Релігія протягом століть виховувала цю духовність. Останні десятиліття в

нас йшла безглузда і саморуйнівна боротьба з «релігійними забобонами»,

придумувалися замість вінчання нові ритуали, замість крестин — «октябрины».

Сьогодні ми, нарешті, усвідомили силу і велич вікової народної традиції,

перебудова принесла із собою терпиме, поважне відношення до релігії.

Змінилося відношення і до церковних обрядів. Усе, що служить вихованню

представлень про відповідальність вступающих у шлюб, про святість сімейних зобов'язань, є благом. Але благом для сім’ї є також і воля вибору форми освячення шлюбного союзу. Зрештою адже не сама по собі форма — світська чи церковна — висновку шлюбу робить сім’ю щасливої. Обряд — акт одноразовий, у той час як сімейне щастя — справа всього життя.

Життя в сім’ї неможлива без спілкування в ній, спілкування між

чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми в процесі повсякденних

відносин. Спілкування в сім’ї являє собою відношення членів сім’ї один до

іншого і їхня взаємодія, обмін інформацією між ними, їхній духовний контакт. Спектр спілкування в сім’ї може бути дуже різноманітним. Крім бесід про роботу, домашнє господарство, здоров'я, життя друзів і знайомих воно містить у собі обговорення питань, зв'язаних з вихованням дітей, мистецтвом, політикою, і так далі.

Задоволеність чоловіків спілкуванням залежить від ступеня сумісності

їхніх поглядів, цінностей. Не викликає сумніву той факт, що нервозність,

неврівноваженість, замкнутість і інші негативні риси характеру є поганими

супутниками сімейного спілкування.

Соціологічні дослідження показують, що при нормальних взаєминах у

сім’ї подружжя звичайно завжди діляться між собою своїми засмученнями й одержують при цьому морально психологічну підтримку, чого не скажеш про неблагополучні сім’ї.

Однак не буває ідеального спілкування в сім’ї, тобто спілкування, що

складає тільки зі згоди. Подружні відносини неминуче проходять через

протиріччя: сварки, конфлікти, і так далі. У цих випадках дуже важливо

зрозуміти подружжю позицію один одного, поставити себе на місце іншого. Я вважаю, що в процесі суперечки варто говорити тільки про предмет суперечки і не слід нагадувати про минулі промахи іншого, не робити випадів: «А ти сам...».

У сімейному спілкуванні дуже важливі моральні принципи, головним з

який є - повага іншого, його «я». Нерідко, після важкого трудового дня

дружини прагнуть зірвати свій поганий настрій на близьких, дати вихід

озлобленості, що нагромадилася. Вони починають гарячкувати, дорікати, робити зауваження, кричати. У результаті такої розрядки людина може одержати тимчасове полегшення, хоча наслідки можуть виявитися важкими. Одних починають мучити каяття совісті за власну неправоту і нестриманість. Інших - образа за несправедливі обвинувачення і докори. У результаті це сприяє руйнуванню сім’ї.

Іноді корисно робити компроміси, тобто йти на поступки один одному.

Також дуже важливо уміти визнавати свої помилки, як право інших- помилятися. Дуже важливо частіше поділятися своїми думками, не скупитися на похвалу, добрі слова.

У сім’ї, крім дорослих, у неповноцінному спілкуванні бідують також і

діти. Спілкування є одним з основних факторів формування особистості

дитини. Потреба в спілкуванні з'являється в дитини із самого народження.

Вже у віці 2-х місяців побачивши матір дитина випромінює посмішку.

Спілкування батьків з дітьми має величезне значення для їхнього

повноцінного розвитку. Доведено, що діти, позбавлені можливості

спілкуватися з батьками, характеризуються низьким рівнем саморегуляції

поведінки, мають підвищену чутливість при звертанні до них дорослих,

відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками.

У багатьох сім’ях здебільшого діти частіше спілкуються з матір'ю, чим

з батьком. Бесіди ж з батьком мають короткочасний характер. У деяких дітей

узагалі відсутні довірливі відносини як з батьком, так і з матір'ю.

Найчастіше це буває в сім’ях, де не установилися близькі духовні контакти

як між чоловіками, так і між подружжям, так і дітьми. У таких сім’ях головним є воля одного з чоловіків, а взаємини з іншими членами сім’ї ґрунтується на наказах, підпорядкуванні, образах. Це впливає на формування в дітей здатності до повноцінного спілкування.

Таким чином, на батьках лежить відповідальність за виховання в дітей

здатності до людського спілкування, тому що саме в сім’ї діти засвоюють

характер спілкування. Крім того, від уміння родини спілкуватися багато в

чому залежить і морально-психологічне благополуччя всіх членів сім’ї.

Сьогодні мало хто заперечує той факт, що ключова роль у сім’ї належить

жінці. Саме її свідомість, поведінка, її роль як берегині, матері,

робітниці ставлявлять до неї високі вимоги.

Дорогі жінки! Можливо, ви будете обурюватися, але ми повторимо слова

відомого радянського демографа Б. Урланиса: «Бережіть чоловіків!» Саме ви! Бережіть ваших хлопчиків-синів від надмірної, винятково жіночої опіки і влади; виховуйте його тільки разом з батьком чи іншим чоловіком або, на худий кінець, культивуйте автономність і самостійність зростаючого у вашому будинку майбутнього чоловіка, тому що турбота про те, як він узутий, одягнений, як нагодований і якої науки навчений, блідне перед тим, чи буде він щасливий у дорослому житті зі своєю дружиною і дітьми; чи він узагалі буде позбавленийі можливості їх мати (на жаль, таких випадків стає усе більше). Адже навіть примати, вирощені в ізоляції, не здатні до шлюбного поводження. Не ізолюйте ваших дітей від сімейного вогнища, неодмінною умовою якого є теплі відносини чоловіка і дружини.

Тому бережіть також ваших чоловіків! Парадоксально, але факт: сильна

підлога значно уязвимее; він має потребу в заохоченні і підтримці, щоб бути

на висоті, у тому числі й в інтимних відносинах. А сексуальний невдаха,

витиснутий на периферію сім’ї чоловік і батько — потенційний п'яниця. Щоб викорінити алкоголізм, потрібно не тільки обмежити продаж спиртного і карати тих, хто в стані сп'яніння порушує суспільний порядок.