Важливе місце посідає у підлітків самооцінювання своєї зовнішності, зокрема, через порівняння себе з еталонами краси, "мужності" і "жіночності". Гостре сприйняття вад зовнішності у підлітків зумовлене високою цінністю її у самосприйнятті й міжособистісному спілкуванні. Не випадково зацікавленість своєю зовнішністю посідає у молоді одне з чільних місць.

Хлопці-підлітки починають захоплюватися різними видами спорту, особливо тими, що розвивають і зміцнюють м'язи, формують фігуру. З цією самою метою дівчата відвідують заняття з аеробіки, шейпінгу, фітнес-клуби, цікавляться різноманітними дієтами тощо. Часто низьке самооцінювання зовнішності впливає на формування низького самооцінювання інших особистісних якостей. Ось чому підлітки з дефектами зовнішності частіше страждають від почуття неповноцінності.

Популярними в підліткових групах стали татуювання, пірсінг (проколювання шкіри в ділянці надбрівних дуг, губ, носа, язика тощо для сережок, різних металевих прикрас). У підлітковому середовищі престижним є вживання сленгу (трансформована мова, ненормативна лексика), що зумовило виникнення так званої підліткової субкультури.

Батькам потрібно допомогти дитині усвідомити, що різноманітні недоліки та вади зовнішності — явище тимчасове, перехідне, як і сам підлітковий вік. Стаючи дорослими, люди починають розуміти та усвідомлювати, що найголовнішими людськими цінностями є не зовнішня краса, а внутрішня привабливість людини, її багатий внутрішній світ, гідність, духовна зрілість. Деякі люди навіть із тяжкими вадами зовнішності пристосовуються до цього і компенсують фізичні вади розвитком у собі високих моральних якостей, здібностей і талантів, що надає їм упевненості, розвиває самоповагу й адекватне самосприйняття, дає змогу досягти значних успіхів у науці, політиці, мистецтві, спорті.

В історії людства відомі випадки, коли люди з різними фізичними вадами завдяки наполегливій праці та прагненню до успіху й перемоги досягали вершин людського визнання та слави. Згадаємо відомі історичні імена: російський полководець Олександр Суворов, президент США Теодор Рузвельт. Традиційними стали світові змагання — Параолімпійські ігри.

"Здорове тіло — це прекрасно; здоровий дух — ще краще; але найважливіше —як для людини, так і для нації — характер, сума тих чеснот, які роблять чоловіка хорошим чоловіком, а жінку — хорошою жінкою" (Теодор Рузвельт, президент США).

Дуже важливо пам'ятати, що підліток— це, як правило, "раб норми". Зріст, вигляд, одяг, захоплення — усе в нього має бути таким самим, "як у всіх", а інакше — він "гірший". Тут треба спробувати зрозуміти дитину і, в межах можливого та розумного, задовольнити її потреби, не відмовляти за принципом: "Тобі це не потрібно!" або "Не розумію, навіщо тобі це здалося!"

Дорослі мають враховувати високу значущість для підлітка його вигляду, розуміти, що надмірна увага до своєї зовнішності у цьому віці — природне й нормальне явище.

Батьків часто дратує, що їхні діти-підлітки довго чепуряться біля дзеркала.

1.5. Стилі батьківського виховання. Класифікація неадекватного ставлення батьків до дитини

Стилі батьківського виховання

(за Маккобі, Мартім)

Стиль батьківської поведінки |

Рівень контролю і теплоти |

Характеристика

Авторитетний - спосіб дій

батьків, який відрізняється

твердим контролем за дітьми;

і в той самий час батьки

заохочують спілкування та

обговорення в сімейному колі

правил поведінки, встанов-

лених для дитини. | Високим рівень

контролю

Теплі стосунки |

Визнають і заохочують автономію своїх дітей.

Відкриті для спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміни своїх вимогу розумних межах.

Діти чудово адаптовані: впевнені у собі, у них розвинуті самоконтроль і соціальні навички, вони добре вчаться в школі й наділені високою самооцінкою.

Авторитарний - спосіб дій батьків, який відрізняється підкоренням власної пове-дінки жорсіким правилам і нав'язуванням цих правил дітям, а також виключенням дітей з процесу прийняття рішень |

Високий рівень

контролю

Холодні стосунки |

Віддають накази і чекають, що вони будуть виконані один до одного.

Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорстокі вимоги і правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них; їхні діти, як правило, замкнуті, боязливі, дратівливі: дівчатка переважно залишаються пасивними і залежними протягом підліткового і юнацького віку; хлопчики можуть стати агресивними.

Ліберальний - спосіб дій батьків, який відрізняється майже повною відсутністю контролю за дітьми при добрих, теплих стосунках з ними. |

Низький рівень

контролю

Теплі стосунки |

Слабко чи зовсім не регламентується поведінка дітей; безумовна батьківська любов.

Відкриті для спілкування з дітьми, однак комунікація домінуюче спрямована - від дитини до батьків; батьки не встановлюють якихось обмежень; діти схильні до непокори і агресивності; при сторонніх ведуть себе неадекватно й імпульсивне, невимогливі до себе; в окремих випадках діти стають активними, рішучими, творчими людьми.

Індиферентний - спосіб дії батьків, характерний відсут-ністю інтересу до виконання батьківських обов'язків |

Низький рівень

контролю

Холодні стосунки |

Не встановлюють для дітей жодних обмежень; байдужі до власних дітей. Закриті для спілкування; через власні проблеми не залишається часу на виховання дітей; якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю, дитина дає волю своїм найбільш руйнівним імпульсам і схильна до деліквентної поведінки.

Отже, на різних вікових етапах життєдіяльності, на розвиток дитини впливає соціальне оточення. На різних етапах розвитку дитини провідну роль у створенні повноцінних умов життя відіграє сім’я. Поступово, із зростанням дитини, сім’я стає посередником між дитиною та соціумом, а потім вже доросла людина робить свідомі самостійні кроки у широкий світ суспільства. Однак, якість її взаємодії зі світом залежить від перших кроків спілкування з близькими людьми, зокрема з батьками.

Найбільшу небезпеку для здоров’я дитини становить непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність.

Виокремлюють такі причини неадекватного ставлення до дитини:*

неусвідомлюваність;*

психолого-педагогічна некомпетентність батьків, некритично