До соціально-психологічних ознак професійної деформації відносять, наприклад, прояви формального відношення до виконання функціональних обов’язків, перенесення більшої частини специфічних професійних дій, стереотипів і настанов на поведінку в позаслужбовий час [16;22].

Результатом впливу цього явища на особистість, за думкою Г. К. Маркової [30], стає невідповідність людини соціальній професійній нормі (вимогам професії до людини) або індивідуальної професійної нормі (вимогам людини до себе).

Отже, в основі професійної деформації знаходяться взаємодіючі зміни у сфері психічних і соціально-психологічних явищ. Ці зміни мають різний прояв у залежності від особливостей протікання процесів особистісного та професійного онтогенезу, від індивідуальних характеристик особистості та їхньої відповідності вимогам професії, від ступеню професійної адаптованості особистості, від суспільного оточення, у якому вона знаходиться, від специфіки трудової діяльності та від штатної посади.

Професійна деформація людини як особистості представляє собою комплекс специфічних, взаємодіючих змін в її структурі, що виникають внаслідок здійснення трудової діяльності [33].

Узагальнюючи найбільш суттєві зміни у структурі особистості людини можна це представити таким чином:

1) гіпертрофія професійно важливих рис та їхня подальша трансформація у власну протилежність;

2) актуалізація та розвиток соціально негативних рис, зокрема, жорстокість, помста, брутальність, цинізм, почуття власної вищості;

3) ослаблення та подальша атрофія окремих рис, які суб’єктивно починають оцінюватися як другорядні, а іноді і зовсім не потрібні. Перетворення такого характеру змінюють адекватну самооцінку, професійну мотивацію, емпатію (схильність до емоційного співпереживання);

4) неузгоджене, дисгармонійне співвідношення та взаємодія окремих рис і їхніх груп. Таких, наприклад, як гнучкість і шаблонність професійного мислення, службові та позаслужбові інтереси, матеріальні та культурно-естетичні потреби та ін. Головна закономірність цього проявляється у ослабленні, підкоренні одного та абсолютизації іншого.

Узагальнюючи аналіз різних точок зору на професійну деформацію у психології, можна зробити такі висновки:

1. Професійна деформація – це результат специфічних змін особистісних якостей фахівця, що відбуваються під впливом цілого комплексу чинників. Для виникнення професійної деформації необхідно виконання конкретного роду службових обов’язків протягом певного часу, індивідуального для кожного робітника.

2. У науковій літературі відсутня єдина точка зору з приводу умов, що призводять до професійної деформації. Існує думка, що причиною професійної деформації виступає вплив специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі.

Інша група дослідників вважає, що основною причиною розвитку професійної деформації є невідповідність індивідуально-психологічних особливостей особистості рівню вимог, яких потребує трудова діяльність. Точка зору третьої групи авторів на причини професійної деформації полягає у ствердженні, що це наслідок взаємного впливу службової діяльності та індивідуальних особливостей людини.

1.2 Особливості професійної в деформації ОВС.

Працівник міліції знаходиться з різними категоріями злочинців у постійному контакті, впливаючи, з одного боку, на їхню свідомість і поводження як представник влади, а з іншого боку — сам піддається зворотному впливу. У першому випадку елементи професійної деформації виражаються в установці, коли сприйняття людей, що підозрюються в здійсненні злочину з самого початку упереджене без достатніх доказів їхньої провини. Аналогічно залучаються до справі, потерпілі, випадкові свідки можуть бути необ'єктивно і упереджено оцінені співробітником міліції, що проводить дізнання.

Така психологічна «обвинувальна обстановка» виникає внаслідок порушення принципу «презумпції невинності». Співробітник міліції заздалегідь переконаний у винності людини в силу того, що «випадково потрапити в міліцію людина не може». Тут ми маємо справу з професійною деформацією, спричиненою недосвідченістю оперуповноважених карного розшуку, слідчих, що формально виконують свої посадові і владні повноваження. Частково для: цього існують і об'єктивні причини: психічні і фізичні перевантаження ненормованого робочого часу, малий практичний стаж роботи (сьогодні біля половини співробітників основних міліцейських служб мають стаж до трьох років). Про високу ефективність їхньої трудової діяльності говорити не приходиться.

Таким чином, бажання якнайшвидшого розкриття злочину, потреба швидкого просування по службі можуть привести до деформованого сприйняття об'єкта професійної діяльності, попросту говорячи, нерозбірливому відношенню до людей.

Набагато небезпечніше інша форма деформації — цілеспрямований і свідомий вплив об'єкта професійної діяльності на співробітників міліції з метою деформувати його психіку, образ думок і дій. Особливо складне протистояння деформуючому впливу з боку соціально небезпечних і морально-агресивних елементів: убивць, ґвалтівників, злодіїв, хуліганів, склочників, наклепників, скандалістів. Далеко не кожному співробітнику міліції удається виробити психологічний імунітет проти даної категорії облич і вести боротьбу не з людьми, а з тими негативними якостями, що в остаточному підсумку обумовили здійснення ними злочинів. Деяка частина співробітників піддається негативному впливу з боку цих облич, що приводить як до відкритих, так і схованих форм професійної деформації. Прагнучи провести дізнання максимальне ефективно, деякі співробітники прибігають до неправомірних образів дій, які вони самі називають справжнім професіоналізмом [2].

Важливу роль у виробленні морально-психологічного імунітету співробітників міліції відіграє їхнє відношення до змісту професійної діяльності. У свою чергу, це відношення залежить від емоційного й інтелектуального складу характеру співробітників. Зрозуміло, що рішення завдань ранньої профілактики злочинів, а тим більше їхнього якнайшвидшого розкриття, зв'язано з безпосереднім спостереженням співробітником фактів насильницької смерті, фізичних страждань і моральних переживань потерпілих. Тривалий вплив цих факторів рано чи пізно формує у співробітника стереотип холоднокровного, а часом і байдужного відношення до події. Такі співробітники свідомо зосереджуються на швидкому й ефективному розкритті злочинів і розшуку винних. Зовсім очевидно, що якби вони інтелектуально не відволікалися від факту насильства, емоційно переживали так, як близькі потерпілого, то попросту не змогли б успішно і результативно працювати. Зайва схвильованість і нервозність шкодить справі. Тому, говорячи про наявність «межі допустимості» професійної деформації, мається на увазі насамперед змушена морально-психологічна адаптація співробітника до обставин злочину й особистості самого