Найдужчий удар по чоловічому достоїнству — нездатність утримувати сім’ю. І якщо ми хочемо бачити чоловіка мужнім, ми повинні надати йому таку можливість. На Заході передбачені надбавки (і не мізерні, а дуже солідні) за кожну дитину до окладу годувальника. Тільки при відсутності такого - надбавку за дітей одержує мати. Не секрет, що росте число позашлюбних і народжених у незареєстрованному шлюбі дітей — вони повинні мати рівні права з дітьми, народженими у формальному шлюбі. Це — не тільки акт соціальної справедливості, умова однорідної соціалізації дітей, але і спосіб забезпечити громадянство батьківства для всіх дітей чоловіка. Ми даємо медалі й ордени багатодітним матерям, оплачуємо відпустки породіллям, але не думаємо про те, щоб якось заохочувати батьків і розширювати їхню участь у вихованні дітей. Треба повернути, хоча б частково, чоловіка в школу. До війни більшість учителів були чоловіки. Зараз школа — «жіноче царство» (крім хіба що учителя фізкультури і праці), і це аж ніяк не сприяє маскулінізації хлопчиків, вихованню майбутніх чоловіків і батьків.

Висновок

На мою думку, удосконалення внутрісімейних взаємин може й повинно відбуватися за рахунок нагромадження кількісних і якісних змін, що проявляються у взаємодії всіх компонентів відносин: об”єктів, відносин самих об”єктів, основи та матеріального фону відносин. Візьмемо для прикладу основу відносин. Поліпшення внутрісімейних взаємин може відбуватися за рахунок удосконалення правових норм у суспільстві, завдяки чому якіснішим стає саме сумітне виявлення цих відносин. Так, удосконалення юридичних норм в аліментних подружніх стосунках полегшує в багатьох випадках становище не тільки того з батьків, котрий залишається з дитиною (як правило, матері), але, насамперед, зміцнює й відносини дитини та батька (матері), котрий (-а) проживає окремо. Аналогічне значення в цьому плані має й удосконалення законодавчих норм у системі усиновлення, удочеріння тощо. В умовах становлення нової демократичної держави суспільний інститут удосконалення правової регламентації шлюбно-сімейних відносин набуває вагомої сили, але, нажаль, недостатньо повно використовується суспільною владою у здійсненні державної національної сімейної політики.

Я вважаю, що для удосконалення сімейних взаємин має збагачення матеріального фону відносин. Важливими аспектами в цьому плані є:

створення таких суспільних умов буття людини, завдяки яким будуть правильно формуватися й найбільш повно задовольнятися основі життєво необхідні потреби особи – як соціально-економічні, так і біологічні;

успадкування, збереження, передача, збагачення почуття любові як найголовнішої цінності людського роду, як символу (унаслідованого безперервною зміною поколінь, насамперед, через материнську любов, матеріальне духовне виховання), що визначає майбутнє суспільних відносин;

зміцнення почуття взаємовідповідальності за долю й благополуччя кожного члена родини, формування у чоловіка (дружини), батька (матері), сина (дочки) почуття обов”язку, виконання взаємних моральних забов”язань тощо.

Висновки

Отже, сім’я як осередок суспільства є невіддільною складовою частиною суспільства. І життя суспільства характеризується тими ж духовними і матеріальними процесами, як і життя сім’ї. Чим вище культура сім’ї, отже, тим вище культура всього суспільства. Суспільство складається з людей, що є батьками і матерями у своїх сім’ях, а також їхніх дітей. У цьому зв'язку дуже важлива роль батька і матері в сім’ї, зокрема виховна функція сім’ї.

Я вважаю, що від того, як батьки привчають своїх дітей до праці, повазі до старших, любові до навколишнього, природі і людям, залежить те, яким буде суспільство, у якому будуть жити наші діти. Чи буде це суспільство, побудоване на принципах добра, справедливості чи навпаки? У цьому випадку дуже важливе спілкування в сім’ї. Адже спілкування є одним з основних факторів формування особистості дитини, члена суспільства. І тому в сімейному спілкуванні дуже важливі моральні принципи, головним з який є - повага іншого.

Наслідками дурного спілкування в сім’ї можуть бути конфлікти і розводи, що наносять велику соціальну шкоду суспільству. Чим менше розводів у сім’ях, тим здоровіше суспільство. Таким чином, суспільство (а його теж можна назвати великою сімєю) прямо пропорційно залежить від здоров'я сім’ї, так само як і здоров'я сім’ї від суспільства.

Сім’я це один з механізмів самоорганізації суспільства, з роботою якого зв'язане утвердження цілого ряду загальнолюдських цінностей. Тому сім’я сама має ціннісне значення й вбудована в суспільний прогрес. Звичайно ж, кризи суспільств, цивілізацій не можуть не деформувати сім’ю: ціннісний вакуум, соціальна апатія, нігілізм і інші соціальні розлади показують нам, що саморуйнування суспільства неминуче стосується сім’ї. Але в суспільства немає майбутнього поза прогресом, а прогресу немає без сім’ї.

Сім’я дає укорінення в соціумі: самотня людина або замикається в собі, або розчиняється в суспільстві, у роботі, у виконанні суспільних справ (при цьому, як правило, відчуття непотрібності самому собі не проходить), а сім’я робить людину носієм інтересів багатьох вікових та різностатевих груп населення і навіть повноцінним споживачем.

Сім’я — суть і радість людської любові, так необхідної кожному і всім. Правий був Э. Фромм, коли стверджував, що усвідомлення людської окремісності без возз'єднання в любові це джерело сорому й у той же час провини і тривоги. За всіх часів, у всіх культурах перед людиною постає тє саме питання: як вийти за межі свого індивідуального життя і знайти єднання. Любов дозволяє відповісти на це питання позитивно: «Нерідко можна знайти двох людей, закоханих один в одного і не потребують любові більше ні до кого. Насправді їхня любов це егоїзм двох...