практично одноголосно сказавши, що брали шлюб зовсім не „для поліпшення свого матеріального добробуту”, а для того, щоб: народжувати дітей (75%), жити разом з близькою, дорогою людиною (55%). Однак, ті ж самі люди ставлять матеріальний добробут на перше місце у системі життєвих цінностей і вважають його одним з найголовніших критеріїв особистого щастя. Це вказує на недооцінку соціально-психологічних чинників у побудові гармонійних взаємин подружжя.
Сумісність подружжя визначається значною мірою можливістю спільно задовольняти в шлюбі низку основних потреб (пізнавальних, матеріальних, духовних, потреба в захисті „Я-концепції”, потреба в спілкуванні).
На момент взяття шлюбу кожний із подружжя має вже усталені потреби, які можуть бути ідентичними в обох шлюбних партнерів. Але нерідко ці потреби виявляються суперечливими. І тому спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися одне одному, що сприяє взаємній адаптації подружжя. У цьому випадку протиріччя подружжя не набувають гострих форм і успішно долаються. Невміння знайти правильну лінію поведінки в сім’ї призводить до такого загострення суперечностей обох шлюбних партнерів, при якому задовольнити потреби кожного із подружжів у шлюбній парі стає надзвичайно важко чи навіть неможливо. Це вносить дисгармонію в
шлюбні взаємини.Суттєве значення у виникненні конфлікту мають і ті очікування, які сформувалися у партнерів до моменту взяття шлюбу під впливом їх особистісних нахилів і специфіки соціокультурного середовища. Для молодого подружжя найбільш типовими є підвищені взаємні очікування, що нерідко не відповідають реальній дійсності.Таким чином, основним соціально-психологічним фактором, який викликає дестабілізацію і розпад сім’ї, є негативний характер подружніх взаємин, який виражається в
конфліктній взаємодії подружжя.Усвідомлення молодим подружжям усього комплексу функцій сім’ї та взаємна готовність до їх повноцінного виконання, а також до подолання виникаючих конфліктів є одним з наріжних факторів подальшого благополуччя сім’ї. Успішність вирішення сімейних проблем значною мірою зумовлена життєвим досвідом членів сім’ї, їх підготовленістю до подолання труднощів, а також особистісними якостями подружжя, сукупністю вроджених і соціально набутих здібностей, властивостей, ступенем розвитку загальних соціально-психологічних адаптаційних можливостей молодих людей, які уклали шлюб.
Сьогодні сімейне життя вимагає високої пластичності в поведінці, що проявляється в рівні адаптаційних можливостей молодого подружжя, і включає зокрема адаптацію:–
до характеру, темпераменту й інших індивідуальних особливостей партнера;–
до системи цінностей партнера;–
до потреб, інтересів, звичок, способу і стилю життя партнера;–
сексуальну адаптацію тощо.
Якщо взаємної адаптації не відбувається, то подружжя стають на шлях розлучення навіть за наявності сильних любовних почуттів і необхідних матеріальних і житлових умов. Отже, становлення сім’ї – це не тільки реалізація ідеальних уявлень про шлюб, які склалися у молодих людей до шлюбу, але і реальне життя двох, а пізніше й кількох людей, при всій його складності і багатогранності. Подружнє життя включає безперервні переговори, укладання угод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів та вирішення конфліктів.
Реформування суспільства вимагає формування культури сімейних відносин. Рівень сімейної культури саме і проявляється в тому, як виходять люди із конфлікту, які стратегії поведінки обирають під час його вирішення.
Сьогодні значна частина молоді зовсім не одержує інформацію про сім’ю, про цю складну сторону відносин, чи одержує її недостатньо, що негативно позначається і на дієздатності сім’ї, і на стабільності шлюбів. На жаль, підготовка до шлюбу зводиться лише до теоретичних викладів деяких догм сімейного життя. Однак цей курс вимагає й емоційної, психологічної готовності, культури міжособистісних відносин, що зобов'язана закладати сім’я. Така емоційна підготовленість — основа уміння любити, дбайливо, уважно, чуйно відноситися до ближнього, намагатися розуміти інших і правильно оцінювати своє поводження.
Оптимізувати процес самовизначення молоді в сфері особистого життя одна сім’я, звичайно ж не в змозі. Це завдання, яке покликана вирішувати вся система виховання, включаючи і мистецтво, і засоби масової інформації, і суспільна думка, і громадські організації.
За підсумками проведеного дослідження можна виділити основні етапи досягнення сприятливого психологічного клімату сім”ї:
усвідомлення того, що ти повинен пройти свою половину шляху до сумісності, усвідомлення необхідності узгодити, збалансувати свою подружню, людську, життєву діяльність
інтенсивне пізнання особливостей партнера, його звичок, інтересів, пізнання його як людини
зміцнення позитивних емоційних установок щодо партнера. Розвиток потреби в емоційному контакті, синхронізація емоційних реакцій і формування стійкого позитивного, емоцій ного фону подружніх стосунків
досягнення координованості психомоторики, щоб спільний темпо-ритм рухів влаштував обох і не вимагав значного нервового напруження. Формування відповідності сім”ї, рольових очікувань і відповідно характерологічної взаємодії.
поступове поглиблення взаєморозуміння, турбота про зближення інтересів і культурних потреб
намагання кожного стати трішки схожим на партнера ( у думках, поглядах, вчинках, …)
формування не лише спільної мети, але й спільних мотивів її досягнення. Адже, спільний мотив та мета спонукають до узгодженості дій, що допомагають виробити стиль сімейної взаємодії
підвищення культури спілкування у процесі подружньої взаємодії. Вона допомагає ефективно обмінюватись знаннями, емоціями. Відверто, щиро і тактовно спілкуючись подружжя має можливість постійно розширювати зону взаємної згоди, зміцнювати почуття «ми».
Альфа й омега міцного шлюбу і справжньої близькості, людської, що піднімає, одухотвореної, що дає справжня радість,— взаємна любов. Як народжується це почуття — таємниця, як реалізується — таїнство. Тут немає стандартів, тут неспроможна наука. Тільки мистецтво якоюсь мірою піднімає завісу над тим, що відбувається в душі люблячого. «Якоюсь мірою» — тому що кожне почуття індивідуальне, унікально. Але здатність до цього почуття може бути щеплена, вихована. Умінню реалізувати його повноцінно, відповідно до природи людини можна навчити. І, нарешті, що оточують соціальні умови можуть сприяти гармонійному розвитку цих людських потенцій, а можуть зіпсувати їх, перетворити їх у щось далеке. На закінчення коротко про церковний шлюб. Для гармонічного життя сім’ї необхідні особлива духовність і усвідомлення святості шлюбу