Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда, як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток — жіночності (фемінінності). Маскулінність (фемінінність) можна представити як сукупність найбільш значущих ознак, властивостей, притаманних чоловіку (жінці) на відміну від жінки (чоловіка). Від своєчасності і повноти процесу опанування статевої ролі через формування психологічних рис маскулінності і фемінінності залежить у підлітків впевненість у собі, цільність переживань, визначеність установок і, в кінцевому рахунку, ефективність спілкування та взаємодій з оточуючими.

Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці [59]

У перехідний період процес соціогенезу вищих психічних функцій призводить до нових складних взаємозв'язків між ними. Якщо ж намагатися глибше пізнати, в чому полягає новий тип розвитку в даному віці, то він, перш за все, включає утворення нових зв'язків, нових взаємозалежностей, нових структурних поєднань між різними психічними функціями: мисленням, пам'яттю, уявою, почуттям, волею та ін. Новий виток у розвитку психічних функцій змінює ієрархію різних сфер соціального життя підлітка. Адже оволодіння власною поведінкою основане на якісних внутрішніх змінах цих функцій.

Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предметним і наочним. З мислиннєвою діяльністю відбуваються зміни, які визначають перехід до абстрактного і формального мислення. Стає можливою класифікація неоднорідних об'єктів, аналізуються нові сполучення предметів і категорій, вживаються в мовленні абстрактні висловлювання, висуваються різні ідеї, що співставляються одна з одною різними способами. З'являється логічна система, на основі якої пов'язуються факти життя, що дозволяє підлітку аналізувати, узагальнювати і конкретизувати ситуації, події, явища незалежно від реальних обставин. Особливим досягненням можна вважати оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, робити висновки і експериментально перевіряти, в разі необхідності, їх істинність. Побудова гіпотез пов'язана з формуванням ідеальних уявлень.

Ідеальна форма, за сучасними дослідженнями вчених (К.Н. Поліванова), розуміється як деяка самодостатня авторська дія. Отже, підліток оволодіває здатністю в ідеальній формі створювати задум, здійснювати його, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності.

Підліток стає здатним не тільки проектувати можливе, але може "підніматися" над дійсністю методом планування і контролю своїх вільних фантастичних побудов, він навчається рефлексувати на свої розумові дії і операції і переживати від цього інтелектуальні почуття. Виникає рефлексія з приводу власних думок, що дає можливість розрізняти протиріччя між словом і вчинком. Мислення використовує нові можливості для створення ідеалів, які не обов'язково реалізуються в діях. Підліток може думати одне, а говорити інше. Може виробити ідеали сім'ї і намагатися висунути претензії до світу дорослих і, навіть, здійснити бунт проти них. Це значною мірою результат нової здатності мислительного процесу — оперування ідеальними формами.

Більшість сучасних робіт з вивчення мислительного процесу підлітків виходять з ідей Ж.Піаже. Вчений вважав, що розвиток мислення на стадії формальних операцій не тільки є основним когнітивним новоутворенням даного віку, але й лежить в основі всієї еволюції психічного життя людини. Саме з цього приводу Ж.Піаже писав, що соціальне життя трансформує інтелект через вплив трьох посередників: мови (знаки), змісту взаємодій суб'єкта з об'єктами (інтелектуальні цінності) і правил, переданих мисленню (колективнілогічні норми). В такому випадку привласнені соціальні взаємодії виробляють нові можливості мислення. Отже, підліток, занурюючись у соціальне середовище, постійно трансформує свої вищі психічні функції і опановує системою знаків.

В судженнях Ж.Піаже можна знайти думки про те, що мислення виходить за межі обмеженої дійсності і оперує довільним числом яких завгодно комбінацій. Комбінаторика здійснюється на основі пропозиціональних операцій. Це розумові дії, які, на відміну від конкретних операцій, здійснюються не з предметними уявленнями, а з абстрактними поняттями. Здатність підлітка орієнтуватися на абстрактне є прямим проявом формального мислення. Формальне мислення — це мислення про думки. Конструкція теорій підлітка завжди висвітлює те, що він оволодів здатністю до дискурсивного (розмірковуючого) мислення. В той же час, це мислення дозволяє йому відійти від реального і "проникнути" у сферу абстрактного і можливого.

Розвиток інтелектуального потенціалу підлітка та його досягнення в навчальній діяльності вказують на те, наскільки він здатний оволодіти рівнем теоретичного мислення. [69]

При визначенні у підлітків особливостей розвитку мислення, було враховано вищий рівень його розвитку — прагнення відкрити реальне в можливому, вміння формувати гіпотезу, здатність оперувати символами, можливість абстрагуватися від конкретного засвоєння комбінаторного аналізу і зворотності суджень, здатність до інтелектуальної та особистісної рефлексії, вміння підпорядковувати судження формальній логіці, відкриття ідеальної форми. Але в дійсності багато підлітків ще продовжують залишатися на рівні розвитку конкретних мислительних операцій. Це може бути зумовлено індивідуально-типологічними особливостями розвитку, що через певний час все ж призведе до вікового співвідношення показників мислення. Інших чинників, які зумовлюють відставання в розвитку мислення, існує дуже багато. Це і різні соціальні умови, і генетичні особливості, і особистісна позиція самого підлітка. При незацікавленій позиції до розумової активності знижується її значущість і прагнення до навчальної діяльності. Підліток може зайняти пасивну позицію, що викличе байдужість (зовнішню і внутрішню) до мислення як форми інтелектуальної активності. Тільки усунення чинників, які затримують мислительний розвиток підлітків, обумовлять у подальшому їх прагнення до розвитку інтелектуальної сфери, до здійснення рефлексії своїх та чужих розумових дій.