.

Особистісні якості, сформовані в період виховання та навчання, у певній мірі можуть вплинути на професійне становлення спеціаліста. Зі свого боку, характер і особливості професійної діяльності можуть обумовити зміну якостей особистості. Тривалий вплив трудової діяльності на особистість може супроводжуватися розвитком процесу професійної деформації.

Одним з основних чинників, детермінуючих формування та розвиток професійної деформації працівників міліції, являється порушення ними юридичних вимог, інструкцій та правової регламентації їхньої службової діяльності, ефективність якої страждає при наявності досліджуваного феномену.

Існуючі в психології уявлення про те, що в розвитку професійної деформації працівників ОВС визначальне значення мають особистісні передумови, не підтвердилися. Домінуючу роль має специфіка службової діяльності, так як саме її чинники ставлять відповідні вимоги, щодо особистісних особливостей спеціаліста.

На основі проведеного дослідження ми можемо стверджувати, що найбільш вираженими ознаками професійної деформації наряду з агресивністю і роздратуванням є професійне огрублення працівника, що полягає в надмірній зацікавленості службовими справами, бажанні подовше перебувати на роботі, соціо-професійній ізоляції та зміни в образі „Я”, що проявляється в стійкому завищенні професійної самооцінки, поблажливості у оцінці колег, неадекватному реагуванні на контроль і критику в свою адресу, переконаності у власній безпомилковості.

Ефективність профілактики професійної деформації визначається двома групами заходів: психологічного і непсихологічного характеру. До останніх належать організаційно-управлінські та відновлювально-реабілітаційні заходи. До психологічних можна віднести психолого-виховні заходи, методи аутотренінгу і психотренувань.

Дієвим методом психологічної профілактики і корекції професійної деформації є соціально-психологічний тренінг методом ділової гри. Позитивні сторони цього методу полягають у тому, що в процесі проведення ділової гри всі її учасники знаходяться в змодельованих, проте дуже близьких до реальних умовах службової діяльності.

Ще одна позитивна сторона цього методу полягає в груповій, а значить і в інтенсивній взаємодії його учасників, що сприяє більш ефективним змінам в настановах особистості.

Ігрова форма і наявність проблемних ситуацій викликають підвищену зацікавленість і мотивацію