Шлюб слугує гармонізації різноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту. Вчені вважають, що шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, сексуального і психологічного чинників. Для формування стабільних шлюбних стосунків вирішального значення набуває не лише наявність у подружжя тих чи інших позитивних якостей по кожному з факторів, але й ступінь відповідності цих якостей очікуванням [4].

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Відповідність зазвичай є високою при задоволенні великих вимог, але тієї ж відповідності можна досягти, якщо внесок невеликий, але й вимоги невисокі. Зрозуміло, що матеріальний чинник значно залежить від важливості для кожного з партнерів матеріальної сторони шлюбу. Ці якості закладаються ще в дитинстві. Дитина, що звикла до благополуччя та достатку в батьківській родині, в подальшому прагнутиме отримати належний рівень забезпеченості та комфорту і в своїй сім’ї. Практична оцінка матеріального чинника здійснюється співвідношенням прибутків і майнового стану партнерів із

врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані. В цьому зв’язку соціальна допомога молодим сім’ям є важливою і необхідною, оскільки самостійно швидко заробити кошти на придбання необхідних матеріальних благ майже неможливо. Опитування “Настрої, цінності та орієнтації української молоді: червень 2002 року” виявило, що серед видів допомоги молодій сім’ї виділили допомогу на отримання чи будівлю житла 76 % респондентів, а 57 % – надання кредитів для придбання речей тривалого користування [2].

Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття людей одне одним суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерою поведінки, мовою, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом. Фізичний чинник зазвичай має вирішальне значення на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення. В процесі спілкування можливі лише незначні корекції: посилення симпатії, більша терпимість чи, навпаки, загострене сприйняття негативного відтінку.

Ознакою подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності, індивідуальна психомоторика [1]. Висока психомоторна сумісність допомагає досягти оптимальної спрацьованості пари. Проте така висока сумісність скоріше виняток, ніж правило. Нижча спрацьованість у тієї пари, де індивідуальні показники контрастні: в одного партнера – високі, в іншого – низькі. Їхні спроби практичної взаємодії будуть переважно асинхронними і не співпадатимуть. Прикладом цього може бути спільна діяльність холерика і меланхоліка. Перший постійно поспішатиме, а другий – відставатиме. Сприйняття одним одного теж буде неадекватним, оскільки меланхолік весь час дорікатиме: “Куди ти поспішаєш?”, а холерик роздратовано підганятиме меланхоліка.

Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якоїсь несумісності, що постійно нервує подружжя і викликає незадоволення одне одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. В них усе падає з рук, спільна діяльність відбувається мляво, вони навіть заважають одне одному, бо як слід не можуть розподілити обов’язки, проте суб’єктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари [1].

Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, дозвіллям (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання, перегляд телепрограм), а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані. Вираженість цього чинника досить мінлива протягом життя [7].

До духовної сумісності можна включити і соціальну: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей. Слід зазначити, що справжнє кохання, а, отже, духовна єдність, а відтак і щасливий шлюб неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі і плани, життєву спрямованість. Якщо психологічні і фізіологічні сторони можна гармонізувати як при їх тотожності у партнерів, так і при їх протилежності, то соціальна сумісність вимагає повного збігу поглядів [8].

Слід мати на увазі, що неспівпадання за змістом основних цінностей у сім’ях відбувається не так часто. Частіше сумісність (або несумісність) проявляється в оцінці цінностей, у їх ієрархії: що є головним, що другорядним у житті сім’ї? При незбігові оцінки цінностей суперечності між членами родини можуть виникати з незначних причин, зовнішньо нейтральних. Ними можуть бути переглянутий кінофільм, прочитана книга, навіть і суперечка між знайомими чи сусідами тощо.

Іншим випадком прояву соціальної сумісності (чи несумісності) є різний ступінь збігу поглядів на способи досягнення тих чи інших цілей, які способи вважати прийнятними, гідними, які – ні. Причинами виникнення соціальної несумісності часто є різниця в освіті, віці, загальному культурному рівні подружжя [6].

Наступний рівень сумісності – інтелектуальний. Він передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення [5]. І тут важливі не стільки рівень ерудованості кожного з партнерів, скільки вміння правильно зрозуміти одне одного. Процес взаєморозуміння передбачає подолання змістових бар’єрів, оскільки трапляються такі ситуації, коли одну подію люди сприймають по-різному.

Постійне взаємонепорозуміння, нездатність та небажання збагнути духовну сутність одне одного призводять до повного інтелектуального і комунікативного відчуження, що в подальшому породжує конфліктні ситуації. Духовно та інтелектуально розвинена людина прагне насамперед до розумової близькості, вона скоріше пробачить партнерові недбалість у господарстві, ніж повне інтелектуальне відчуження та духовну обмеженість.

Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого. Сексуальні запити партнерів можуть дуже відрізнятися. Це залежить від особливостей виховання в батьківській родині, від життєвих установок, діапазону прийнятності, а також від ряду