Події, що відбуваються в уяві підлітків, опосередковані образами реальної дійсності, образами загальнолюдської культури. Однак, реальність уявного світу підлітка суб'єктивна — це тільки його реальність. Підліток суб'єктивно і довільно скеровує перетворення свого внутрішнього світу, оскільки він досконало вже володіє імажинативними (від англ. image — образ) діями. Дії з образами уяви приносять йому задоволення, бо він може володарювати над часом, отримувати вільну зворотність в особистісному просторі, бути звільненим від причинно-наслідкових зв'язків у просторі соціальних взаємин реального буття людей. Така свобода проживання у внутрішньому просторі просуває підлітків у психічному розвитку.

Вільне сполучення різноманітних образів, побудова нових образів з новими смислами розвиває у підлітків творчу уяву. Про розвиток у них креативного потенціалу засвідчують продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Ряд форм активної уяви підлітків закономірно змінюють одна одну. Так, вільну фантазію молодшого підлітка витісняють у кінці підліткового віку "реалістичні" мрії і різні види творчості.

Розвиток уяви підлітків може впливати на пізнавальну, емоційно-вольову сферу та на становлення особистості в цілому. Підліток годинами може фантазувати, як на нього хтось подивився, які слова йому були сказані, уявляти досить нереальні способи свого тріумфу або помсти образнику. А ті, які мають проблеми, ідентифікують себе в уяві з персонажами фантастичних книг чи кінофільмів. Здатність в уявленнях "входити" в образ ідеалізованого героя допомагає їм вирішувати проблемні ситуації, усувати перешкоди, що заважають у спілкуванні чи взаємовідносинах з оточуючими.

Він починає шукати в цьому світі своє місце. Між тим життя підлітка залишається переважно шкільним і реально він виключений із суспільної діяльності як такої. Це становище примушує підлітка до реалізації почуття діяльнісної сили переважно в уяві. На основі самооцінки він установлює своєрідність такого положення, яке психологи визначають як "феномен включеної невключеності". Специфіка цього положення полягає в тому, що більшість бажань, ціннісних орієнтацій та ідеалів підлітка реалізуються тільки у мріях і не можуть бути дійово включені в реальне буття. Суперечливість такого положення у деяких підлітків може виражатися в акціях підліткового вандалізму в природі, у громадських місцях загального вжитку (ліфти, зупинки, пам'ятні місця), в асоціальних витівках, в необмеженому потворстві тощо.

В окремих випадках підлітки, захопившись задоволенням "вільного літання" в уяві, можуть потрапити в пастку. З'являється "витіснення" всього того, що не влаштовує їх, яке поєднується з. прагненням відокремитися, сховатися за "уявний екран" від зовнішнього світу. На такому рівні оперування уявою може причаїтися психогенна основа підліткового аутизму — занурення в світ уявних переживань з послабленням контакту з реальністю, з відсутністю прагнень до спілкування з рідними, дорослими і однолітками.

Отже, уява може збагачувати життя підлітка, поєднуючись з творчим мисленням, і ставати істинною креативною силою його особистості, але може і відчуджувати його від реального на користь уявного світу, значно обмежуючи розвиток пізнавальної діяльності.

Визначені перетворення пізнавальної сфери стають суттєвими передумовами емоційних змін. В житті підлітка емоції і почуття займають значне місце, про що свідчать особливості їх поведінки. Взагалі, в цьому віці дані психічні функції стають набагато глибшими і змістовнішими.

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Хоча нові почуття вже виникли, але вони не набули ще адекватних способів вираження чи точок прикладання. Мотивація підлітків характеризується, з одного боку, прагненням до самостійності і самоповаги, а з іншої — вони стикаються з регламентаціями, контролем, заборонами і вимогами дорослих. Такий конфлікт часто викликає імпульсивні, нестабільні, інколи, важко передбачувані емоції.

На амбівалентність (суперечливість) почуттів підлітків вказують багато дослідників цього віку. Це явище позначається на поведінці, торкаючись морального змісту вчинків. У залежності від зовнішніх умов функціонування прояв таких почуттів у підлітків може викликати неоднозначне або негативне ставлення до них з боку дорослих. Так, можна спостерігати, як підліток, спираючись на почуття чоловічої гідності і обов'язку, один захищає дівчину і виступає без страху перед фізично сильнішою групою юнаків. Через певний час цей же підліток може безжалісно забирати гроші, шапку чи годинник у слабшого за себе однолітка, радіючи при цьому своєму успіху. Такі факти свідчать про те, що ні одна з потреб не превалює ще достатньо стійко в особистості підлітка, що й викликає амбівалентний прояв почуттів.

Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Підліток переживає задоволення, коли до нього ставляться як до дорослого, і незадоволення, коли вбачають у ньому маленьку дитину. У зв'язку з цим особливим прагненням, він може боляче сприймати різні форми прояву неуважності до нього, що зачіпають його гідність і самостійність.

Підлітки особливо чутливі до того як ставляться до них однолітки. У взаєминах з однолітками вони найчастіше керуються саме почуттям гідності. Проте інколи таке почуття виявляється у нерозсудливій, надмірній формі, яка може перетворюватися у свою протилежність. На цьому грунті можуть виникати конфлікти. В той