Характер дитини формується досить рано, її розвиток визначається ставленням батьків до дитини, особливостями їхніх особистостей та їхніми стосунками. Думка про генетичну визначеність характеру дитини небез-печна тим, що знімає з батьків відповідальність за виховання. Тема відпо-відальності батьків за виховання дітей має бути незмінною як в індивіду-альних, так і в колективних бесідах шкільного психолога з батьками.

Особливою проблемою для батьків є виховання в сім'ї дітей юнацько-го віку. Юнацький вік специфічний тим, що молоді люди вже досягають фізичної зрілості, з 18 років мають право на вступ у подружнє життя, що складає у них враження особистої зрілості.

Незважаючи на те, що більшість із них ще вчиться і залежить від батьків, соціально вони ще досить незрілі. Соціальний статус юнацтва, його суперечності з фізичною зрілістю визначаються його психологічними особливостями.

Юнаки і дівчата прагнуть автономії, незалежності від дорослого, але їхні матеріальні потреби не можуть бути задоволені без допомоги дорос-лого. У цьому віці особливу роль відіграє спілкування з ровесниками — складаються глибокі дружні стосунки, зароджуються перші почуття ко-хання.

Для юнаків і дівчат дуже потрібний взаємозв'язок із можливостями самовираження і саморозуміння. Слід зауважити, що велику роль у житті старшокласників відіграє спілкування з батьками. Від розуміння, тактов-ності, співчуття з боку батьків залежить емоційний добробут і духовна рівновага дитини.

Найблагодатнішим для взаємин старшокласників з батьками є такий стиль спілкування, коли батьки не примушують, а звертаються з прохан-ням, не критикують поведінку дітей, а обговорюють її з ними, не прагнуть від дітей уваги, а дають їм самим приймати рішення. Особливо важливо, щоб батьки готові були визнати свою педагогічну помилку і не боялися втратити авторитет.

В юнацькому віці відбувається емансипація дітей. І помилки батьків нерідко пов'язані з тим, що вони протидіють цьому, сприймають відчу-ження дітей як охолодження, закликають до совісті. Боячись утратити кон-такт із дитиною, батьки заявляють про своє право на неї, починають конт-ролювати її дозвілля, спілкування з ровесниками.

Утручання батьків у особисте життя веде до ще більшого непорозуміння дітей. Шкільному психологові слід прийти на допомогу, пояснивши бать-кам, що старшокласнику не потрібно диктувати, як проводити час, із ким дружити і кого любити.

Батьки повинні намагатися зрозуміти свою дитину, увійти в її переживання і дивитись у відкриті очі сина або дочки. Утрата психологічної близь-кості між дітьми і батьками небезпечна ще тим, що в юнацькому віці гостре стоїть проблема вибору майбутнього життєвого шляху. Авторитет доросло-го певним чином був би основою для серйозних роздумів про майбутнє.

Головне у вихованні старшокласників — це розвиток відповідальності, усвідомленого ставлення до своїх учинків та їх наслідків для самого себе, інших людей, колективу, розвиток здібностей, самовиховання. Роботе шкільного психолога повинна будуватися навколо обговорення проблеми труднощів юнацького віку й особливостей підходу дорослих до своїх вихованців.

3.4.Методи покращення мотивації до навчання у підлітків

Переважно батьки самі програмують дітей, а особливо підлітків на отримання оцінок, а не знань, це може бути зумовлено тривогою батьків за майбутню професійну діяльність дитини, адже оцінка дає можливість отримати переваги при вступі у вищу школу, крім того в наш час дуже зросла зайнятість населення, тому зовсім не залишається часу для повного ґрунтовного вивчення можливостей дітей і відповідно орієнтуються лише на свої стереотипи, а не на реальність, ще однією з найважливіших причин є педагогічна необізнаність, невміння виховувати старанність, відповідальність, прагнення до знань шляхом підтримки у складній для підлітка ситуації, цікавлячись успіхами, не лише "формально", а по-справжньому вникаючи в життя дітей, розуміння їхніх переживань і не лише через навчання, але й у стосунках з ровесниками, а також основною умовою ефективно допомогти підлітку є обов'язкове розуміння важливості самооцінки підлітків, яку ж самі батьки хоч і не свідомо, але формують своїм ставленням, поводженням, стилем виховання, своїми стереотипами тощо.

Вам слід врахувати, що в цей особливий для них період підлітки хочуть побачити себе новими. Вони зосереджено вивчають себе, свою зовнішність, свій внутрішній світ. І все це їм здається набагато цікавішим, ніж уроки, школа, дорослі проблеми.

Утримайтеся від зайвих повчань, пригадайте себе у цьому віці, коли кожне слово батьків сприймалося як приниження, образа.[37;192]

Упевненість у вашій любові та розумінні допоможе дитині сформувати і зберегти психічне здоров'я у цей складний пубертатний період. Підліток спокійно і радісно підкориться вашій волі, якщо ваш авторитет тримається не на силі, а на повазі.

Допоможіть своїм дітям подолати труднощі, пов'язані з цим періодом, залишайтесь їхніми надійними друзями, збережіть їхнє здоров'я! Адже вивчивши особливості наступного вікового етапу ви можете полегшено зітхнути, дізнавшись, що ваші діти у період юності зосередяться на навчанні, усвідомлюючи потребу в отриманні знань. Тому дайте можливість дітям прийти до цього самим, довіряючи та підтримуючи їхні прагнення на кожному віковому етапі.

Також можна запропонувати вирішити проблему провівши тренінг для оптимізації дитячо-батьківських стосунків.

Тренінг батьківської ефективності

Для сучасної сім'ї дуже важливо побудувати адекватні взаємостосунки між її членами. А особливо між батьками та дітьми. Одним із пріоритетних методів соціально-психологічної допомоги батькам і дітям є тренінг батьківської ефективності у стосунках з дітьми. Запропонована модель тренінгу розрахована на психологів шкільних та дошкільних закладів, соціальних працівників, а також усіх спеціалістів, які працюють з батьками і дітьми.

Мета тренінгу, підвищити якість виховних стосунків батьків і дітей. Завдання:*

поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій