Дослідження, яке було проведено Національним інститутом США щодо особистого життя поліцейських, можна вважати дуже цікавим із точки зору виявлення ознак професійної деформації. Було опитано 2300 службовців із 29 департаментів країни. Дослідження показало, що у 37% опитаних – розлад у сім’ї, у 36% – незадовільний стан здоров’я, 23% – регулярно споживають алкоголь, у 20% – конфлікти з власними дітьми, 10% – споживають наркотики. Рівень самогубств серед поліцейських у 2-3 рази вищий, ніж у середньому по країні, розлучень у два рази більше, ніж серед представників інших професій.

Ця статистика, за думкою дослідників, також пов’язана з особливостями умов праці поліцейських, зокрема, з психічними та фізичними перевантаженнями.

Психічні та фізичні перевантаження, як ми вважаємо, виступають наслідком нестабільного та неповноцінного режиму роботи, довгої відсутності нормального сну, різких коливань активності день за днем або, навпаки, монотонності діяльності та тривалих чергувань, а також роботи у незручний або понаднормовий час.

Специфіка діяльності в підрозділах міліції потребує від працівників миттєвих, але продуманих і часто неординарних рішень. Проте почуття фізичного та психічного перевтомлення, які часто відчувають представники органів правопорядку, поступово призводять до зниження координації дії, помилок в умовиводах, погіршення м’язової та рефлекторної реакції, що дезорганізує їхню діяльність і породжує відчуття власної непотрібності.

4. Організаційний чинник припускає існування офіційних норм (наприклад, правової бази) та неформальних традицій і правил (наприклад, стилю керівництва), які прийняті в системі ОВС, а також наявність матеріальних засобів, які необхідні для успішного виконання професійних функцій.

Так, діяльність працівника ОВС відрізняється своїм правовим характером та передбачає суворе додержування законодавства [5]. Однак, як зазначають деякі дослідники, законодавство, що регулює діяльність органів внутрішніх справ, характеризується недосконалістю, а саме, неповнотою, неясністю й суперечністю. Тому при виникненні деяких службових ситуацій робітники міліції часто зштовхуються з тим, що ці ситуації або не урегульовані законом, або не узгоджуються із чинними нормами. На думку Н. А. Горбатюка, недостатньо продумана з правової точки зору організація діяльності органів внутрішніх справ призводить до появи формального ставлення робітників до своїх функціональних обов’язків, сприйняття деяких професійних завдань як ритуальних, орієнтації на звіт, а не на поліпшення змістовної сторони професійної діяльності.

Однією з причин виникнення професійної деформації представників підрозділів міліції є також невизначеність посадового положення, чи, іншими словами, наявність невизначених рольових обов’язків і відсутність точних посадових інструкцій.

Передумовою професійної деформації виступає відсутність належного психологічного супроводження життєдіяльності працівників міліції: забезпечення психологічної грамотності, індивідуального та групового консультування, реабілітаційної та соціотерапевтичної роботи [10].

5. Наступний чинник, який сприяє розвитку професійної деформації працівників міліції, – це підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності, коли успіхи стають непоміченими, а майже кожна помилка стає об’єктом пильної уваги з боку суспільства та може бути покарана законом [13].

6. Чинник екстремальності.

Служба в підрозділах міліції часто зв’язана з певним ризиком і постійним чеканням небезпеки. Вона характеризується інформаційною недостатністю для рішення тих чи інших професійних задач, непевністю та непередбаченістю подій [9]. Працівник, виконуючи службові обов’язки, може загинути або отримати поранення, а також застосувати зброю по відношенню до іншої людини, наприклад, з метою оборони чи самооборони.

Причиною професійної деформації може стати рольовий конфлікт, коли різні аспекти роботи або різні соціальні ролі, які виконує працівник міліції, стають несумісними одна з одною. Наприклад, лояльність по відношенню до об’єкта праці – громадянської особи – вступає у конфлікт із відповідальністю перед законом та необхідністю бути безстороннім і об’єктивним. Подібні ситуації викликають внутрішній конфлікт, страх перед засудженням з боку керівництва і, як підсумок, почуття невпевненості в собі та низьку самооцінку.

Діяльність у підрозділах міліції характеризується високою емоційною насиченістю при дефіциті позитивних вражень. Негативні емоції робітникам доводиться стримувати, а емоційна розрядка буває відстроченою на довгий час [3].

У ситуаціях невизначеності, коли працівники міліції зустрічаються з реальною або очікуваною небезпекою (наприклад, при затриманні злочинця), у них виникає емоція страху. Представники органів правопорядку часто стикаються з несправедливістю, що викликає емоції ненависті та злості.

Постійне перебування в екстремальних ситуаціях призводить до величезної втрати психічної енергії та фізичних сил, до психосоматичної втоми (виснаження) та емоційного виснаження, викликає підвищену роздратованість і схвильованість до перезбудження [1].

7. Чинник, який визначається об’єктом професійної діяльності.

Працівники багатьох служб органів внутрішніх справ постійно спілкуються з найрізноманітнішим контингентом громадян, який відрізняється різним соціальним станом, культурним та інтелектуальним рівнем, має різний життєвий досвід, індивідуальні особливості та рівень соціалізації. Ці люди бувають, наприклад, у збудженому або безпорадному стані, можуть мати високий ступінь схвилювання або сп’яніння, що нерідко стає приводом для конфліктів із оточенням та опору міліції. Часті зіткнення представників підрозділів міліції з подібними явищами не є актом односпрямованої дії.

Щоб розкрити злочин, працівник міліції повинен гарно знати психологію правопорушників, їхні звичаї, жести та жаргон та ін. Він має “вжитися” в особистість злочинця, вміти поставити себе на його місце та прожити якийсь час в образі іншої людини. У цьому випадку відбувається процес ідентифікації – постановки себе на місце злочинця. Це проявляється у вигляді занурення, перенесення себе в поле, простір і обставини іншої людини, що призводить до засвоювання її особистісних розумінь. Особливості особистості об’єкта праці, у даному випадку –злочинця, інтеріоризуються представником органів міліції.

Крім того, процес вживання в ролі та образи інших людей виявляється небезпечним для психічного здоров’я професіонала. Після цього людина відчуває знесиленість і спустошення, становиться не в змозі концентрувати увагу на об’єкті праці та чітко