Завдання дослідження- полягає у розробленні засобів психологічної допомоги у здійсненні молоддю оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків. Також озброїти молодь знаннями про психологію сім’ї, про можливі конфлікти та непорозуміння, шляхи їх вирішення та подолання, про обов”язки та функції членів сім’ї, про сумісність партнерів, про формування цінності взаємного кохання як основи довготривалого щасливого шлюбу.

Розділ 1

За останні роки вітчизняна психологічна література збагатились значною кількістю робіт з проблем сім’ї, але низка важливих питань залишається мало вивченою. До них можна віднести психологічний клімат в сім’ї, а саме шляхи створення сприятливого клімату та методи діагностики і корекції несприятливого. Аналізові деяких аспектів проблеми і присвячена ця курсова робота.

Будь-яка сім’я є інтимною соціальною групою, життя в якій має свою специфіку; люди, які її створюють – індивідуальні і неповторні. Головне, що відрізняє сім’ї, – це характер атмосфери, яка панує в родинних стосунках.

Характерний для тієї чи іншої сім’ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім – психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім’ї, їх душевних переживань і хвилювань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім’ї відбиваються на психічному її стані (мікрокліматі), але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом [2].

Психологічний клімат – це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім’ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Психологічний клімат – не стале поняття. Його творять члени кожної сім’ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде. Вміння і бажання розуміти одне одного, задовольняти потребу партнера в рівноправ’ї, підтримувати уявлення членів родини про сімейні ролі – ось складові психологічного клімату [7].

Психологічний клімат нерозривно пов’язаний із ідейно-моральними цінностями сім’ї і є показником якості міжособистісних стосунків між членами родини. Ось чому його нерідко називають морально-психологічним кліматом, маючи на увазі емоційну єдність, загальний стиль життя сім’ї, характер стосунків у ній [4].

Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім’ї: сприятливий та несприятливий. Представниками такої теорії розподілу є М. Алексеєва, В. Сердюк, С. Кулаков І. Шилов, І. Гребенников.

Ознаками сприятливого психологічного клімату є:

високий рівень колективної єдності, згуртованість;

подружня сумісність;

можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини;

висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого;

почуття захищеності та емоційної задоволеності;

висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність;

бажання й уміння зрозуміти іншого;

можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі;

прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім’ї чи подорож);

уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей;

відкритість сім’ї, доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими;

висока терпимість і коректність у випадках неспівпання думок;

прагнення до суспільного розв”язання сімейних проблем, здатність переносити життєві труднощі;

Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім’ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини є відчуття психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

У дослідженні Д. Іванова, яке здійснювалося в руслі концепції самоактуалізації (А. Маслоу), показано деякі особливості процесу самореалізації особистості в шлюбно-сімейних стосунках. Самореалізація особистості завжди опосередкована пізнанням і ставленням людини до іншої людини та інших людей до неї. У шлюбі найближчою людиною, яка значною мірою сприяє самореалізації, є шлюбний партнер. Образ “Я” як програма самореалізації опредмечується кожним шлюбним партнером у конкретних результатах шлюбно-сімейної взаємодії.

Дослідники розрізняють окремі види психологічної сумісності. С.Ковальов виділяє ієрархізовану триповерхову піраміду з такими відповідними її видами: психофізіологічна сумісність темпераментів, узгодженість сенсомоторних дій; узгодженість функціонально-рольових очікувань та ціннісно-орієнтаційну єдність – подібність структури загально людських цінностей і смислів. [10]

За С.Ковальовим, нижній рівень піраміди становить психофізіологічна сумісність темпераментів подружжя, сенсомоторна узгодженість дій, які виконуються спільно. Вищий рівень психофізіологічної сумісності (серединне значення кута асиметрії дорівнює 180 градусів) характерний для пар холерик-флегматик і сангвінік-меланхолік, що ніби доповнюють один одного (спокій флегматика «гасить» запальність холерика, а життєрадісність сангвініка компенсує знижений фон настрою меланхоліка).

Характерний, за колом Г.Айзенга, середній рівень психофізіологічної сумісності за темпераментом: холерик-меланхолік, яким не вистачає емоційної стабільності; меланхолік-флегматик і флегматик-сангвінік, які характеризуються відповідно безініціативністю і відчуженістю один від одного; сангвінік-холерик, які сперечаються за відповідальність і верховенство в сім’ї.

Низький рівень психофізіологічної сумусності властивий парам з однаковим темпераментом через відсутність у дворах холериків витримки, у меланхоліків-бадьорості та енергії, у флегматиків-ініціативності і швидкості реагування, у сангвініків- послідовності.

Разом з тим не варто вважати, що погана сумісність темпераментів прогнозує завжди невдачу. Можливості людей до взаємної адаптації величезні, й особливу роль в цьому відіграє рівень інтелекту- здатність (чи нездатність) до накопичення життєвої мудрості, що проявляється в наступних рівнях сумісності.

Другий рівень подружньої сумісності становить функціонально-рольова узгодженість, тобто узгодженість структури, розуміння, розподілу і прийнятя сімейних і між особистих сімей.

Зарубіжні, а сьогодні й відчизняні вчені велику увагу приділяють аналазові наслідків обраного сімєю рольового, згодженості подружньої рольової взаємодії, ідеалів та очікувань. Дослідники