стверджують учені, втративши душевні зв’язки, людина втрачає впевненість у собі. Її внутрішня напруга проявляється у пригніченому настрої, неочікуваних емоційних вибухах і у загальному погіршенні самопочуття.
4. Низьке соціальне оцінювання діяльності працівників міліції негативно відбивається на ефективності виконання ними службових функцій та на їхньому психологічному стані, а також на атмосфері в їхніх сім’ях [31].
Так, якісному виконанню функціональних обов’язків може перешкоджати недостатнє матеріальне та технічне забезпечення системи ОВС. Недостатня оснащеність викликає у робітників гостре відчуття професійного безсилля та неможливості повноцінного виконання службових завдань. До професійного безсилля та соціальної незахищеності спеціаліста приєднується слабка матеріальна компенсація складних і екстремальних аспектів діяльності.
Фінансові проблеми, які постійно відчувають працівники міліції, принижують їхню професійну гідність і викликають невдоволення працею. А в поєднані з ними невпевненість і непокоєння з приводу матеріального благополуччя своєї сім’ї сприяють розвитку професійної деформації.
Отже, ми розглянули три групи чинників, які сприяють професійній деформації у робітників міліції. Зазначимо, що в науковій літературі особливе місце приділяється чинникам, що відносяться до специфіки професійної діяльності та до особистісних особливостей представників підрозділів міліції.
У той же час аналіз літератури не дозволяє дійти чіткого висновку щодо того, чи є вплив особливостей професійної діяльності особистісних характеристик працівника міліції на розвиток професійної деформації рівнозначним, чи якась із цих груп чинників має домінуючий і визначальний вплив. Вивчення цього аспекту потребує спеціальних досліджень.
Крім відзначених причин доцільно, на наш погляд, виділити групу факторів, вплив яких у комплексі підсилює настання або «уповільнення» причин професійної деформації [24]:
1. Юридичні:
- недосконалість карно-процесуального законодавства;
- нечітка урегульованість оперативної роботи;—
відсутність юридичних гарантій, що обмежують співробітників органів від протизаконних наказів і вказівок начальників.
2. Економічні:
відсутність чітких економічних стимулів;
зрівнялівка в оплаті;
неефективність стельових звань;
можливість витягу побічної матеріальної й іншої вигод у повсякденній роботі;—
недостатня технічна оснащеність (ЕОМ, комп'ютерною технікою, автотранспортом і т.д.);—
відсутність зробленої матеріально-технічної бази.
3. Організаційні:
слабкий підбор у розміщенні кадрів;
слабкий контроль з боку керівництва;
специфічність роботи органів внутрішніх справ;
погана організація внутрішнього обліку і контролю, у тому числі невірні критерії оцінки роботи;—
недостатні заходи для підвищення кваліфікації співробітників;—
некомпетентне втручання керівництва в роботу.
4. Інтелектуальні:—
низький рівень професійних знань;
недостатній рівень політичної, правової і загальної культури;
недоліки у вихованні і самовихованні підлеглих.
Кілька слів про кваліфікацію причин професійної деформації. Досить поширена думка, що об'єктивні причини одночасно є необхідними, у той час як суб'єктивні — випадковими, оскільки вони цілком залежать від індивідуальної особистості. Така думка має реальні підстави, однак вона помилкова. Вплив негативних факторів професійної діяльності (фізичні і моральні перевантаження, стреси, спостереження фактів злочинного, аморального поводження), безсумнівно, є невід'ємною, а тому і необхідною стороною роботи співробітників органів внутрішніх справ.
Однак вважати їх наслідком та причиною професійної деформації — робити поступку фаталізму.
З іншого боку, така суб'єктивна причина професійної деформації, як низький професійний рівень співробітників, не є сугубо випадковою причиною.
Таким чином, тільки в кожнім конкретному випадку можлива неупереджена оцінка взаємозв'язку загальних і приватних, опосередкованих і безпосередніх, об'єктивних і суб'єктивних, неминучих і випадкових причин професійної деформації [25].
1.5 Прояви професійної деформації працівників міліції.
Професійна деформація працівника ОВС полягає у специфічних змінах структури його особи, що постають внаслідок виконання протягом певного часу правоохоронної діяльності як основної професії. Ці зміни простежуються на різних рівнях — психічних процесів, станів, рис особи. Сутність основних змін така.
По-перше, це гіпертрофія важливих характеристик з наступною трансформацією у свою якісну протилежність. Так, пильність перетворюється на підозрілість, впевненість — у самовпевненість, настирливість — в упертість, вимогливість — у прискіпливість.
По-друге, це актуалізація і розвиток соціально негативних рис, таких як жорстокість, мстивість, брутальність, вседозволеність, професійна корпоративність. Формуються і стають довготривалими деякі психічні стани в пізнавальній (сумніви, незібраність), емоційно-почуттєвій (незадоволеність, нудьга), вольовій (нерішучість) сферах особи [33].
По-третє, це припинення формування та розвитку і навіть атрофія окремих рис. Зміни такого характеру стосуються самооцінки, професійно-психологічної стійкості, емпатії, адекватної професійної мотивації. Деякі риси набувають специфічно збоченої форми. Найвідчутніше вони виявляються у правосвідомості працівника. Це уява про засоби, методи та прийоми розв’язання оперативно-службових завдань.
По-четверте, це неузгоджене, дисгармонійне, а надалі спотворене співвідношення і взаємодія окремих рис, підструктур особи. Таких, наприклад, як шаблонність та гнучкість професійного мислення, службові та позаслужбові інтереси, стереотипізація та емпатія соціальної перцепції. Загальною закономірністю є не поєднання і стимулювання розвитку під одним загальним напрямом, а пригнічення одного через абсолютизацію іншого. Таке співвідношення рис призводить до того, що працівник стає більш залежним (не лише у професійній, а і в соціальній сфері) від зовнішніх обставин і мінливостей долі. При їх сприятливому поєднанні він може досягнути значних успіхів, а в інших обставинах — стати соціально дезадаптованим невдахою [34].
Явище професійної деформації у працівників міліції характеризується певним набором проявів, або ознак. Під проявами (ознаками) професійної деформації працівника міліції ми будемо розуміти певну сукупність особистісних характеристик, за якими можна впізнати досліджуване явище.
В науковій літературі можна знайти спроби класифікувати ці прояви. Наприклад, В. В. Лебедєв і А. В. Заміс [26] зазначають, що вони виділяються як мінімум на таких рівнях: потребнісно-мотиваційному, функціональному і комунікативному.
В першому випадку мова йде про зниження зацікавленості і мотивування в професійній діяльності. В другому – про зниження рівня працездатності. І в третьому випадку – про втрату вміння адекватно взаємодіяти з оточуючими. У залежності від частоти подібних проявів і їхньої стійкості автори пропонують говорити про часткову (мотиваційну, функціональну або комунікативну) чи повну – при стійких проявах усіх зазначених елементів – професійну деформацію.
В. А. Лазарєва [25] вважає, що численні прояви